Договори сільськогосподарських підприємств

Ринковий характер сучасного сільськогосподарського під­приємства надає надзвичайно великого значення договірним відносинам, які в системі аграрного права набули першочер­гового значення.

Розвиток аграрних відносин призвів до виникнення цілої групи договірних відносин, що називаються "сільськогоспо­дарські вимоги". До таких типів договорів належать договори сільськогосподарської оренди, сільськогосподарського креди­ту, збуту сільськогосподарської продукції, договори купівлі-продажу сільськогосподарських підприємств, договори ви­робництва сільськогосподарської продукції за контрактами тощо. Сфера цих відносин з включенням специфічних вимог постійно розширюється, а регламентація відносин стає більш деталізованою. Слід відзначити як одну з важливих рис дого­вірних відносин перетворення багатьох із них з двосторонніх у типові з елементами публічно-правового регулювання. У договорах аграрного права все більше знаходять відображен­ня положення технічної і економіко-соціальної своєрідності сільського господарства.

У ряді країн держава встановлює коло суб'єктів певних до­говірних відносин (спадкування, сільськогосподарського кре­дитування), ставить певні умови здійснення договорів (згода на укладення договору оренди повнолітніх членів сім'ї), зем­левласника, згода державних органів на надання кредиту, ви­конання вимог щодо якості договірної продукції, встановле­них державою для договорів купівлі-продажу, додержання встановлених державних цін або їх рівнів. У ряді країн держа­ва створює спеціальні фонди, виступає гарантом при наданні кредиту, або встановлює види і форми заставного майна. У США, наприклад, поширена така форма кредитування фер­мерів як кредит під заставу зерна, що залишається на фермах або у сховищах державної організації, товарно-кредитної кор­порації зі збереженням права на викуп цього зерна фермером. Такі форми договору існують в Австралії, Англії, Франції, ФРН, Голландії та інших країнах.

Важливою рисою сучасних договірних відносин є перетво­рення договорів на інструмент публічно-правового втручання держави у сільськогосподарську діяльність, при цьому ство­рюється суворий режим виробничої діяльності, який контро­люється, згідно з розробленими програмами.

Протягом останніх десятиліть різко посилилося втручання держави в договірну практику сільськогосподарського під­приємства, в укладення договорів, їх зміст, розширення сфе­ри впливу на галузі, де раніше вони не використовувалися. Сталися значні зміни в колі суб'єктів договірних відносин, умовах і гарантіях забезпечення виконання. По деяких оренд­них відносинах держава нині визначає суб'єктний склад та умови укладення договорів, строки їх дії та порядок продов­ження, види і форми відповідальності, нерідко встановлює обов'язковість їх реєстрації. Таким чином, різними засобами держава контролює істотні сторони змісту договорів. У дого­ворах збуту сільськогосподарської продукції державою вста­новлюються якісні показники і стандарти, яким повинна від­повідати продукція, що продається, та ціни на неї. У догово­рах застави законодавством встановлюються форми і види за­стави. У США увесь режим заставних операцій щодо зерна, як і щодо ряду іншої сільськогосподарської продукції деталь­но регламентований законодавством.