Маржиналізм в Україні. Вітчизняна економіко-математична школа

Наприкінці 90–на поч. ХХ ст. українські економісти починають схилятися до

принципів неокласичної теорії, яка розвивалася на грунті маржиналізму. Дедалі

менше залишалось прихильників трудової теорії вартості, особливо в її

марксистському варіанті. Наприкінці ХІХ–поч. ХХ ст. найвідомішими

представниками суб’єктивно-психологічного напряму в Україні стали:

Р. Орженцький – професор С.-Петербурзького університету, один з перших

академіків Української академії наук. У працях „Корисність і ціна: політико-

економічний нарис” (1895), „Основні закони цінності і їх практичне застосування”

(1904) дослідник у власному оригінальному викладі розвиває ідеї Ф. Візера і Е. Бем-

Баверка. Він підтримує критику австрійською школою трудової теорії вартості, і

особливо теорії вартості Маркса;

О. Білімович – професор Київського університету, зачинатель „математичної”

течії українського маржиналізму, тому що саме він дав найкращий тогочасний опис

переваг і недоліків застосування математичних методів в економічних дослідженнях.

У 1918 р. О. Білімович емігрував, жив у Югославії, Німеччині, а потім –

Стенфордський університет (Каліфорнія), далі сліди загубились. Саме Білімович

здійснив найкращу математичну інтерпретацію „Економічної таблиці” Кене і

розробив ряд математичних моделей динамічної економічної рівноваги.

Найважливішим українським представником „математичного” напряму в

економіці став вчений із світовим.м’ям, економіст, статистик,

математик,0професор Киџвського унікерситету і Комерційного інституту (Київ) Є.

Слуцьк.й, який справив величезний вплив на розвиток сучасних економіко-

математичних досліджень. В коло досліджуваних ним проблем входили теоретичні

засади суб’єктивної граничної корисності, теорія економічної ймовірності і

випадковості, проблеми економічної і математичної статистики, економічних циклів

відтворення. Проте світову славу йому принесла стаття „До теорії збалансованого

бюджету споживача” (1915). В цій статті вчений показав взаємозв’язок між

функцією корисності з одного боку та динамікою цін і грошових доходів споживача з

іншого. Таким чином Слуцький розробив математичні методи, які дозволяють

досліджувати величини функції корисності і функції попиту залежно від руху цін і

зміни доходів споживача. Саме ідеї, викладені в цій праці, започаткували якісно

новий етапв розвитку теорії попиту.

М. Туган-Барановський – найвидатніший економіст, вчений із світовим

іменем. В 1917 році він повертається із Санкт-Петербурга в Київ, де проводить

теоретичну і практичну економічну та господарську роботу на посаді генерального

секретаря фінансів Центральної Ради, на кафедрі політекономії Київського

університету, очолює соціально-економічний відділ молодої Української академії

наук. З його ініціативи створюється інститут кон’юнктури, директором якого він

стає. Його перу належить ряд праць, де він висвітлює свої економічні погляди.

Туган-Барановський розробив так звану психологічну теорію цінності

(вартості), основи якої виклав у статті „вчення про граничну корисність

господарських благ як причину їх цінності” (1890). Тут вчений висловлює думку про

те, що теорія граничної корисності австрійської школи є підтвердженням теорії

трудової вартості (протистояння цихтеорій грнтується на різних підходах

допроблеми цінності (вартості): об’єктивному – у Рікардо і Маркса та суб’єктивному

– у Менгера). На цьому грунті український вчений формулює „теорему цінності”,

згідно якої граничні корисності благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні

їх трудовим вартостям. Тим самим Туган-Барановський висловив ідеї про вплив на

величину вартості як об’єктивних факторів (витрат праці), так і суб’єктивних

(корисності благ).

Туган-Барановський – фундатор сучасної інвестиційної теорії економічних

циклів, основи якої викладені у працях „Промислові кризи у сучасній Англії, їх

причини і вплив на народне життя” (1894) і „Російська фабрика в минулому і

сьогодні”(1899). Тут вчений з’ясовує причини циклічності і економічних криз, їх

періодичність і неминучість в ринковій економіці. Він робить висновок, що

внутрішнім рушієм економічних коливань і економічної активності є рух інвестицій:

„Кризи викликаються тим, що у фазі економічного піднесення споживання капіталу

відбувається швидше, ніж його утворення…”.

Інвестиційна теорія циклів, яка згодом стала провідною в поясненні

економічної циклічності, започаткувала сучасну теорію кон’юнктури. Крім цього,

Туган-Барановський висловив ідею мультиплікації інвестицій, яка знайшла

продовження в дослідженнях Кейнса. Загальновизнаним є внесок Тугана-

Барановського в розробку проблем теорії розподілу і теорії соціалізму. Слід

зауважити, що за своїми поглядами український вчений до кінця життя залишався

соціалістом реформістського спрямування, порвавши в 90-х роках з ортодоксальним

марксизмом. Свої соціалістичні погляди він виклав у працях „Сучасний соціалізм у

своєму історичному розвитку” (1906), „Соціалізм як позитивне вчення” (1917).

Вчений заперечував революційне насильство, як засіб досягнення соціалістичних

перетворень. Стосовно конкретних перспектив соціалізму в Росії, Туган-

Барановський стверджував, що „сучасна Росія до соціалізму ще, безумовно, не

дозріла”.цікаво, що вчений наголошував, що соціалізм, який приходить на зміну

нерозвиненому капіталізму, приречений на жорстоку диктатуру і злидні.

План семінарського заняття

1. Селянська реформа на Східній Україні та її вплив на аграрний розвиток.

2. Аграрна реформа на західноукраїнських землях.

3. Промисловий переворот на українських землях.

4. Торгівля і фінансова система.

5. Особливості економічної думки.