Економічні наслідки І світової війни

До початку ХХ ст. практично був завершений територіальний розподіл світу.

На порядку денному стояв його економічний перерозподіл: боротьба за ринки збуту,

джерела сировини, сфери вкладення капіталу. Зокрема, одна з найбільш розвинутих

країн Європи – Німеччина – була обділена колоніями. Що стосується США, то вони

в даний період більш як сотню разів вмішувалися у внутрішні справи країн Західної

півкулі, захищаючи інтереси своїх монополій. Уряди провідних країн світу будь-

якими засобами – як дипломатичними так і військовими, старалися сприяти

проникненню і закріпленню своїх монополій на нових територіях. Таким чином,

активна підтримка державою монополій, дозволила зробити висновок про перехід

“класичного капіталізму” в стадію державно-монополістичного.

Боротьба за ресурси і зони впливу привела до посилення всередині

пров.дних краї.світу позицій офіцерського корпусу (які вважали: “війна –

благородна справд”+ і війс.кової пронихловості. Особливо сил.ною ця

тенденціяAбула в Росії, Японії і Німеччині.

Розв’язати ці суперечності покликана була І світова війна, яка розгорілася

між двома імперіалістичними блоками: Антанта (Англія, Франція, Росія) і Трійний

союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія). Тривалість – серпень

1914 – листопад 1918 р. (Привід – вбивство 28 червня 1914 р. сербським терористом

австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда).

У війні брало участь 34 із 56 існуючих на той час суверенних держав. Загинуло

більш як 10 млн. чоловік, і не менше померло від епідемій і голоду. Що ж до

економічних наслідків, то: війна поглинула 1/3 матеріальних цінностей людства.

Витрати воюючих країн склали 20 млрд. $ (в цінах тих років), що в 12 раз

перевищувало золотий запас європейських країн. Фронт поглинув більш як 50%

всієї промислової продукції. Різними біли наслідки для країн переможниць.

Англія і Франція витратили майже третину національного багатства, чим

поглибили своє відставання від США. Діловий центр світу перемістився з Лондона

до Нью-Йорка.

Водночас ці країни дещо компенсували свої витрати за рахунок німецьких

воєнних репарацій. Англія розширила свої колоніальні володіння на Близькому

Сході, а Франція отримала назад Ельзас і Лотарингію.

США вступили у війну у 1917 році, квітень. Територія віддалена від бойових

дій, морських втрат мало. (Для США війна – золоте дно).

США підтримували торговельні відносини з усіма воюючими країнами.

Завдяки цьому національне багатство країни зросло на 40%. Військові замовлення

сприяли інтенсивному розвитку промисловості, с/г, фінансово-кредитної системи. У

США сконцентрувалося. світового запасу золота, американські інвестиції

збільшилися з 2,5 млрд. $ до 7 млрд. $.

Японія теж збільшила своє національне багатство на 25%, зміцнила свій

економічний потенціал, розширила колоніальні володіння.

Німеччина втратила 12% своїх довоєнних територій в Європі і всі заморські

колонії. Німеччина повинна була за умовами Версальського договору (28 червня

1919р.) відшкодувати у формі репарацій збитки, завдані країнам-переможцям –

загальна сума склала 132 млрд. золотих марок. Оскільки живих грошей не було –

виплачувала фабрично-заводським устаткуванням, паровозами, вагонами, с/г

сировиною тощо. Зарплата робітників була нижчою, ніж в Англії на 40%, робочий

день – до 10-12год. В 1921-1923 роках – страшна інфляція (з/п виплачували 2р. в

день, в обід – потрібно отоваритися).Німеччина переживала економічну катастрофу.

Австрійська, Турецька, Російська імперії розпалися. Найбільше постраждала

Росія – там після 1917 р. революції був встановлений більшовицький тоталітарний

режим.

В країнах, що утворилися після краху імперій (Австрія, Угорщина, Чехія,

Польща, Румунія, Італія), до влади прийшли уряди, які не зуміли вивести ці країни

на шлях стійкого економічного розвитку.

План Дауеса

Господарство країн Антанти поступово вийшло з післявоєнної кризи і

стабілізувалося. 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції був затверджений

новий репараційний план для Німеччини, так званий план Дауеса (Чарльз Дауес –

голова ради експертів, які розробляли план).

Основна мета плану: відновлення промислового потенціалу Німеччини і

забезпечення виплат країнам-переможцям. Згідно плану Німеччині було надано

позику в 200млн. $ (з них 100 – США), плани по виплатах репарацій

встановлювались в сумі 1 – 1,75 млрд. зол. марок в рік на перші 5 років, а згодом –

по 2,5млрд. Передбачалося встановити контроль країн-переможців над німецьким

держбюджетом, грошовим обігом і кредитом, над залізницями. Згідно з планом –

промислова продукція з Німеччини постачалася в СРСР, щоб не витісняти англ. і

франц. товари з міжнародних ринків, а з СРСР – постачалася сировина в Німеччину.

В 1929 р. план Дауеса замінив план Юнга, за яким загальний обсяг репарацій

знизився зі 132 до 114 млрд. зол. марок, а строк виплат розтягувався на 37 років (в

рік по 2 млрд. марок). Найбільші вигоди отримали США – у вигляді відсотків від

позик і дивідендів від інвестицій.