Велика депресія” (1929-1933 рр.)

Про те, що насправді виявилося причиною такої економічної катастрофи,

якою стала Велика депресія, вчені сперечаються і до тепер.

До кінця 20-тих років економічна система країн Заходу досягла такого рівня

складності, при якому механізмів саморегулювання стає недостатньо для підтримки

стійкого економічного і соціального розвитку – необхідне втручання держави.

Економічна криза охопила всі головні капіталістичні держави, але найбільше

постраждали США і Німеччина.

Для кризи характерні:

1) падіння виробництва: до 1933 р. промислове виробництво в США

знизилось порівняно з 1929 р. на 46% (рівень 1911 р.). Обанкротилась. всіх банків

(майже 6 тис. шт.), 135 тис. фірм, 1 млн. фермерів. Реальна з/п скоротилася на 30-

40%.

2) дефляція: ефект перевиробництва (продукція не знаходила збуту через

скорочення платоспроможності населення) викликав дефляцію – зниження цін.

Оптові ціни на с/г продукцію знизились на 58% (в 2,5рази), на промислову

продукцію – на 20-40 %. Роздрібні ціни знизились на 5-10%.

Банки припинили виплату відсотків, і ще й брали плату за збереження грошей в

розмірі 0,5-1% річних. Виробники через неможливість збути товар почали його

просто знищувати.

3) безробіття – в пік кризи в США без роботи залишилось 25% (. 13 млн. чол.)

працездатного населення, в Німеччині – 7,5 млн. чол. (11% населення). Три млн.

населення переїхало з міст в села, де вели натуральний спосіб життя. В США різко

зросла злочинність, почалися акти громадської непокори.

Заходи, що їх приймав уряд Гувера (було витрачено 3 млрд. $) не дали

результатів – криза розросталася.