Механічна травма

Механічна травма може бути гос­трою або хронічною.

Гостра механічна травма (trauma mechanicum acutum) CO виникає ви­падково при прикушуванні, ударі чи пораненні різними предметами. Най­частіше ушкоджується CO язика, губ та щік по лінії змикання зубів. При цьо­му спочатку з'являється біль, а на місці травми може утворитися гематома, ек­скоріація, ерозія або виразка. Часто їх розміри, форма і локалізація на CO збігаються з такими травмуючого аген­та (мал. 31).

Гематоми і поверхневі ушкодження (екскоріація, ерозії) відносно швидко (за 1—3 доби) зникають.

Лікування. При гострих травматич­них ушкодженнях СОПР, якщо травму­ючий чинник походить з порожнини рота, треба оглянути зубні ряди і з ме­тою профілактики хронічної травми провести лікування карієсу та його ускладнень, відновивши анатомічну форму коронки ураженого зуба чи просто зішліфувавши його гострий край.

Мал. 31. Гематома (а), ерозія (о) на слизовій оболонці верхньої губи при гострій механічній травмі

Неглибокі ураження CO досить обробити антисептичними засобами (фурацилін, етоній, перекис водню та ін.) та призна­чити полоскання ротової порожнини штучним лізоцимом, роз­чином калію перманганату, напаром листків шавлії, цитралем, а за наявності ерозій — додати аплікації з кератопластичними засо­бами (сік каланхое, ектерицид, олійний розчин ретинолу та ін.).

Мал. 32. Гіперемія і на­бряк ясен при хронічній механічній травмі

При глибоких травматичних виразках, якщо вони ще не уск­ладнені вторинною інфекцією, після їх оброблення накладають шви. Якщо ж виразки уже покриті нальотом, мають інфільтрат, то перебіг їх затягується. В такому разі для лікування застосову­ють протеолітичні ферменти у поєднанні з антисептичними засобами або антибіотиками, а з появою чистих грануляцій — препарати, що поліпшують репаративні властивості тканин (метацил, піримідант, солкосерил та кератопластичні засоби).

Хронічна механічна травма (trauma mechanicum chronicum) CO трапляється досить часто. Вона буває спричинена гострими краями зубів при ураженні їх карієсом чи патологічною стер­тістю, відсутністю зубів та порушенням прикусу, неякісне виго­товленими протезами, ортодонтичними апаратами, зубним ка­менем, поганими звичками тощо.

На дію цих факторів СОПР може відреагувати зміною кольору (гіперемія — катаральне запалення), порушенням цілісності (ерозії, виразки), проліферативними явищами і розростаннями (гіпертрофія ясенних сосочків, папіломатоз), посиленим зрого­вінням (лейкоплакія) або їх комбінаціями (мал. 32, 33, 34). Такі порушення можуть інколи не турбувати хворих, але більшість із них скаржаться на відчуття дискомфорту й болю, припух­лість, часте прикушування чи наявність задавненої виразки.

При хронічній механічній травмі спочатку виникають за­стійна гіперемія, набряк, на місці яких може з'явитися ерозія, а потім і виразка, яку називають декубітальною. Лока­лізується така виразка в основному на язиці та на губах і що­ках по лінії змикання зубів, а також у межах протезного поля. Як правило, вона поодинока, болюча, оточена запальним

Мал. 33 і слизо-в обо альвео­ла ого,ю (а), ви-pj,і елі:.ої оболонки нижньої губи (б) при хронічній механічній травмі

інфільтратом; дно її вкрите фібринозним нальотом (мал. 35). Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, болючі при пальпації. При тривалому перебігу краї виразки і її основа ущільнюються, можлива малігнізація.

Серед чинників, які можуть викликати подразнення і уш­кодження СОПР, слід виділити протези. Пластинковий протез

Мал. 34. Гіпертрофія ясенного краю при хро­нічній механічній травмі металевою коронкою (а), підвищене зроговіння слизової оболонки ниж­ньої губи при хронічній механічній травмі (б)

передає жувальний тиск на CO, затримує самоочищення по­рожнини рота, що призводить до порушення сталої рівноваги між різними видами мікроорганізмів, змінює аналізаторну функцію рецепторів CO. Ці зміни нерідко є пусковим моментом Для розвитку патології CO та нейростоматологічних захворю­вань або загострень хронічних вогнищ, що перебували в стадії

б*

Мал. 35 Декубітальна виразка на слизовій оболонці бічної по­верхні язика

Мал. 36 Гіперемія, наб­ряк і гіперплазія слизо­вої оболонки протез-

ремісії Виникнення запалення CO під протезом слід

пов'язувати з дією мінімум двох факторів — травматичного і токсико-алергічного

Запалення буває вогнищевим і дифузним. Воно супровод­жується набряком і гіперемією CO. на фоні яких можуть спо­стерігатися крововиливи, ерозії і гіперплазія CO \ вигляді зер-

Мал. 37 Протезна гра­нульома

Мал. 38 Набряк і маце­рація слизової оболонки щоки при звичному ку санні

нистості (мал 36) Крім того, можливий проліферативний про цес на місці травмування краєм протезу CO по перехідній складці (протезна гранульома, мал 37)

В осіб, яким властива звичка кусати чи смоктати губи, язик, шоки. CO (в основному по лінії змикання зубів) набуває своєрідного вигляду вона набрякла, з білуватою мацерованою

поверхнею у вигляді плям чи великих нечітко обмежених ділянок або бахромчаста (немов поїдена міллю) через безліч дрібних клаптиків нерівномірно скушеного епітелію (мал 38). Здебільшого ураження має безсимптомний перебіг, проте у разі глибокого скушування утворюються ерозії, які супроводжуються болем при дії хімічних подразників.

Диференціальна діагностика. Хронічну травму при звичці за­кушувати CO треба диференціювати від кандидозу (відсутність грибів при цитологічному дослідженні), білого губчастого неву-су Кеннона (проявляється ще з раннього дитинства і з роками прогресує; CO щік виглядає потовщеною, з глибокими склад­ками, губчаста). Припинення кусання CO зумовлює спонтанне одужання.

Травматичну виразку слід відрізняти від ракових, трофічних виразок, міліарно-виразкового туберкульозу, твердого шанкеру.

Для травматичної виразки характерні наявність подразню­вального чинника, болючість ділянки ураження, існування за­пального інфільтрату, відсутність специфічних змін при цито­логічному дослідженні Усунення травмуючого чинника, як правило, за 5—6 днів приводить до її загоювання

Ракова виразка відрізняється від травматичної більшою щільністю країв і основи, наявністю розростання по краях, інколи їх зроговінням. Після усунення подразника загоєння не відбувається. Вирішальним у діагностиці є проведення цитоло­гічного чи гістологічного дослідження. При ракових виразках виявляють атипові клітини з характерним для них клітинним і ядерним поліморфізмом. При цьому визначають порушення ядерно-цитоплазматичного співвідношення за рахунок збіль­шення ядра, багатоядерні клітини з ядрами різної, часто непра­вильної форми, а також голі ядра, неправильні мітози, явища автофагії.

Виразкові ураження СОПР при міліарно-виразковому тубер­кульозі характеризуються болючістю, підритими краями, дно їх зернисте, жовтувате. Вони не епітелізуються після усунення подразника.

При цитологічному дослідженні виявляють епітеліоїдні клітини і гігантські клітини Лангганса, при бактеріоскопічному дослідженні — мікобактерії туберкульозу.

Твердий шанкер (виразкова форма) відрізняється від трав­матичної виразки наявністю щільного інфільтрату, що оточує виразку, рівними краями, гладеньким дном м'ясо-червоного коль­ору. Оточуюча його CO без змін. Регіонарні лімфовузли збільшені, не болючі, ущільнені (склероаденіт). Діагноз уточнюють знаход­женням блідої трепонеми у виділеннях виразки. Реакція Вассер-мана стає позитивною через 3 тиж після виникнення твердого шанкеру.

Усунення травмуючого чинника, якщо такий існує, суттєво не впливає на перебіг твердого шанкеру.

Трофічна виразка відрізняється від травматичної тривалим існуванням, млявим перебігом, маловираженими ознаками за палення, наявністю у хворого загальних захворювань (найча­стіше серцево-судинної системи). Усунення передбачуваного травмуючого чинника не зумовлює швидкого загоєння виразки.

Лікування хронічних травматичних ушкоджень СОПР перед­бачає обов'язкове усунення травмуючого агента, оброблення виразки і порожнини рота розчинами антисептиків (перманга­нату калію 1:5000, перекису водню, фурациліну 1:5000, етонію та ін.). За наявності некротизованих тканин їх видаляють меха­нічно під анестезією або з допомогою протеолітичних фер­ментів. Чисті ерозії і виразки обробляють препаратами, що по­силюють епітелізацію (олії шипшини, обліпихи, олійний розчин ретинолу, солкосерил, метацил, сік каланхое тощо).

Профілактика травматичних ушкоджень полягає в усуненні всіх подразнювальних чинників у порожнині рота і її своєчасній санації.