ХРОНІЧНИХ ДОСЛІДАХ
Травлення в ротовій порожнині Фістула протоки привушної слинної залози собаки
Мета: ознайомитися з методикою отримання слини в хронічних дослідах, вивчити залежність секреторної діяльності привушної слинної залози залежно від якості подразника, визначити в'язкість слини на різні подразники.
Для роботи необхідно: піддослідна тварина (собака), наркотичні речовини, набір хірургічних інструментів, тампони, марля, вазелін, фізіологічний розчин, колодій, дезинфікуючі речовини для оброблення рук, рани, шовний матеріал.
Хід операції. Операцію проводять під загальним наркозом. Для собак найкращий наркоз — водний розчин етаміналу натрію. Собаку фіксують до станка черевом догори. Операційне поле готують на зовнішній поверхні щоки біля кута верхньої губи. На внутрішньому боці щоки відшукують проток привушної слинної залози на рівні 2-3-го верхнього корінного зуба у вигляді темно-коричневого пігментованого горбка (соска). Щоб не пошкодити протоку при операції в неї вводять на глибину 3-5 см
|
|
тонкий зонд (рис. 21, де а —
етапи операції на слинній привушній залозі: 1 — у протоку вставлено зонд і обрізано слизову навколо отвору протоки; 2 — накладено лігатури на вирізаний кружечок слизової; б — накладено шви на слизову отвору протоки).
Сосочок і вивідну протоку навкруги зонда на відстані 5 мм відпрепаровують разом з слизовою та підслизовою оболонками у вигляді кружечка. Потім накладають дві прошивні лігатури і фіксують їх на краю кута рота; одну на передньому, а інші — на задньому кінцях кружечка. На відстані 4-5 см від кута рота скальпелем роблять
прокол щоки. Через отвір проколу пінцетом Пеана захоплюють обидві лігатури, зонд витягують, а лігатури з протокою виводять назовні рани.
Щоб запобігти перекручування протоки лігатури розмішують так, щоб передній край кружечка слизової оболонки після виведення протоки був тепер ззаду, а задній — спереду. На місці виведеної протоки шкіру зрізають діаметром 8—10 мм, а до її країв підшивають слизову оболонку сосочка. В порожнині рота на краю слизової оболонки накладають безперервний шов, а слизову з отвором протоки зшивають вузлуватим швом. Рану змащують стрептоцидовою емульсією і накривають марлевим тампоном, краї якого закріплюють клеолом. В перші 7-Ю днів після операції в ротову порожнину собаки вливають до 10 мл 0,2 %-го розчину соляної кислоти для посиленого слиновиділення та запобігання можливості запального процесу в протоці й зростання її просвіту.
Після загоєння рани шви знімають через 10 діб. Через 4 дні після зняття швів собаку використовують для дослідів. Таким способом роблять фістули підщелепової й під'язикової слинних залоз. Собак з фістулами слинних залоз використовують для вивчення процесів секреції слинних залоз і вироблення рефлексів слиновиділення.
|
|
Для спостереження над слиновиділенням собаки до шкіри з виведеним отвором протоки прикріплюють менделєєвською замазкою скляну лійку з градуйованою пробіркою.
Новий метод фістули страховоду
Собаку наркотизують морфінохлороформним наркозом, через 25 хв її фіксують на операційному столику. В собаки на рівні 3-5-го шийних хребців розтинають спереду стінку стравоходу на 20-30 мм (рис. 22). У цей розріз вставляють срібну або з нержавіючої сталі фістульну трубку (рис. 23, де а —трубка у вигляді трійника; б —металевий клапан, що затуляє головний хід фістульної
трубки) і закріплюють її з обох боків кисетними швами. Рану стравоходу зашивають, а навколо вивіцної частини трубки або відростка також накладається кисетяий шов.
На зовнішній стінці страво-
ходу роблять глибокі насічки і зашивають їх вузлуватим швом. В такий спосіб утворюються рубці, що добре фіксують фістульну трубку. Після чого підтягнутий стравохід занурюється в рану, зашивається шкіра, загортаються її краї навколо віцростка.
Через 15 днів рана загоюється. Собаку в цей час годують через фістулу шлунка, яку за 20 днів раніше вшивають за методом Басова. Щоб отримати шлунковий сік через відросток необхідно вставити трубку з металевим клапаном, їжа при цьому не потрапляє до шлунка, а вивалюється через відросток. Решту часу бічний відросток закритий гумовою пробкою, яка залишається і під час годівлі собаки, причому їжа до шлунка потрапляє через фістульну трубку.