Накладання фістульної трубки на шлунок собаки

(за В. О. Басовим)

Операція накладання фістульної трубки на шлунок в собаки вперше була запропонована російським хірургом В. О. Басовим (1842).

Мета: опанувати операційною методикою накладання фіс­тули на шлунок собаки для вивчення фізіології травлення в хро­нічних дослідах.

Для роботи необхідно: собака, набір хірургічних інструментів, наркотичні речовини, шовний та перев'язувальний матеріали, засоби для оброблення рани і рук, фістула, фізіоло­гічний розчин.

Хід операції. Собаку під загальним наркозом фіксують на операційному столику черевом догори. Операційне поле готують за правилом асептики та антисептики. Відступивши на 2 см від мечоподібного відростка, проводять пошаровий розтин тканин за білою лінією довжиною до 8 см і проникають в черевну по­рожнину. Сальник змішують в бік, пінцетом Пеана виймають шлунок на стерильну марлеву серветку (рис. 24, а).

На передній поверхні шлунка в ділянці великої кривизни в зоні найменшої васкуляризації відступають від краю шлунка на 2—3 см, накладають перший серозно-м'язовий кисетний шов еліпсоподібної форми, використовуючи стерильний шовк № 6-8. Серозну та м'язову оболонки шлунка розрізають гострим скальпелем подовж осі кисетного шва, не доходячи до його кінця на 4-5 мм. Надрізають м'язовий шар, захоплюють пінцетом Пеана виступаючу підслизову й слизову оболонки шлунка і від­різають їх під кінцями пінцета ножицями (рис. 24, б).

По краях отвору рани шлунка вводять фіксуючі гачки. Захо­пивши за край розрізу вирізкою на диску, обертальним рухом вводять диск в порожнину шлунка. Причому зовнішній диск попередньо скручують з фістульної трубки. Отвір трубки закривають пробкою. Підтримуючи фістульну трубку навису, затягують і зав'язують кисетний шов, попередньо вправляючи слизову оболонку в середину за допомогою очного пінцета. По­тім накладають другий серозно-м'язовий кисетний шов, при за­тягуванні якого перший заглиблюється всередину (рис. 24, в).

Краї серозної оболонки і фістульну трубку протирають там­поном, зволоженим ефіром. Марлеві серветки знімають, а фіс­тульну трубку обтягують і обшивають сальником, шлунок вво­дять в черевну порожнину. По боках фістульної трубки на від­стані 1—1,5 см на м'язовий шар стінки шлунка накладають дві

м'язову оболонки відповідно безперервного кисетного шва і пе­реривчастого. У верхньому кінці малого шлуночка вшивають фістульну трубку, а її кінець виводять через прокол черевної сті­нки назовні, фіксують фланцем з різьбою або ж вводять дре­нажну гумову трубку, через яку витікає вміст малого шлуночка.

Операційну рану зашивають пошарово: серозну — безпе­рервним, м'язи та шкіру — переривчастим швом з наступним накладанням марлевих валиків.

При утворенні ізольованого шлуночка в свині перемичку м'язової оболонки між великим та малим шлуночками на відміну від собак роблять з одного наскрізного шва. Шви знімають через 8 діб, а через 14 діб тварину використовують для вивчення сек­реції, екскреції, регуляції роботи шлункових залоз та одержання чистого шлункового соку.

Оскільки методика операції малого шлуночка за І. П. Пав-ловим досить складна, то С. Ю. Ярослав її трохи спростив, і вона виглядає так. На шлунок накладають два довгих пінцети-затис-качі (рис. 27, а); після розрізу обох стінок шлунка залишається

місток. На цій ділянці

розрізають слизову обо­лонку шлунка і накла­дають шви для утворен­ня склепіння (рис. 27, б). При операції краще зас­тосовувати вузлуваті шви на зовнішню стінку слизової оболонки, за­гортаючи останню все­редину шлуночків (рис. 27, в). При цьому між шлуночками по м'язовій оболонці накладають дві або три лігатури, гумо­вими трубками шлунок затискається, а на кро­воносні судини накла­дають лігатури. В малий шлуночок не завжди вводили фістульні труб­ки. Ця методика опера­ції, як вважає автор, виправдовувала себе і на собаках, і на свинях.