Робота 10. Дослідження дії шлункового соку на білок

Робота 9. Визначення кислотності шлункового соку

Шлунковий сік має кислу реакцію (рН 1,3-6). Кислотність зумовлена наявністю в ньому 0,2-0,5%-ї соляної кислоти, ор­ганічних кислот і різних кислотореагуючих сполук. Соляна кис­лота міститься у шлунковому соку у вільному і зв'язаному стані.

Мета досліду: оволодіти методикою визначення кислотнос­ті шлункового соку. Довести, чим вона обумовлена.

Для роботи необхідно: шлунковий сік, 0,5 %-й спир­товий розчин диметиламідоазобензолу, 0,1 н. розчин їдкого нат­рію, 1%-й спиртовий розчин фенолфталеїну, бюретки, хімічні стакани.

Хід роботи. В стакан наливають 5 мл профільтрованого шлун­кового соку і додають 2 краплини 0,5%-го спиртового розчину диметиламідоазобензолу. Після цього шлунковий сік титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію. Якщо в досліджуваному соку міститься вільна соляна кислота, то диметиламідоазобензол дає червоне забарвлення, яке при титруванні змінюється на жовто-рожеве.

Кількість 0,1 н. розчину їдкого натрію, витраченого на нейт­ралізацію 100 мл шлункового соку, відповідає показнику кис­лотності. Якщо відома кількість їдкого натрію, витраченого на титрування, можна визначити вміст (у відсотках) вільної соляної кислоти в шлунковому соку. Так, Імл 0,1 н. розчину соляної кислоти містить 0,00365 г соляної кислоти, а Імл 0,1 н. розчину їдкого натрію нейтралізує 1 мл 0,1 н. розчину соляної кислоти. Помноживши 0,00365 г на кількість 0,1 н. розчину їдкого натрію, що витрачено на нейтралізацію соляної кислоти в 100 мл

цілункового соку, можна дізнатись, скільки в ньому міститься соляної кислоти (у відсотках).

Контрольні питання

1. Яка роль соляної кислоти в шлунку?

2. Яка кислотність шлункового соку в сільськогосподар­
ських тванин?

Робота 10. Дослідження дії шлункового соку на білок

У шлунковому соку містяться протеолітичні ферменти — пепсин і катепсин, що розщеплюють білки до альбумоз і пеп­тонів; хімозин (сичужний фермент) переводить казеїноген мо­лока в казеїн, який випадає в осад; ліполітичний фермент роз­щеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. В організмі пепсин виробляється в неактивному стані (пепсиноген). В активну фор­му його переводить соляна кислота.

Мета досліду: довести ферментативні властивості шлун­кового соку і виявити залежність дії ферментів від температури і реакції середовища.

Для роботи необхідно: шлунковий сік, 0,5 %-й роз­чин соляної кислоти 0,5 %-й розчин соди, фібрин, 10 %-й роз­чин їдкого натрію, 1 %-й розчин мідного купоросу, піпетки, штатив, пробірки, водяна баня, олівець по склу, термометр.

Хід роботи. Беруть п'ять чистих пробірок. В пробірку №1 на­ливають 5 мл шлункового соку; в №2 — 5 мл шлункового соку, нейтралізованого розчином соди; в №3 — 5 мл кип'яченого шлункового соку; в №4 — 5 мл шлункового соку; а в №5 — 5 мл 0,5 %-го розчину соляної кислоти. У всі пробірки кладуть по 0,2— 0,3 г свіжого фібрину. Пробірки № 1-3, 5 занурюють у водяну баню при температурі 38-40 °С на 45 хв, а пробірку №4 кладуть на лід да той же час. Вміст пробірок час від часу змішують. Через 45 хв виймають всі пробірки і ставлять у штатив, вміст пробірок фільтрують. З усіма пробами проводять біуретову реакцію. Для Цього до 2 мл фільтрату кожної пробірки додають 2 мл 10 %-го Розчину їдкого натрію, 3-5 краплин 1 %-го розчину мідного купоросу і все перемішують. В пробірці, де не відбулося роз­чеплення білка, з'являється фіолетове забарвлення. Там, де Розщеплення білка сталося, розчин забарвлюється в рожевий *5°лір. Визначають, в якій пробірці відбулося перетравлювання

Контрольне питання Які оптимальні умови дії ферментів шлункового соку?