Надія Михайлівна Стадненко

Надія Михайлівна Стадненко народилась 11 липня 1926 року в м. Ташкенті, де і пройшло її дитинство. Юнацькі роки майбутньої вченої були затьмарені Великою Вітчизняною війною. У 16 років їй довелось розпочати тяжку працю у військовому картографічному відділенні зв’язку, що не завадило цілеспрямованій та наполегливій юнці екстерном закінчити школу. Після отримання атестату зрілості, Надія Михайлівна вступає до Інституту народного господарства, де навчається за спеціальністю: «Механізація сільського господарства».

У 1944 році, з переїздом сім`ї до Києва, кардинально змінюються пріоритети майбутнього професійного шляху 18 – річної Надії Михайлівни. Вступивши цього ж року до Київського педагогічного інституту, вона пов’язує своє життя з освітянською нивою. З великою наснагою майбутня вчена навчається на педагогічному факультеті, опановуючи фах учителя молодших класів. Серед багатьох навчальних дисциплін з особливим інтересом вона слухає лекції з психології свого улюбленого викладача Костюка Григорія Силовича (1899-1982). З перших днів навчання Надії Михайлівни в інституті та до останніх днів його життя, Григорій Силович залишався наставником ученої. «Все, що в мені є – розповідала Надія Михайлівна – я успадкувала від Григорія Силовича».

Такий вплив особистості Г.С. Костюка на становлення Н.М. Стадненко як науковця не можна вважати випадковим. Постать видатного українського психолога, першого декана дефектологічного факультету, характеризується людськими чеснотами та науковою різнобічністю: йому належать дослідження психічних властивостей особистості; розвиток єдності природного і суспільного в онтогенезі людини; визначення ролі спадковості в індивідуальному розвитку; навчання і дозрівання організму; дослідження взаємозв’язку навчання й розвитку, зовнішніх і внутрішніх умов психічного розвитку тощо.

У 1945 році Г.С. Костюк виступив ініціатором створення Науково-дослідного інституту психології УРСР (нині – Інститут психології Академії педагогічних наук України імені Г.С. Костюка), де і відбувалось наукове становлення Надії Михайлівни Стадненко. Керівник Інституту, Г.С.Костюк, упродовж 27 років, сприяв розробці проблематики, безпосередньо пов’язаної з психічним і особистісним розвитком дитини (нормальним та порушеним), з психологічним забезпеченням ефективного навчання й виховання.

Після закінчення Інституту за спеціальністю «Вчитель молодших класів загальноосвітньої школи», Надія Михайлівна розпочинає трудову діяльність у школі та продовжує займатись наукою. Від початку об’єктом наукового інтересу Н.М. Стадненко були діти з нормальним розвитком, але, відкриття дефектологічних спеціальностей та потреба дослідження розумово відсталих дітей зумовили переконати її в необхідності наукового дослідження різних аспектів їх психічного розвитку.

Вступ до аспірантури та наукова школа Г.С. Костюка - особливий період у професійному житті Н.М. Стадненко. Вона дбайливо зберігала спогади про свого наставника як прекрасного вихователя молодих науковців, людину чуйну, тактовну і, водночас, вимогливу у принципових наукових питаннях. Від спілкування з Григорієм Силовичем Надія Михайлівна отримувала величезну інтелектуальну насолоду і духовну наснагу. Адже в особистості Г.С. Костюка знайшли яскраве втілення чесноти вченого-психолога: широка освіченість, гуманність, інтелігентність, наукова принциповість разом з уважно-толерантним ставленням до опонентів, прагнення якнайповніше осягнути закономірності психічного життя і скористатися ними, аби допомагати людині, насамперед, юній, в її духовному становленні.

Особливої уваги Григорій Силович надавав тісному зв’язку психології з педагогічною наукою. У свого вчителя Надія Михайлівна вчилась гармонійному поєднанню взаємопов’язаних конструктивних начал таких, скажімо, як високий теоретичний рівень досліджень і їх тісний зв’язок із запитами практики; опора на вітчизняні традиції, що виправдали себе, і врахування новітніх досягнень світової науки; шанобливе ставлення до науки і наукового експерименту.