Основні автобіографічні відомості Стадненко Н.М

Вивчення актуальної проблеми ефективного використання наочності (картин) дослідниця розпочинає у 1953 році та блискуче захищає дисертацію в Москві у 1958 році. Наукова праця «Сравнительная характеристика понимания сюжетных картин учащимися 1-2 классов массовых и вспомогательных школ» складається з вступу, п’яти розділів і заключення, в яких автор, ставить завдання дослідити:

1) особливості процесу розуміння сюжетних картин учнями 1-2 класів масової і допоміжної шкіл;

2) залежність розуміння сюжетних картин учнями від змісту і композиції картин;

3) роль попереднього досвіду у процесі розуміння картин;

4) труднощі, з якими зустрічаються учні 1-2 класів масової і допоміжної шкіл під час осмислення сюжетних картин, а також ефективні шляхи педагогічного керівництва процесом їх розуміння.

Для досягнення мети і розв’язання поставлених завдань у дослідженні використовувались різні методи, серед яких: навчаючий психолого-педагогічний експеримент, який полягав у організації спеціальних уроків; індивідуальні експериментальні бесіди за картинами з учнями (автором було проведено 880 бесід з дітьми); спостереження за учнями на уроках і засіданнях медико - педагогічних комісій (дослідницею було запротокольовано і проаналізовано 186 уроків, на яких використовувались картини, а також 327 розповідей за картинами на тогочасних медико – педагогічних комісіях).

Здійснюючи психологічну характеристику розуміння картин учнями 1-2 класів допоміжної і масової шкіл, Н.М. Стадненко висвітлює своєрідність цієї діяльності у розумово відсталих дітей у порівнянні з нормою. Серед експериментально досліджених автором особливостей процесу розуміння картин розумово відсталими учнями були визначені: відсутність тісного взаємозв’язку між аналізом і синтезом (аналіз виразно переважає над синтезом); безсистемний аналіз; виділення значно більшої кількості об’єктів, які не впливають на розуміння сюжету; часте випадіння отриманого завдання; обмеження мисленнєвої діяльності впізнаванням окремих зображених об’єктів та їх дій; фрагментарність та ситуативність розповідей за картиною, зумовлені специфікою мисленнєвої діяльності дітей досліджуваної категорії.

Як показали результати дослідження, розуміння учнями картин може змінюватись, в залежності від їх змісту і композиції. Дослідниця робить висновок: оскільки розкриття причинно-наслідкових зв’язків і відношень, зображених на картині, викликають в учнів допоміжної школи великі труднощі, оповідання за картинами, які потребують пояснень, слід розглядати як найбільш показові для характеристики розумової відсталості.

Вивчаючи роль попереднього досвіду дітей у процесі розуміння сюжетних картин, Н.М.Стадненко отримує результати про його негативний вплив на розуміння та сприймання картин розумово відсталими дітьми, що пояснюється їх своєрідним «застиганням» на одного разу створеному образі сприймання; недостатньою здатністю бачити нове, якщо у цьому новому наявні елементи, які нагадують дітям раніше бачене; нездатністю реконструювати раніше відоме.

Експериментальний матеріал дозволив автору виділити 4 рівні розуміння картин учнями масової та допоміжної шкіл, які визначаються ступенем загального розвитку аналітико-синтетичної діяльності дітей, а також змістом і композицією картин, їх складністю.

Дослідження показало, що розуміння картин учнями обох типів шкіл може бути значно покращене внаслідок використання різних прийомів педагогічного керівництва, серед яких особливого значення набуває аналіз картини, який спрямовує увагу учнів на суттєві об’єкти та пояснення причин зображених дій; випереджаюче читання (до демонстрації картини) оповідання.

Важливість проведеного дослідження для теорії і практики навчання молодших розумово відсталих школярів та діагностики розумової відсталості зумовили необхідність видання окремої книги «Використання сюжетних картин у допоміжній школі» (1962), адресованої працівникам допоміжних шкіл, студентам дефектологічних факультетів, науковим працівникам у галузі дефектології.

Продовжуючи наукові традиції свого вчителя, Н.М. Стадненко надає особливої уваги тісному зв’язку психології з педагогічною наукою. Результатом дослідження особливостей інтелектуального розвитку розумово відсталих дітей та умов корекції недоліків їх пізнавальної сфери стає книга «Нариси з психології розумово відсталої дитини», яка виходить з друку у 1967 році. Фактично, це був перший навчальний посібник з олігофренопсихології, виданий українською мовою. Автор розглядає психологію розумово відсталої дитини кінця 60-х років як одну з галузей психологічної науки, яка має свій предмет – своєрідність психіки розумово відсталих дітей та умов їх ефективного розвитку.

Слід зазначити, що позиціонуючи провідні наукові погляди того часу, Н.М. Стадненко формулює у роботі важливі міркування щодо розвитку дітей зазначеної категорії. Особливий інтерес складають висновки цілеспрямованих спостережень автора за роботою досвідчених вчителів, аналіз використання ними ефективних прийомів корекційно спрямованого виховання і навчання. Вагомість окреслених автором положень, а також збагачення вітчизняної наукової літератури новими дослідженнями зумовили необхідність перевидання «Нарисів з олігофренопсихології» у 2002 році.

У період з 1966 року і фактично увесь подальший період активної науково – організаційної діяльності на посаді завідувача лабораторії спеціальної психології (спочатку Інституту психології, а згодом Інституту спеціальної педагогіки), наукові дослідження Н.М. Стадненко здійснюються з позицій вагомості діагностики порушень у розумовому розвитку дошкільників та школярів. Починаючи з 60-х років виходить понад двадцять одноосібних, а також підготовлених у співавторстві праць, присвячених науковому пошуку з цієї важливої галузі знань.

Розвиваючи вчення про психологічні основи навчання і виховання розумово відсталих дітей на початку 70-х років, Н.М. Стадненко серед складних питань, які потребують експериментального вивчення, особливої уваги надає створенню діагностичних методик. Необхідність розробки ефективної методики виявлення розумової відсталості на той час дослідниця обґрунтовує не лише удосконаленням диференціації навчання дітей з різними вадами психічного розвитку, а також помилками, яких нерідко припускались фахівці обласних МПК (нині ПМПК). На думку вченої, недосконалість методичних прийомів обстеження дітей – основна причина помилок у діагностиці. Характеризуючи основні особливості розумової відсталості (невміння пам’ятати завдання до кінця його виконання; обмежене використання допомоги під час виконання завдань; обмежена здатність навчатися – малий обсяг переносу засвоєних знань; своєрідність розвитку пізнавальних процесів, зокрема, узагальнення та абстрагування), Н.М. Стадненко наголошує на тому, що їх виявлення потребує комплексного використання різноманітних методичних прийомів; певної послідовності їх застосування; поступового нарощування складності. Жоден з прийомів, використаний окремо (класифікація малюнків із зображенням окремих об’єктів; виключення четвертого зайвого; узагальнення за смисловими і функціональними зв’язками тощо), не дає підстав для висновку про розвиток дитини.

Результатом тривалих наукових пошуків видатної дослідниці та її наукової школи сьогодні є видання «Методики діагностики відхилень в інтелектуальному розвитку молодших школярів» - методики диференціації вікової норми інтелектуального розвитку, затримки психічного розвитку та розумової відсталості у молодших школярів 6-8 років, за якою працюють ПМПК України. Науково-методичними засадами названої методики став діяльнісний підхід до вивчення психіки дитини та вікова періодизація становлення її інтелектуальних функцій. Згідно з методикою, основним критерієм, який дозволяє диференціювати інтелектуальний розвиток дитини, виступає її научуваність як важливий показник результативності інтелектуальної діяльності.

Великої уваги Н.М.Стадненко надавала не тільки науковій діяльності, а й підготовці методичних рекомендацій на допомогу працівникам спеціальних шкіл-інтернатів.

Посилена увага спільноти до розвитку корекційної педагогіки і спеціальної психології сьогодні зумовлюється реформуванням спеціальної освіти, інтеграційними процесами у ній. У період активної науково – методичної діяльності Н.М.Стадненко подібний інтерес пов’язувався із заходами поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи. У цьому зв’язку виникала необхідність ознайомлення вчителів загальноосвітніх шкіл з особливостями навчання дітей з відхиленнями у інтелектуальному розвитку. Н.М.Стадненко у 1968 році складає методичного листа для вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл, де зосереджує увагу педагогів на необхідності запобігання помилок у комплектуванні різних типів шкіл, які завдають великої шкоди психічному розвитку дитини.

Н.М. Стадненко підкреслює, що саме успішність учнів у початкових класах загальноосвітньої школи повинна стати показником правильного її комплектування. Вчена аналізує причини неуспішності, серед яких особливого значення надає психологічній непідготовленості дитини до школи. До критеріїв зазначеної підготовленості Н.М.Стадненко відносить: вміння зосереджуватись на завданні, доводити розпочату справу до кінця, долати труднощі, перемикати увагу тощо.

Як уже зазначалось, у 1966 році Н.М. Стадненко очолює лабораторію спеціальної психології, яка за її науковим задумом та творчою ініціативою розширює дослідницький профіль та трансформується у лабораторію діагностики і психічного розвитку аномальної дитини. Понад 30 років вона керує науковою діяльністю членів лабораторії та аспірантів: Ілляшенко Т.Д., Сак Т.В., Обухівської А.Г., Жук Т.В., Корнієнка А.А., Борщевської Л.В., Рождественського А.С., Матвєєвої М.П. Представники наукової школи Н.М. Стадненко сьогодні продовжують розв’язувати складні наукові проблеми, пов’язані з психолого-педагогічною діагностикою та корекцією психічного розвитку дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку, передають успадковану від талановитого керівника дослідницьку традицію молодим поколінням учених.

Н.М.Стадненко протягом багатьох років, починаючи з 1983 року, постійно запрошувалася кафедрою олігофренопедагогіки і психопатології НПУ імені М.П.Драгоманова для роботи на умовах погодинної оплати на посаді доцента для читання лекцій із спецкурсів з методики спеціальної діагностики розумово відсталих дітей, з олігофренопсихології, неодноразово призначалася за наказом ректора Головою Державної екзаменаційної комісії.