Олена Йосипівна Теплицька

Олена Йосипівна Теплицька народилася 4 вересня 1916 року в м. Жмеринці Вінницької області. Відомостей про дитинство та юність ученої не вдалось відшукати. З ранніх сторінок біографії відомо, що свій життєвий вибір майбутня дослідниця зробила, вступивши до Київського медичного інституту на лікувально - профілактичний факультет, який закінчила у 1938 році. У грудні того ж року вона розпочала навчання в аспірантурі на кафедрі патологічної фізіології Другого Київського медичного інституту.

З перших днів Великої Вітчизняної війни Олена Йосипівна Теплицька пішла на фронт. До відомих сторінок її біографії воєнного періоду належать: тяжке поранення під час оборони м. Керчі; праця в лікарні м. Кемерово (1942); участь у бойових діях на Ленінградському фронті; праця хірурга у фронтовій лікарні (1944); служба на Далекому Сході (1945-1946 роки). За мужність та героїзм О.Й. Теплицька була нагороджена орденом Великої Вітчизняної війни ІІ-го ступеню. Після закінчення Великої Вітчизняної війни, упродовж 1946 - 1948 років, вона служила у частинах Київського військового гарнізону.

Після демобілізації з лав Радянської Армії у вересні 1948 року, О.Й. Теплицька розпочала трудову діяльність у фізіологічній лабораторії Українського інституту комунальної гігієни на посаді старшого наукового співробітника. Саме тут розгортається плідна наукова діяльність ученої.

Працюючи в названому інституті, вона розпочинає підготовку кандидатської дисертації з теми: «Процессы утомления и восстановления при работе групп малых мышц». Робота була представлена до захисту на здобуття вченого ступеню кандидата медичних наук на вчену раду Львівського державного медичного інституту у 1953 році.

Основний зміст дослідження О.Й. Теплицької присвячено фізіології трудової діяльності людини. В роботі вивчалися процеси стомлення та відновлюючий вплив діяльнісного відпочинку представників різних видів ручної праці (машинопис, гра на фортепіано, різновиди ручних процесів на кондитерській фабриці). За результатами дослідження автор зробила висновок, що відновлення працездатності після робочого дня має хвилеподібний характер і залежить від складності рухів, які здійснюються рукою людини, а також від своєрідності виробничої діяльності.

Успішно захистивши дисертацію у березні 1954 року, вчена працювала у лабораторії вищої нервової діяльності Київської психіатричної лікарні ім. І.П. Павлова та, за сумісництвом, викладала на кафедрі олігофренопедагогіки та психопатології КДПІ імені О.М. Горького.

У 1967 році О.Й. Теплицька повністю перейшла на викладацьку роботу на кафедру олігофренопедагогіки та психопатології дефектологічного факультету педагогічного інституту, де читала цикл провідних медичних та психологічних дисциплін: психічну ортопедію, патопсихологію, фізіологію, психолого-педагогічну діагностику, патологічну анатомію тощо.

Зміст лекцій талановитого педагога був насичений не лише актуальними науковими положеннями, сформульованими визнаними у світі науковцями (С.Д. Забрамна, І. Шванцара, Б.В. Зейгарник, А. Біне, А. Анастазі, З. Фрейд), а й рисунками, схемами, цікавими замальовками для кращого розуміння студентами складних понять та методик. О.Й. Теплицька досконало володіла англійською мовою, тому цікаву наукову інформацію стосовно тих чи інших назв, визначень, імен студенти мали змогу записувати мовою оригіналу. Складні наукові експерименти, визначення ключових понять лектор супроводжувала яскравими прикладами з літературних джерел, метафорами тощо. Так, наприклад поняття хвороби (захворювання) вона визначала як «жорстокий експеримент природи», який, однак, допомагає побачити те, що від нас приховано у нормі.

За період викладацької діяльності, О.Й. Теплицька опублікувала кілька посібників з курсів, які викладала. Так, у 1963 році з-під її пера вийшов «Короткий посібник до практичних занять і демонстрацій з курсу патологічної анатомії», який сприяв формуванню у студентів практичних навичок дослідження патофізіологічної і морфологічної сутності патологічних процесів, їх патогенезу, а також клінічних проявів хвороби.

Як співавтор посібника для студентів «Трудовое обучение во вспомогательной школе», вчена досліджувала питання формування та динаміки координованих цілеспрямованих рухів. Характеризуючи процес організації практичної діяльності розумово відсталих учнів, дослідниця звертала увагу на порушення координації рухів як специфічну особливість їх рухової сфери, а також виділяла чотири етапи у її розвитку: формування рухових трудових навичок; розвиток темпу та ритму рухових реакцій; розвиток цілеспрямованих дій та динаміки координації рухів.

Професор О.Й. Теплицька успішно поєднувала викладацьку роботу з науково-дослідницькою. Важливим аспектом її наукових досліджень були питання психопатології та психіатрії, зокрема дослідження шизофренії. Автором вивчалась вища нервова діяльність цієї категорії осіб, відношення свідомого та підсвідомого, нейрохімічні процеси у хворих, механізми та етіопатогенез шизофренії, принципи соціальної адаптації таких хворих, швидкість та часові параметри рухових і вербальних реакцій, дисоціативні прояви шизофренії, поведінка, адаптація та реадаптація, швидкість поведінкових реакцій та патологічних змін шизофренії, експериментально підтверджувались класифікації та деякі погляди вчених на психопатичну особистість.

Особливої ваги, у цьому зв’язку, набула докторська дисертація О.Й. Теплицької «Параметры времени двигательных и словесных реакций в экспериментальном исследовании шизофрении». Наукове консультування здійснювали заслужений діяч науки, доктор медичних наук, професор В.М. Банщиков та доктор психологічних наук, професор Є.І. Бойко. Робота була виконана в Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні імені І.П. Павлова. Офіційними опонентами виступили заслужений діяч науки, доктор медичних наук, професор Я.П. Фрумкін, доктор медичних наук, професор М.С. Лебединський та доктор медичних наук, професор Е.С.Толмаська. Складність проблематики та підняті у дослідженні проблеми, не зважаючи на її вузьку спеціалізацію, стали важливим надбанням вітчизняної науки і клінічної практики.

Як досвідчений психіатр - науковець, Олена Йосипівна ґрунтовно вивчала наукові погляди вітчизняних психіатрів, зокрема дослідження відомого радянського лікаря, засновника оригінальної психіатричної школи П.Б. Ганнушкіна. Прихильник вчення німецького психіатра Е. Крепеліна, представник школи С.С. Корсакова та В.П. Сербського, П.Б. Ганнушкін створив концепцію малої психіатрії, наукову психіатричну школу, експериментально досліджував гіпноз, аналізував психоаналітичні ідеї та розробив вчення про патологічні характери та психопатичні розлади особистості. Досліджуючи останні, П.Б. Ганнушкін вважав психопатичними такі риси особистості, які з ранніх років відрізняють її від здорових людей та характеризуються вродженим характером і постійністю перебігу.

Наукові погляди П.Б. Ганнушкіна експериментально підтверджувались О.Й. Теплицькою у роботі «Некоторые экспериментальные подтверждения взглядов П.Б. Ганнушкина на психопатическую личность», яку вона репрезентувала на науковій конференції у 1975 році, присвяченій 100-річчю з дня його народження.

Дослідниці належить близько 50 наукових праць з проблем розумової відсталості та інших порушень розвитку. Зокрема, вона вивчала особливості вищої нервової діяльності розумово відсталих дітей; шляхи розвитку вищих форм їх нервової діяльності; вплив емоцій на сприймання розумово відсталих школярів тощо. Наукові здобутки О.Й. Теплицької у цій галузі сприяли збагаченню вітчизняної методології вивчення дітей з особливостями психофізичного розвитку, а також якісному оновленню корекційно-виховного процесу у допоміжних школах України.