П’ЯТНИЦЯ

(3-ій тиждень Посту)

· Стихира

Колись давно ми, люди, умертвились плодом із дерева, але твоїм хрестом, Щедрий, оживилися. Боже добрий, скріпи нас його ж силою, і дай нам ласку провести час посту в скрусі серця, виконуючи твою волю, щоб дочекатися до блаженства, яке дає світлоносний день воскресіння. (З «Сідалень» у п’ятницю 3-го тижня посту).

· ДУМКА

Скільки б не говорили чи проповідували про хрест, ми завжди знайдемо слова, щоб описати його «животворну» силу», про що нагадує нам сьогоднішня Сідальня. Розповідається: коли Адам помер, диявол, лютий через те, що Адам не піддався його спокусам та побачить Рай, взяв його череп та жбурнув десь далеко. Ніхто не знав, де опинився череп. Коли викопали щілину в землі, у який мали вставити Христовий хрест, от там і знайшовся Адамів череп. В іконографії Розп’яття східної Церкви, кров з Христового боку-ребра, проколеного списом римського сотника св. Лонгина, спливає на череп Адама. Символіка тут очевидна: якщо через гріх першого Адама смерть увійшла у світ, так через смерть другого Адама, тобто Христа, життя знову повернулось людині та світу. Адам, окроплений кров’ю Христа, повернувся до життя, став живим! Розповідається також, що коли віднайшли на горі Голгофі три хрести, люди були спантеличені, бо не знали, котрий з хрестів був Христовий. Мама св. Костянтина, св. Олена, вірячи, що Христовий хрест має животворну силу, звеліла принести їй одного мерця. Приклала вона до нього хрест лихого розбійника, відтак доброго. Покійник залишився надалі покійником. Коли однак приклала до нього третій хрест, тобто хрест Христа, померлий ожив!

Животворна сила Хреста діє і в сьогоднішній день на всіх континентах. Розповідав один місіонер такий факт. В Африці один слон бентежив спокій одного відлюдного села. Часто забігав до нього, топтав все, що попадало під його могутній хобот та ноги. Бувало, що не одного і потоптав він на смерть. Одного разу він в черговий раз появився в селі, став перед одним чоловіком, який не встиг утекти від нього. Слон уже був готовий потоптати сердегу на смерть, однак затримався. У чоловіка в руках була вервичка, що завершувалася хрестиком. Звір довго обнюхував вервичку, хрестик, а потім, наче б «наївся страху», обернувся і втік в джунглі, щоб більше ніколи не наближатись до села. Вервичка з хрестиком врятувала чоловіка від певної загибелі.

Цікаві епізоди, що відображають справжню силу Хреста, що може не тільки оживити мертвого, але й захистити того, що вірить у нього, від неминучої небезпеки. У мало не кожного християнина на шиї звисає так званий нашийний хрестик, дарований здебільшого батьками своїм дітям. У нашій історії, коли діти покидали своїх батьків та вибиралися на війну чи у далеку дорогу, батьки тричі благословляли їх знаком хреста. Скільки батьків за останніх років це зробили, проводжаючи своїх дітей на пошуки кращої долі поза межами України! І скільки разів це благословення охороняло їх від різноманітних небезпек. Цікаво було б зібрати зізнання людей про такий захист. Ми напевно почули б не одну цікаву історію!

Чи ми віримо у силу Хреста? Бозна скільки разів ми б’ємо поклони та хрестимось під час Великопісних Богослужінь. А як ми хрестимося? З переконанням, чи ми кладемо на собі знак хреста, наче б ми мухи відганяли? Скільки разів ми переходимо біля дерев’яного Хреста на подвір’ї церкви чи в центрі міста або села! Хрестимося? Один отець мені розповів, що коли він ще малим хлопцем жив в Україні, він щодня їздив на возі до школи. З ним завжди їхав єврей. Проїжджаючи мимо хреста, малюк не скинув шапки та не перехрестився. Єврей дав йому урок: «Я не християнин, скидаю шапку перед Розп’яттям, а ти – християнин, не тільки що не скидаєш шапки, та й хреститись не хочеш?»

Гарна наука. Віруймо у животворну силу Хреста!

· ПОСТАНОВА

Христовий Хрест — животворний:

Діти: Добре та з побожністю буду хреститися.

Молодь: Переходячи біля Хреста, переконливо буду хреститися.

Дорослі: З пошани до тих, у яких на грудях хрестик, не буду говорити нецензурних слів.

СУБОТА

(3-ій тиждень Посту)

· Стихира

Ти, Господи, допоміг смиренному Давидові перемогти чужиня-приблуду; тож і святій Церкві нашій допоможи і здолай зброєю хреста ворогів наших. Покажи, Добросердий, колишні свої для нас милості, щоб направду зрозуміли ми, що ти – Бог наш. Надіючись на тебе, перемагаємо і сердечно благаємо твою Пречисту Матір, щоб було нам дано велику милість. (З «Слава: І нині» Вечірні у суботу в навечер’я Хрестопоклонної неділі 3 тижня посту).

· ДУМКА

Суботня вечірня вводить нас у так званий Хрестопоклонний тиждень, коли на тетраподі у церкві буде виставлений хрест з мощами Христового хреста, оповитий в темно-червоний покрівець. Впродовж цілого Великого посту усі ризи на богослужіннях та престольні обруси є такого кольору, бо символізують багряну Христову кров, пролиту за спасіння світу. Після Богослужінь тричі співатимемо «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико. І святеє воскресення твоє славимо!». Тричі супроводжуватимемо спів доземними поклонами. Відтак будемо підходити до тетрапода, щоб з побожністю поцілувати чесний Хрест Господній.

У попередніх розважаннях ми пояснювали животворну силу Хреста, а сьогоднішня стихира нагадує нам побідоносну його силу. Коли у 213 р. один з двох римських імператорів того часу - св. Костянтин Великий - готувався до вирішального бою проти свого противника Максенція, напередодні битви мав дивний сон. Йому снилось, що замінивши римські бойові регалії хрестом, він винесе світлу та остаточну перемогу над своїм суперником. Яке було здивування Максенція, коли той побачив, що легіонери Костянтина виступають під знаменом християнського Бога: на кожному держаку регалій вже не виднілися традиційні регалії римського війська, лише Хрести. У наступаючій битві війська Максеція були вщерть розгромлені, а він сам загинув на полі бою. Костянтин під знаком Хреста вийшов переможцем і став єдиним імператором римської імперії. Подібні епізоди впродовж історії продовжують дивувати самих істориків.

Нажаль, люди, не розуміючи сутності Хреста, що полягає лише у любові, під знаменням Хреста провадили війни, у котрих нищили «в ім’я Христа» безліч людей, міст та сіл. Стільки насилля з боку християн під час хрестоносних походів! Хрест - символ любові та життя - у руках послідовників Христа став знаряддям смерті та ненависті. Скільки ворожості за Середньовіччя між самими християнами, які воювали між собою під однаковим знаменням Хреста. Прапороносці наступаючих сил носили стяги з вигаптованим на них Хрестом, а на вежах обложених замків майоріли прапори з тією ж символікою! Християнин воював проти християнина! Яке це було лукавство, яке згіршення, який скандал! І всі мали відвагу та сміливість говорити про «святу війну». Сьогодні нічого не змінилося. Коли американці та їх європейські союзники проголосили війну Садаму Хусейну та афганським талібанам, мас-медіа та преса говорили та писали про «святу війну» між християнами та мусульманами!

Правда, ми маємо провадити «святу війну» під побідоносним знаменням Хреста, але проти наших пристрастей, проти нашої слабої волі, щоб виправитись, і проти наших злих нахилів, котрі віддалюють нас від Христа. Скільки разів ми каємося, скільки разів ми обіцяємо поправитись, але… але… але ми неодмінно цураємось Христа та Хреста, щоб стати по боці тих, які поборюють нашого Ізбавителя на Хресті. Візьмімо тверду постанову боротись проти ворогів Хреста, свідомі, що з Христом ми можемо всіх і все подолати. Христос зі мною: хто може щось проти мене?

· ПОСТАНОВА

Христовий Хрест — побідоносний:

Діти: Добре та з побожністю цілуватиму хрест на тетраподі.

Молодь: Щиро, уважно та побожно співатиму «Хресту Твоєму поклоняємось…».

Дорослі: Цілий тиждень буду добре та з повагою робити на собі знак хреста.

НЕДІЛЯ

(3-ій тиждень Посту)

· Стихира

Побачивши нині виставлений святий хрест Христовий, поклонімося йому і, цілуючи з вірою та любов’ю, звеселімся, просячи добровільно розп’ятого на ньому Господа, щоб сподобив нас усіх поклонитись преславному хрестові, і всім неосудно діждатися воскресіння. (З «Слава: І нині» після воскреслого Світильного Утрені у Хрестопоклонну неділю 3 тижня посту).

· ДУМКА

У черговий раз підкреслено у Стихирі, що хрест та радість-веселість нерозривний біном, тобто вони нерозривно з’єднані в одно. У черговий раз наголошується на тому, що Христовий світогляд не тотожний світоглядові світу! У черговий раз показано, як Христос та світ, як ми його сьогодні сприймаємо, нажаль, не сумісні одне з одним. Світське розуміння хреста, і, нажаль, таке поняття, закралися подекуди у світогляді не одного християнина й загніздилися в їхніх серцях, та Христове розуміння свого розп’яття не можуть ніяк знайти спільної мови.

Хрест для світу – це синоніми мук, терпіння, смутку, розпачі… Для християн це слово повинне б означати спасіння, порятунок, звільнення від оков гріха, перемога Христа над дияволом! Що більше! Це слово має пробуджувати у кожному християнинові радість та веселість, що передається дієсловом у Стихирі «звеселімся»! Світ не розуміє, як можна радіти через хрест! Як можна веселитися! І не всі християни добачають у хресті тієї радості, котру повинні б відчувати через спасительне його значення. Хрест для не одного ідентифікується з дерев’яними перекладинами, цвяхами, терновим вінцем, раною у боці Христа, кров’ю та муками… Не добачають у хресті докорінного його значення, що віднаходимо у Христовому Воскресінні!

Під час посту ми повинні переосмислити наше поняття про Христовий хрест! Але як це нам зробити? Дякувати Богу, у нас є живі приклади радісного розуміння та сприймання хреста. Дивіться скільки людей-християн терплять неймовірні муки, і це не на взірець мучеників, які у швидкому моменті терпіння: відтято їм голову, розіп’ято їх, можливо і лев якийсь загриз, розпрощалися з життям. Це все відбулось швидко, блискавично! Я говорю про ту категорію людей, які терплять мало не все життя! От хворі та прикуті до ліжка в наслідок якоїсь хвороби! От люди, які від голови до кінцівок терплять параліч. Вони, чомусь, не проклинають свою долю, не проклинають Бога за те, що Він наділив їх такими стражданнями! Боже святий, вони ще й дякують Йому, що можуть терпіти заради Нього! Ви можете собі таке уявити? Бути прикутим до ліжка сорок чи скільки там років і ані одного разу не нарікати на Бога! Такі люди ще й радіють, мають охоту розказувати анекдоти, веселитись разом з іншими членами родини чи з приятелями! (Див. приклад блаженної Александріни Да Кости)

А що сказати про тих людей, яких Бог удостоїв фізично терпіти, як Він терпів? Це стигматики, які терплять терпіння Христові, здебільшого у п’ятницю. Кров виходить із їхніх ран на руках та ногах. А які вони радісні, що можуть бути сопричасниками Христових страждань. Такі люди як св. Франциск з Асижу, Падре Піо та Тереса Нойман показали нам, як Христовий хрест та Його страждання можуть принести людині радість та веселість!

Ніяким чином не треба, я б сказав – заборонено, жити Христову віру у смутку! Немає для цього причини! Христос наша радість! Роздумаймо над тим, як ми ставимося до хреста. Чи ми здатні у тих моментах, коли наш хрест здається дуже важким, нести його у радості та веселості, довірі до Господа та Його силі і допомозі?

· ПОСТАНОВА

Христовий Хрест приносить радість та веселість:

Діти: Сьогодні «звеселюся» через те, що я християнин.

Молодь: Заради Христа не буду нарікати, коли буду переживати якесь терпіння чи трудність.

Дорослі: Не буду сьогодні «бурмилом», і з радістю буду поклонятись та цілувати виставлений хрест Христа.