Поняття та зміст державного регулювання сільського господарства

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів господарювання, а також соціальну спрямованість економіки.

Зміст державного регулювання розвитку сільського господарства полягає в цілеспрямованому впливі держави на організацію господарської діяльності суб’єктів аграрного підприємництва шляхом видання відповідних нормативно-правових актів.

Предмет державно-правового регулювання складають аграрні відносини у виробничо-господарській, соціальній та інших сферах діяльності суб’єктів аграрного підприємництва.

Специфіку регулювання цих відносин визначає:

1) різноманітність природо-кліматичних факторів, які потребують формування системи правових мір, спрямованих на захист сільськогосподарських товаровиробників від ризику викликаного стихійними обставинами;

2) нестабільність цін на сільськогосподарську продукцію, здебільшого залежних від природних факторів, економічних умов сільськогосподарського ринку та від його кон’юктури;

3) відносно слабке притягання інвестицій у сільське господарство.

Необхідність державно-правового регулювання сільськогосподарського виробництва обумовлюється тим, що держава несе відповідальність перед своїми громадянами за створення їм належних умов життя, забезпечення їх продовольством та іншими сільськогосподарськими товарами.

Мета державного регулювання полягає в перетворені сільського господарства в ефективну галузь ринкової економіки, стабілізації аграрного виробництва, досягнення сільським господарством максимальної ефективності для задоволення попиту населення в продуктах харчування.

Державно-правове регулювання сільським господарством характеризується сукупністю заходів щодо:

- визначення системи органів державного управління, які наділені спеціальними повноваженнями у цій сфері;

- прийняттям та належним виконанням аграрних законів та інших нормативно-правових актів про сільське господарство.

Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити основні завдання державного регулювання та управління сільським господарством, а саме:

- необхідність своєчасних перетворень і реформувань в АПК;

- завершення земельної і аграрної реформ;

- стабілізація і розвиток аграрного виробництва;

- забезпечення продовольчої безпеки України;

- забезпечення якісним продовольством і сировиною населення;

- пріоритетність розвитку соціальної сфери села;

- зближення рівнів прибутків працівників сільського господарства і промисловості;

- захист вітчизняних товаровиробників у сфері аграрного виробництва.

В чинному законодавстві також визначенні основні напрямки державного регулювання:

- формування ринку землі, сільськогосподарської продукції, сировини;

- фінансування, кредитування, страхування суб’єктів АПК;

- налагодження виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки, інших засобів сільськогосподарського виробництва;

- захист вітчизняних товаровиробників при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- розвиток науки та здійснення наукової діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, державне регулювання сільського господарства являє собою сукупність заходів економічного та правового характеру, які спрямовані на встановлення ринкових відносин, приватизацію, підприємництво, розвиток різних форм господарювання та соціальної сфери села з метою поліпшення організації аграрного виробництва і забезпечення споживачів сільськогосподарською продукцією.

Суб’єктами державного управління АПК є органи державного управління, які здійснюють державно-правове регулювання сільським господарством, забезпечують додержання агарного законодавства, управління підлеглими структурами, а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю агарних товаровиробників.

Об’єктами державного управління АПК є матеріальні засоби та форми ведення сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення, галузі та підгалузі сільськогосподарського виробництва, відносини ветеринарного обслуговування тощо).

Створення чіткої аграрної політики передбачає перегляд всього чинного законодавства в сфері сільськогосподарського виробництва та агропромисловий комплекс в цілому.