Форми та методи державного регулювання сільського господарства

Форми державного регулювання відображають дії державних органів щодо регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств.

Розрізняють такі форми: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, організаційна.

Правотворчу діяльність – здійснюють уповноважені органи держави, законодавчої і виконавчої влади щодо видання відповідних правових актів з питань сільського господарства.

Правотворчість суб’єктів державного управління полягає в розробці, обговоренні і прийняті законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Правозастосовна діяльність – полягає у виданні правових актів індивідуального характеру, які містять державно-владні розпорядження щодо суб’єктивних прав та юридичних обов’язків різних органів, посадових осіб, суб’єктів аграрного виробництва. Головна вимога стосовно індивідуальних актів – є їх відповідність нормативним актам.

Правоохоронна діяльність полягає у перевірці відповідності всієї фактичної діяльності суб’єктів аграрного підприємництва нормам чинного законодавства.

Правоохоронна діяльність здійснюється шляхом:

- реалізації контрольно-наглядових повноважень державними органами;

- прийнятті рішень щодо відновленняпорушених прав підприємств і організацій;

- вживання заходів з попередження неправомірних дій у майбутньому.

Організаційна діяльність полягає у забезпеченні чіткої, максимально ефективної діяльності сільського господарства та пов’язаних із нею інших галузей. Організаційними формами діяльності є роз’яснення змісту нормативних актів, проведення службових нарад, складання інструктивних листів тощо.

Під методами державного регулювання розуміється сукупність однорідних засобів, прийомів, які систематично застосовуються під час реалізації функцій державного регулювання.

Застосування того чи іншого методу має бути зумовлено науковими принципами діяльності з регулювання сільського господарства, а також передбачатися чи дозволятися правовими нормами.

Методи не залишаються незмінними. Нові методи регулювання забезпечують самостійність виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, закріплюють свободу розпорядження власністю сільськогосподарських підприємств тощо.

З розвитком ринкових відносин і підприємництва в аграрному секторі, відмови від командно-адміністративних методів управління в АПК стали використовуватися наступні методи:

- індикативного планування сільськогосподарського виробництва;

- прогнозування розвитку сільськогосподарського виробництва;

- застосування програмно-цільових важелів та засобів в регулюванні сільським господарством;

- заходи прямого (імперативного) веління в регулюванні та управлінні державними сільськогосподарськими підприємствами;

- балансування цін;

- фінансовий та зовнішньоекономічний вплив.

В регулюванні сільського господарства важлива роль належить методам порад та рекомендацій, які знаходять своє відображення в примірних статутах, статутах сільськогосподарських підприємств, а також в інших локальних нормативно-правових актах.

Основні методи державного регулювання закріплені в Конституції України.