Рушійні сили процесу навчання

Діалектика процесу навчання вимагає розглядати його в розвитку, в русі, у взаємодії різних його сторін.

Рушійними силами навчально процесу є суперечності (зовнішні і внутрішні, об’єктивні та суб’єктивні.

Основною суперечністю процесу навчання є:

- суперечність між пізнавальними і практичними завданнями, що висуваються самим ходом навчання, і наявним рівнем знань, умінь і навичок учнів рівнем їх розвитку.

Конкретизується в суперечностях.

- між постійно зростаючими вимогами до процесу навчання і його станом, що потребує постійного вдосконалення;

- між наявним у школярів рівнем знань, умінь і навичок та тим рівнем, який необхідний для розв’язання поставлених перед ними нових завдань;

- між фронтальним викладанням матеріалу та індивідуальним характером його засвоєння;

- між знаннями учнів та вміннями їх застосовувати у практичній діяльності. Та інші.

Мистецтво вчителя полягає у створені, виявленні і розв’язанні цих суперечностей, використанні їх для активізації пізнавальної діяльності учнів.

Суперечність стане рушійною силою коли пізнавальні завдання, що ставляться перед учнями досить важкі, тобто такі, щоб учні відчули, що наявного рівня знань і умінь недостатньо для їх розв’язання, що необхідно їх поповнити, тобто ці завдання повинні лежати у «зоні найближчого розвитку» учнів. В іншому випадку, ця суперечність стане гальмом розвитку учнів.