Поняття про метод навчання. Прийоми й засоби навчання

ЛЕКЦІЯ 8

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

План лекції.

1. Поняття про метод навчання. Прийоми й засоби навчання.

2. Класифікація методів навчання.

3. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

4. Методи стимулювання і мотивації учіння.

5. Методи контролю і самоконтролю за ефективністю.

6. Вибір методів навчання.

7. Засоби навчання. Використання комп'ютерної техніки у навчанні

Поняття про метод навчання. Прийоми й засоби навчання.

Успіх, ефективність навчання залежить не лише від правильного визначення цілей і змісту навчання. Важливо знати відповідь на кардинальне питання дидактики – яким способом цих цілей досягнути.

Відповідь на запитання дидактики – як навчати? – дає категорія методів навчання. Метод навчання – важлива ланка в дидактичній системі «мета – зміст – методи – форми – результат навчання». Саме від правильно вибраного методу залежить ефективність навчання взагалі.

Саме з моменту засвоєння майбутніми педагогами методів навчання починається професійне розуміння майбутнього викладання обраного предмету в школі. Вивчення методів навчання дозволяє зрозуміти як вести учня від незнання до знання, які обирати шляхи навчання, щоб забезпечити глибокі і міцні знання учням, як розвивати в учнів творчі і пізнавальні здібності.

При вивчені методів навчання ми маємо знайти відповіді на основні питання теми:

- Що таке метод навчання?

- Як класифікувати методи навчання?

- Які функції методів?

- Як використовувати методи навчання?

- Які фактори визначають вибір методів навання?

Колими говоримо про метод взагалі, то маємо на увазі шлях по досягненню якоїсь цілі. Метод (cлово “метод” походить від грецького слова “methodos ”, де “metha” – шлях до мети і “odos” – слідувати) – спосіб пізнання, шлях дослідження по досягненню мети. При визначенні сутності методу навчання важливо враховувати два фактори: сутність цього процесу (цілеспрямованість, двостороність) та багатоаспектність його мети (триєдина). Що й зумовлює те, що в підручниках педагогіки різних авторів можна зустріти достатньо різноманітні формулювання поняття «метод навчання». Проаналізуємо деякі з них, щоб побачити те спільне, що зустрічається в них.

«Система послідовних дій учителя, по організації пізнавальної і практичної діяльності учня, що стабільно веде до оволодіння ними змісту освіти, тобто досягнення мети» (І.Я.Лернер).

«Спосіб навчальної роботи вчителя і організації навчально-пізнавальної діяльності учнів по розв’язанню різних дидактичних завдань, спрямованих на оволодіння навчальним матеріалом» (І.Ф.Харламов).

«Спосіб управління вчителем пізнавальною діяльністю учнів» (Т.А.Ільїна).

«Способи роботи вчителя та учнів, за допомогою яких досягається засвоєння учнями знаннями, уміннями, навичками, формується їх світогляд, розвиваються здібності» (Н.І.Болдирєв).

Якщо порівняти ці формулювання, то є очевидним, що вони всі відображають наявність діяльності вчителя й учнів (сутність процесу навчання, його двосторонній характер), а також результат процесу навчання, який відображає його функції (освітню, виховну, розвиваючу). Дійсно двосторонній характер процесу навчання, який відображає спільну діяльність вчителя та учня, зумовлює також двосторонній характер і методу навчання.

Отже, м етодом навчання називають спосіб впорядкованої взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, спрямованої на вирішення завдань процесу навчання.

Враховуючи функції процесу навчання – завдання навчання є освітніми, розвиваючими, виховними. Враховуючи структуру процесу навчання та структуру процесу оволодіння знаннями, уміннями, навичками до завдань процесу навчання, які розв’язують методи навчання також відносяться: повідомлення навчального матеріалу (організація розуміння, осмислення навчального матеріалу); узагальнення та систематизація ЗУН; формування умінь та навичок використання знань на практиці; корекція та контроль результативності пізнавальної діяльності учнів і т.п.

Серед багатогранності всіх існуючих методів навчання виділяють загальні і спеціальні. Під загальними методами в сучасній педагогіці прийнято розуміти такі, що застосовуються в школі при вивченні різних навчальних предметів. Спеціальні – це такі, що застосовуються при вивченні окремих дисциплін.

Таке розуміння загальних і спеціальних методів навчання хоч і є найбільш поширеним в сучасній педагогіці, проте потребує уточнення з методологічних позицій – з погляду співвідношення загального, одиничного і особливого. Суть справи в тому, що у спеціальних методах навчання окремих предметів є багато спільного. Це і є те загальне, яким визначаються часткові прийоми викладання окремих предметів навчання. Спільні сторони прийомів навчання характеризуються загальні дидактичні методи і входять до змісту загальної дидактики. Точне визначення спеціальних методів навчання щодо окремих предметів є завданням окремих методик, які вони вирішують на основі дидактики. В цьому єдність одиничного і загального. Особливе можна вбачати в таких педагогічних ситуаціях, коли спільні властивості притаманні тільки окремим групам методів навчання за циклами навчальних предметів (природно-математичних, гуманітарних, трудового навчання, естетичного циклу).

З поняттям «метод навчання» тісно пов’язане поняття «прийом навчання».

Прийом навчання це складова методу навчання, це окремий крок, фазова дія в реалізації методу.

Прийом не має самостійного навчального завдання, а підпорядковується тому завданню, яке виконується даним методом. Але за різних умов метод може стати прийомом.

Дидактичний прийом включає дію. Дія – це акт цілеспрямованої діяльності, який характеризується усвідомленням результату, умов і шляхів його досягнення. Дія визначається метою, на досягнення якої вона спрямована, і мотивом, який збуджує людину прагнути до нього. Метод покликаний розв’язувати основні дидактичні завдання; а прийоми, дії, операції – конкретні (ситуативні) проблеми, які приводять до досягнення основної мети методу навчання. Дія включає в себе ряд операцій, за допомогою яких вона реалізується.

Якщо певний спосіб навчання (бесіда, пояснення, розповідь тощо) педагог використовує на уроці тільки для того, щоб зосередити увагу на якомусь питані змісту матеріалу, для зворотного зв’язку, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. А якщо спосіб навчання використовується для з’ясування суті питання, для пояснення змісту навчального матеріалу, то це вже буде не прийом, а метод навчання.

Реалізовуючи метод навчання, учитель використовує різні засоби навчання.

Під засобами навчання розуміютьвсе те за допомогою чого здійснюється навчання, що є джерелом навчальної інформації для учнів: слово вчителя, навчальне та лабораторне обладнання, наочні посібники, дидактичні матеріали, ТЗН тощо.

Засоби навчання дозволяють підвищити інтенсивність, ефективність методу навчання. Іншими словами, засоби навчання – це знаряддя праці, які використовує вчитель при реалізації метода навчання. Необхідно особливу увагу приділити технічним засобам навчання, які в сучасній школі сприяють інтенсифікації процесів викладання і учіння.

Вивчаючи педагогічні явища, ми виходимо з його генезису і розвитку, намагаємося визначити його внутрішню сутність, за наслідком побачити причину. Метод навчання не можна аналізувати без психологічних його компонентів, пов’язаних з особливостями психічних функцій, включених у навчальний процес. Кожний метод навчання тією чи іншою мірою пов’язаний з мисленням, зокрема з процесом усвідомлення навчального матеріалу, аналізом і синтезом, узагальненням і конкретизацією, з увагою, уявою, емоціями, вольовими процесами. Логічна сторона методів полягає в їх відповідності формам мислення (індукції, дедукції, аналогії) і логічним прийомам розумової діяльності.

Слово “функція” має декілька значень. У літературі зустрічаються характеристики таких загальнопедагогічних функцій методів навчання: спонукальна, освітня, виховна, розвиваюча, контрольно-корекційна.

Спонукальна функція методу полягає в тому, що він збуджує в учнів внутрішній інтерес до навчання, формує позитивні мотиви навчання. Цього можна досягти певними прийомами, наприклад: показом контрастів у розглядуваних об’єктах, парадоксів у явищах, несподіваних ефектів,. Які породжують здивування, інтерес до знань, а головне – до процесу самостійного їх здобування, до розв’язання складних завдань, подолання перешкод і труднощів у навчанні, спонукають брати активну участь у бесіді, дискусії, обговоренні поставлених питань.

Освітня (навчальна) функція методу є основною. Вона передбачає застосування таких прийомів керування навчальною роботою учнів, які б сприяли успішному набуванню ними знань, навичок, умінь і формуванню на цій основі певних переконань. Самостійність учнів і труднощі у виконанні завдань нарощуються поступово.

Освітня функція методів навчання спрямована не тільки на розв’язання пізнавальних завдань, а й на розкриття оцінно-орієнтувальних питань, виконання завдань перетворювально-творчого і художнього характеру.

Виховна функція методів невідривна від освітньої і властива кожному методу. Завдання вчителя -–визначити, якими прийомами вона найкраще забезпечується. Вивчення і глибоке засвоєння учнями навчального матеріалу на основі застосування різних методів навчання сприяє формуванню наукового світогляду. Особливе значення тут мають прийоми, які акцентують увагу учнів на основних виховних ідеях, на оцінці природних і суспільних явищ, моральних якостей і естетичної культури.

Розвиваюча функція методів потребує міркувань учнів для усвідомлення інформації, виконання логічних операцій – аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, доведення або аргументування загальних положень.

Контрольно-корекційна функція методів забезпечує успішне здійснення всіх інших функцій методів навчання. Аналізуючи результати навчальної діяльності, вчителі можуть робити висновки про успіхи, досягнуті в навчанні, вихованні та розвитку дітей.