У чому позитивні позиції словесних методів навчання?

1. Слово вчителя не тільки несе інформацію, але й керує одночасно пізнавальною діяльнісю учнів, готуючи до сприйняття, впливаючи на думки і почуття учнів одночасно;

2. Учитель не лише повідомляє певну інформацію, але й виявляє своє ставлення до них, бо, викладаючи матеріал, переконує учнів. Таким чином, живе слово зберігає в собі великі виховні можливості.

3. Учитель демонструє учням приклади логічної, яскравої мови, культуру мовлення;

Наочні методи їх основне призначення – повідомлення навчальної інформації за допомогою різних засобів наочності: основні методи демонстрація, ілюстрація, самостійне спостереження.

Ілюстрація і демонстрація передбачають показ конкретних предметів та явищ навколишньої діяльності в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуття.

Ілюстрація матеріалів показ у статичному стані (схеми, малюнки, графіки, фотографії, диограми і т.п).

Під час показу ілюстрацій учні не тільки сприймають матеріал, а і проводять певну роботу з ними: вказують, що зображено, пояснюють зміст ілюстрацій, порівнюють їх та інше.

Демонстрація показ в динаміці (досліди, проведення експременту з фізики, креслення на дожці схем, таблиць, показ фільмів чи кінофрагментів). Для демонстрації використовуються спеціальні засоби, технічні установки.

Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє живе споглядання, сприйняття явищ дійсності.

Ці методи в ізольованому вигляді можуть представити школярам конкретні явища, але не забезпечують набуття знань як системи теорій, законів, понять тощо. Тому ці методи є допоміжними методами, які забезпечують набуття знань учнями у поєднані з іншими методами зокрема зі словесними.

Наочні методи навчання ефективно використовуються за умов кабінетної системи навчання.

Вимоги до використання наочних методів навчання:

1. Чітка постановка вчителем мети використання наочних методів, що потребує вступного слова вчителя.

2. Здійснення керування сприйняттям і розумінням того, що сприймається (давати пояснення, коментарі тим чи іншим процесам, явищам). З цією метою спонукати школярів порівнювати, робити висновки, обговорювати побачене, почуте.

3. Забезпечення якісного боку ілюстрацій та демонстрацій (дати можливість всім бачити, чути, дати час для розгляду, не перевантажувати ілюстраціями тощо)

З метою пізнання дійсності, поглиблення знань, формування умінь та навичок використовуються практичні методи. Про необхідність застосування методів, що базуються на практичній діяльності учнів, наголошував ще Я.А.Коменський, підкреслюючи доцільність дидактично обґрунтованого поєднання знань із практичною дійсністю. Необхідно навчати через діяльність, що забезпечує інтелектуальний та морально-емоційний розвиток школярів.

Практичні методи – основне їх призначення полягає в одержані інформації на основі практичних дій, щовиконують учителі чи учні: вправи, досліди, навчальна праця, лабораторні роботи, твори, реферати учнів.

Сьогодні практичні методи використовуються для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування умінь та навичок. Методи, основані на практичній діяльності учнів, використовуються, звичайно, разом з іншими методами навчання – наочними, словесними.

Вправи – це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких учнями виробляються вміння та навички, застосування вже набутих знань. Вправи розвивають увагу, спостережливість, мислення, самостійність, а також сприяють розвитку волі, наполегливості в подолані труднощів, відповідальності та ін.

За формую навчальної діяльності учнів розрізняють вправи усні, письмові, графічні, технічні.

Усні вправи необхідні для опанування вмінь користуватися мовою, рахувати без використання засобів фіксації зображення.

Письмові вправи в основному застосовуються на уроках мови та математики.

Графічні роботи, в яких знання знаходить відображення в кресленнях, графіках, змальовках з натури, ілюстраціях, таблицях, діаграмах. При виконані цих робіт зорове сприйняття школярів сполучається з їх розумовою діяльністю.

Технічні вправи використовуються для набуття трудових умінь і навичок (робота з різними інструментами, виконання розмітки, рубання зубилом у слюсарній справі, обслуговування апаратів, машин).

За навчальною метою вправи бувають вступні, пробні, тренувальні, творчі, контрольні.

Під час вступних вправ учитель поєднує пояснення з демонстрацією дій, а учні повторюють їх за вчителем;

Пробні вправи застосовують, коли новий матеріал ще недостатньо засвоєний учнями (пояснення учня передує виконанню дії, пояснення і виконання дії збігається, дія передує поясненню щодо її виконання)

Тренувальні вправи від пробних відрізняються більшим ступенем самостійності учнів, поступовим наростанням їх складності

Творчі вправи – застосування знань, умінь і навичок в нових ситуаціях, розв’язання задач із зайвими або неповними даними.

Лабораторні роботи – вивчення у школі природних явищ за допомогою спеціального обладнання.

Цей метод оснований на проведені експериментів, тобто на створені умов, які дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання, наслідків та ін.

Використовується цей метод переважно при вивчені фізики, хімії, біології для розв’язання таких завдань:

1. повторення учнями самостійно досліду, що був проведений вчителем, але за нових умов або з новими кількісними даними;

2. підтвердження того чи іншого закону;

3. самостійного розв’язання питань на основі раніше набутих знань.

Учні можуть проводити експерименти індивідуально або групами.

Лабораторний метод охоплює теоретичні обґрунтування теми вчителем, визначення мети заняття; ознайомлення учнів з матеріалом, апаратурою; ознайомлення з технікою, пояснення ходу роботи (що зробити, як фіксувати результати); дотримання техніки безпеки; підготовку питань і завдань, додаткових робіт для бажаючих.

Практичні роботи, як зазначає Паламарчук, розраховані на застосування знань у ситуаціях, наближених до життєвих (виміряти, зіставити, тобто визначити ознаки, властивості предметів і зробити відповідні висновки)

Процес навчального пізнання передбачає організацію осмислення навчальної інформації і логічного засвоєння.

Тому виділяються дві наступні підгрупи.

Друга підгрупа за логікою передачі і сприймання навчальної інформації у навчальному процесі природно використовують методи які властиві логіці: аналітичний, синтезу (синтетичний) індуктивні та дедуктивні.

Аналітичний метод передбачає мислительне або практичне розкладання цілого на частини з метою виокремлення суттєвих ознак цих частин.

Синтез – це метод, який передбачає теоретичне або практичне поєднання виділених аналізом елементів чи властивостей предмета, явища в одне ціле. Синтез є органічним продовженням аналізу і може грунтуватися лише на аналізі.

Індукція – зведення, вид узагальнення.

У навчальній практиці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального.

Вчитель організовує спочатку засвоєння часткових фактів, положень, потім осмислення, виявлення повторюваності,подібності потім робляться висновки узагальнення, виводяться правила, закономірності.

Дидуктивний метод є зворотнім до індуктивного тобто втілюється за правилом: від загального до часткового.

На практиці вчитель спочатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, а потім починає підкріплювати їх конкретними прикладами, наводити часткові випадки, конкретні задачі. Учні спочатку сприймають загальні положення, формули, закони, а потім роблять і засвоюють висновки про часткові їх застосування.

Третя підгрупа За ступенем самостійності мислення школярів під час оволодіння знаннями. (напруженості пізнавальної діяльності) пояснювальні, репродуктивні, творчі, проблемне викладання, проблемно-пошукові, дослідницький методи.

Пояснювальний (інформаційно-репродуктивний) Суть його в тому, що вчитель організує сприйняття, а учні сприймають факти, явища, події фіксують їх у своїй пам’яті. Сприйняття може бути організоване шляхом подання слова, книги, наочних посібників, досвіду.

Репродуктивний, оснований на відтворені знань, повторені способів діяльності за завданням вчителя.

Проблемне викладання. Учитель ставить проблему, сам її розв’язує, але при цьому демонструє шлях розв’язання.

Частково-пошуковий метод, при якому вчитель організовує участь учнів у розкритті тих чи інших питань теми, що вивчається, добирати докази за певною тезою вчителя, висувати гіпотези, брати участь в еврестичних бесідах.

Дослідницький метод, завдяки якому учні беруть участь у науковому пізнанні: спостерігають та вивчають факти та явища, виявляють проблему дослідження, висувають гіпотези, планують шляхи їх перевірки, вивчають літературу, оцінюють результати, роблять висновки про можливість використання набутих знань.

Сприйняття, осмислення і використання знань може протікати під безпосереднім керівництвом вчителя, а також в самостійній роботі учнів.

Четверта підгрупа – за ступенем керівництва навчальною роботою (Підкасистий) методи поділяють на два види

Навчальна робота під керівництвом учителя (самостійне виконання різних видів навчально роботи на уроці під керівництвом вчителя);

Методи самостійної роботи учнів (домашня навчальна робота поза контролем вчителя)