Нехай деяке явище описується системою:
(1)
t – незалежна змінна, аргумент y1,…, ynфункція з початковими умовами
t0, y10,…,yn0 – (2) - початкові данні. Поч. данні знаходяться в результаті експериментів і мають похибку.
Якщо систему (1) розглядати на скiнченномупромiжку|t − t0| < T, то вiдповiдь на питання про вплив малих змiн початкових умов (2) на вiдхиленнярозв’язкiв системи дає
теорема Коші. Але у практичних задачах аргумент може необмежено зростати. Тодi теорема не гарантує неперервноїзалежностiрозв’язкiввiд початкових умов, тобто незначна змiна початкових умов може викликати iстотнiзмiни у поведiнцi розв’язку при необмеженомузростаннi значення аргумента. Отже, надалi вважатимемо,
щоt∈ [T, +∞), тобто час може необмежено зростати. Розв’язок yj = ϕj (t), j = 1, 2,..., n, t ∈ [T, +∞), системи (1) називають стiйким, якщо для будь-яких ε > 0 i t0 ≥ Tiснує число δ = δ(ε) > 0 таке, що довiльнийiнший розв’язок
yj= yj (t), j = 1, 2,..., n, цiєї ж системи, початковi значення yj (t0) якого задовольняють нерiвностi|yj (t0) − ϕj (t0)| < δ, j = 1, 2,..., n, (3)
|
|
визначений для всiх t≥ t0 i справджуються нерiвностi
|yj(t) − ϕj (t)| < ε, j = 1, 2,..., n, t ≥ t0. (4). Iншими словами, розв’язок yj = ϕj (t), j = 1, 2,..., n, системи (1) є стiйким, якщо кожний розв’язок yj = yj (t),j = 1, 2,..., n, системи (1) з початковими умовами з δ-околуточки ϕj (t0), j = 1, 2,..., n, при t0≤ t < +∞ iснує i не виходить з ε-околу графiка розв’язку yj = ϕj (t), j = 1, 2,..., n.
Розв’язок yj = ϕj (t), j = 1, 2,..., n, називають асимптотичностiйким, якщо:
1) вiнстiйкий;
2) усi розв’язки yj = yj(t), j = 1, 2,..., n, системи (1) здостатньо близькими початковими умовами при t → +∞ необмежено наближаються до ϕj (t), j = 1, 2,..., n, тобто з нерiвностi (3) випливає, що
j=1,2,…,n. (5)
Зауважимо, що умови 1 i 2 цього означення незалежнi: з умови 1 не випливає умова 2, а
з умови 2 означення не завжди випливає умова 1.
Розв’язок yj = ϕj (t), j = 1, 2,..., n, системи (1) називають нестiйким, якщо вiн не є стiйким.