Здібність до високого темпу рухів може розвиватися. Для цього рекомендується виконувати короткочасні (10-20 сек) серії вправ в максимальному темпі. Вони особливо ефективні при використанні метронома, ритмічної музики і різноманітних прийомів, що дозволяють контролювати і збільшувати темп рухів.
Підбираючи вправи, треба зупинятися на тих, в яких високий темп руху і збільшення його до максимального не буде супроводжуватися зміною форми руху.
Спеціалізовані вправи для розвитку частоти ненавантаженого руху може виконуватися:
- у заданому темпі і збільшення його;
- у вигляді змагань: хто швидше виконає дану кількість повторень за певний відрізок часу.
Можна використовувати такі вправи:
1. Біг на короткі відрізки-10-15м.
2. стрибки вперед-назад через будь-який предмет (гімнастичну лавку, набивний м’яч тощо).
3. Стрибки зі скакалкою.
4. Обертання прямих рук.
5. Поперемінне і одночасне піднімання легких гантель від стегон вверх.
6. Обертання набивного м’яча навколо тулуба.
7. Кидки набивного м’яча різними способами.(С.М.Вайцеховський, 1971)
|
|
Для розвитку частоти руху використовують:
1. Біг на місці протягом 5сек з максимальною частотою.
2. Біг із заданою частотою кроків протягом 10-15сек
Також можна використовувати вагу навантаження 15-20 % від максимального. (О.М.Худолій, 2004)
Швидкісний бар’єр
Багаторазове повторення рухових дій може привести до динамічного стереотипу (швидкісний бар’єра) і як наслідок цього - до стабілізації швидкості руху. Найбільш ефективною методикою його зупинення є широка варіативність вправ. З цією метою рекомендуються наступні методичні прийоми, які підвищують швидкість руху:
1) полегшення зовнішніх умов і використання додаткових сил, які прискорюють рух;
2) використовування ефекту «прискорюючої післядії» і варірування навантажень. Було замічено, що швидкість руху тимчасово збільшується під впливом виконання того ж самого руху з навантаженням.
3) лідирування і сенсорна активізація швидкісних проявів (біг за лідером-партнером тощо);
4) використання ефекту «розгону» і введення прискорюючих фаз у вправі (біг з ходу);
5) «звуження» просторово-часових меж виконання вправи(скорочення часу гри, зменшення розмірів майданчику).
Методика розвитку бистроти реалізації багатосуглобного руху, зв’язаного зі зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.
Для розвитку бистроти провідним методом є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Ефективними засобами розвитку бистроти є рухливі ігри та естафети, у яких відбувається переключення з однієї дії на іншу.(О.М.Худолій, 2004)
Можна використовувати такі рухливі ігри:
1) «Квачику, дай руку!»
2) «Відніми»
3)» Наздожени»
4) «Не зачепи шнур»
5) «Сірий кіт»
6) «Хлібчик» (Н. Андрощук, 2001).
Є.Є.Захаров для розвитку бистроти використовує такі методи і засоби (див. табл.1.3.1)
Таблиця 1.3.1.