Лекція № 3. Культура мовлення під час дискусії

Мета: ознайомити студентів з правилами ведення дискусії; розвивати навички ведення дискусії, аргументуючи свою точку зору; виховувати толерантність до опонентів.

План:

1. Дискусія як різновид діалогу

2. Форми проведення дискусій

3. Культура мовлення під час дискусій

Література:

1. Палеха Ю. І., Кудін В. О. Культура управління та підприємництва:

Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998. — 96 с

2. Панфилова А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности. —

СПб.: Знание, 1999. — 496 с.

3. Пиз А. Язьік телодвижений: Пер. с англ. — Новгород, 1992. — 262 с.

4. Психологія професійної діяльності і спілкування // За ред. Л. Е.Орбан,

Д. М. Гриджука. — К.: Преса України, 1997. — 192 с.

Дискусія – це метод усного спілкування, заснований на обміні протилежними поглядами по визначеній проблемі, причому ці погляди відбивають власні думки учасників або спираються на думки інших осіб.

Дискусію доцільно використовувати в тому випадку, коли співрозмовники мають значний ступінь зрілості і самостійності мислення, вміють аргументувати та доводити свою точку зору.

Наше життя так чи інакше містить різні форми вияву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, які повинні вирішувати певні професійні питання. У зв’язку з цим виникає питання правильного ведення дискусій. Це, в першу чергу, стосується психології ведення дискусії, логічної та мовної культури дискусій.

Основні правила ведення дискусії:

Всі відкрито висловлюють свої думки.

Всі точки зору повинні поважатися.

Слухайте інших не перебиваючи.

Не говоріть занадто довго та занадто часто.

Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.

Не критикуйте себе та інших.

Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Перелік правил може змінюватись та доповнюватись.

Форми організації дискусій:

Дерево рішень» (метод усіх можливих варіантів)

Суть методу і його мета:

Ця методика застосовується при аналізі ситуацій і допомагає досягнути повного розуміння причин, призвели до прийняття того чи іншого рішення в минулому.

Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а викладач з точністю вноситьу колонки переваги й недоліки кожного з них. В ході обговорення заповнюється таблиця.

Методика проведення:

Ведучий ставить задачу для обговорення.

Учасника надається основна інформація по проблемі, історичні факти, дати, події (це може бути частиною домашнього завдання).