Теоретичні відомості

2.3.1 Загальні питання дозування кормів. До числа важливих процесів у кормоприготуванні і при роздачі кормів відноситься дозування компонентів кормів або кормосумішок. Практикою доведено, що згодовування повнораціонних кормів підвищує продуктивність тварин на 25..30%, при цьому знижуються строки відгодівлі і на 15...20% зменшуються витрати корму на одиницю продукції. Для дозування компонентів раціону використовують машини, які називаються дозаторами. За структурою робочого циклу дозування буває безперервним і дискретним (порційним), а по принципу дії - об'ємним або ваговим.

Для дискретного дозування характерно періодичне повторювання циклу видачі порції корму.

При безперервному дозуванні дозатор видає корм з заданими витратами безперервно.

Велику цікавість викликає дозатор безперервної дії, який дозволяє здійснювати безперервність роботи системи підготовки кормової суміші.

У загальному випадку процес безперервного дозування полягає у забезпеченні видачі корму за рахунок зміни площі перерізу потоку, швидкості його течії або того чи іншого параметру одразу.

При безперервному дозуванні основним показником роботи дозатора є об’ємні або вагові витрати корму

(1)

або (2)

де S_n - площа поперечного перерізу потоку корму, м²;

_n - швидкість переміщення корму у зоні видачі, м/с;

- щільність корму у потоці, кг/м³.

Зміну витрат корму дозаторами порційної дії можна досягнути за рахунок збільшення порції корму, або за рахунок збільшення кількості порцій, що видаються в одиницю часу

(3)

де - вага порції, грам;

t_ц - час циклу відмірювання порції корму, с;

де t_n - час подачі ємкості під завантаження, с;

t_з - ас завантаження ємкості кормом, с;

t_р - час розвантаження корму із ємкості, с.

Однак, на якому б принципі не здійснювалось дозування, в остаточному підсумку роботу дозатора оцінюють по точності вагової видачі корму, тому що тільки ця міра дозволяє визначити дотримання встановленої норми видачі компонента або кормосуміші.

Відомо, що на процес дозування має вплив фізико-механічні властивості кормів: щільність корму, розміри часток, кут природного схилу, вологість, злежуємість і т. п.: нестабільність напруження постачальної електромережі, вібрації обладнання тощо. Причому зміна фізико-механічних властивостей корму або його компонентів і характер зовнішніх діянь, а отже якість його стікання із дозатору по своїй природі є випадковими величинами, які змінюються за часом, внаслідок чого і витрати корму при дозуванні є випадковою функцією часу, тобто, випадковим процесом. Тому, при оцінці роботи дозаторів користуються теорією ймовірності.

На практиці для установки заданих витрат корму дозатором проводять його тарування для заданого положення ручок управління. Для зниження витрат на переналагодження дозатору у процесі експлуатації, при зміні норми видачі одного і того ж компоненту, використовують тарировочну криву. Для її будови необхідно знати витрати корму дозатором при положенні механізму регулювання. Відомо, що витрати корму дозатором при експерименті визначаються за рівнянням

, (4)

де G_K – вага корму, що була видана дозатором за час експерименту, г;

t_o – час експерименту, с.

Отже, вимірюючи вагу корму і час експерименту, можна для кожного положення органів регулювання визначити витрати корму дозатором. Однак, одиничне вимірювання може нести таку погрішність, яка не дозволяє вважати отриману характеристику корму достовірною. Тому для оцінки одержаних при замірах величин користуються методом статистичного аналізу.