Країни Заходу на зламі епох: характерні риси історії новітнього часу

Радикально змінилось усвідомлення зх к-ри: до 1918 – раціоналізм, після – перехід до ірраціонального способу перебудови сус-ва. Змінились людські ідеали і переконання. Наукові дослідж Енштейна, Фройда. В інтелектуальному житті – період перманентного пошуку; поширення радіо, кіно. Вирівнювання прав класів і статей – поява «масової людини».Війна покінчила з пануванням оптимізму і викликала моральну кризу. Люди вже звикли до миру (ост війна в Європі 1870-1871).Поява тоталітаризму.Після війни сподівались відновлення демократії – вона проявилась лише в зменшенні монархій і республік. Зміна балансу сил на міжнародній арені і початок краху принципу європоцентризму.Науково-технічні поступи. Усунення старого капіталізму вільної конкуренції і становлення на його місці соціально орієнтованого капіталізму.Політична соціалізація широких верств населення.

2. Завершення ПСВ. Плани великих держав щодо устрою повоєнного світу. США намагалися забезпечити собі політичну гегемонію у світі, що суперечило інте­ресам і планам Великої Британії та Франції. Програма миру, яку запропонував В.Вільсон, дістала назву «14-пунктів». Окрім ста­тей, що віддзеркалювали особливі пріоритети США, а саме: сво­боду судноплавства, усунення економічних бар'єрів у торгівлі, інші пропонували демократичний варіант післявоєнного мирного вре­гулювання, навіть нову систему міжнародних відносин. «14 пунктів» проголошували скорочення національних озброєнь, звільнення російських територій та право Росії на власний вибір політичного розвитку, повернення Франції Ельзасу та Лотарінгії, виправлення за національною ознакою кордонів Італії, автономію народам Австро-Угорщини, суверенітет турецьких територій, ство­рення польської держави та Ліги Націй. Франція та її програма були найбільш рішучими та неприми­ренними. Вона зазнала найбільших втрат з-поміж країн-переможниць. Свіжою була в пам'яті трагедія у франко-прусській війні 1870-1871 років. Тепер Франція, будучи в ролі переможниці, праг­нула взяти реванш і забезпечити собі спокій на майбутнє. Вона вимагала суду над винуватцями війни на чолі з кайзером, поділу Німеччини на окремі держави, передачі їй Саарської області, ліквідації німецьких збройних сил, стовідсоткового відшкодування збитків. Велика Британія дотримувалась традиційної політики - гра­ти роль арбітра та домагатися балансу сил у Європі. Вона висту­пала проти максимального ослаблення Німеччини, проти зміцнен­ня позицій Франції та надмірних репарацій, зате наполягала на обмеженні німецького флоту та поділу німецьких колоній. Інтереси Італії зосереджувались на Балканах і на Середземномор’ї (захоплецня територій, що входили до складу Австро-Угор­щини, перетворення Середземного моря в «Італійське озеро»); Японія прагнула утримати за собою німецькі колонії на Далекому Сході (Каролінські, Маршалові та Маріанські острови), а також сфери впливу у Китаї. Таким чином, програми та плани провідних держав на Па­ризькій конференції великого мірою суперечили одна одній, що завадило їм досягти взаємопорозуміння, утвердити міцний мир на планеті та відвернути загрозу нової світової війни.

3.Нова геополітична розстановка сил у світі після ПСВ. Геополітичні наслідки І Світової війни: 1.Розчленування Німеччини. а) Ельзас-Лотарингія поверталася Франції з дати підписання перемир'я 11 листоп. 1918;б) Саарська область передавалася під контроль Ліги Націй в особі комісії з п'яти членів на чолі з французом строком на 15 років. Франція діставала у свою власність шахти. Через 15 років мав відбутися плебісцит місцевого населення; в) лівий берег Рейну й 50 км на правому березі оголошувалися демілітаризованою зоною, де не буде укріплень і збройних сил; г) Бельгія анексувала дві невеликі німецькі округи – Ейпен і Мальмеді; д) Північний Шлезвіг після плебісциту в березні 1920 р. відійшов до Данії; е) Польща одержала Данцігський «коридор» (район Познані й частина Західної Пруссії), який давав їй вихід до моря. Данціг оголошено вільним містом під контролем Ліги Націй в особі верховного комісара. Відтак Східна Пруссія була відрізана від решти Німеччини, залишаючись її територією; є) Польща одержала в жовтні 1921 р. за рішенням Ліги Націй ще південну частину Верхньої Сілезії (1/3 цього промислового району); ж) Сілезький район Цешина, який до 1918 р. входив до складу Австро-Угорщини, з 1920 р. був поділений між Польщею й Чехословаччиною; з) Мемельська область (130 тис. населення) спочатку була відтята від Німеччини без плебісциту й тимчасово управлялася міжнародною адміністрацією, а з 1923 р. перейшла до Литви. В цілому Німеччина втратила 1/7 своєї території та 1/10 населення. (+ мирні договори з союзниками Німеччини). 2. Союзники Німеччини втратили: Австро-Угорщина. Австро-Угорська імперія перестала існувати. Частина Південного Тіролю переходила до Італії, Чехія й Моравія ставали частиною новоутвореної держави Чехословаччина, Буковина передавалася Румунії. Закарпатську Україну було передано до складу Чехословаччини. Договором визнавалася незалежність Австрії, але заборонялося її об'єднання з Німеччиною. Болгарія. Частина території Болгарії відійшла до Югославії та Румунії. Угорщина. Відмовлялася від ряду територій та визнавала нові кордони держав у Центральній Європі. Її територія була скорочена утроє, а населення - у 2,5 рази. Угорщина, як і інші союзники Німеччини, сплачувала репарації переможцям. Туреччина втрачала 80% своєї території на Близькому Сході та у Північній Африці, позбавлялася флоту й могла мати лише 50-тисячну армію. 3. Розподіл колоній шляхом установлення так званої мандатної системи Ліга Націй як «спадкоємниця» Німецької та Османської імперій надавала «мандати» країнам-наступницям – так званим «мандатаріям». Згідно з Версальським договором Німеччина віддавала свої «права та інтереси» в Шаньдуні (Китай) Японії. У зв'язку з цим Китай відмовився підписати Версальський договір. Громадськість США теж засудила це рішення Вільсона. Тільки в 1922 р. після Вашингтонської конференції Японія й Китай уклали угоду, за якою в 6-місячний термін Шаньдун був повернутий Китаю. Італія отримала Південний Тіроль. Франція здобула перевагу на Європейському континенті. Англія закріпила провідні позиції на Близькому Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до Англії та Франції. США поступово втрачали свій вплив в Лізі Націй.

4. Мирні договори з союзниками Німеччини. Обговорення мир.договорів із союзниками Нім.відбувалося в умовах дискусій. Значні розбіжності проявилися між США, Вел.Брит., Фр., Іт,при обговоренні мирного договору з Авсрією.10вер1919р. в передмісті Сен-Жермен відбулося підписання мирного договору з Австрією. За умовами договору Австрія визнавала незалежність і кордони всіх сусідніх з нею країн. Південно-слов’янські землі, що входили раніше до складу імперії були розподілені між королівством СХС та Італією. Сен-Жермен.договір передбачав передачу Румунії Буковини, в тому числі її пн.частини. колишні авст.провінції Богемія, Моравіяі Словаччина увійшли до складу Чехословаччини, а зх..Галичина до складу Польщі. Мирний договір з переможеною Болгарією був підписаний 27лист1919р.в Нейї-Сюр-Сен. Він позбавляв Болгарію виходу до Егейського моря. Пд..Добруджа залишалася у складі Румунії, частину Македонії було передано королівсту СХС. Болгарії заборонялося мати армії чисельністю більше 20тис.чоловік. суму репарацій було визначено у2.25млрд.золотих франків, які болгари мали сплатити у продовж 37років. Тріанонський договір з Угорщиною було підписано 4черв1920р. територія Угорщини за договором скорочувалася в 3 рази, а населення у 2.5 рази. Румунія отримала Трансельванію і сх..частину Банату. Договір забороняв в Угорщині заг.військову повинність. Її армія не могла мати танків, важкої артилерії іавіації. 10.серпня.1920р. в Севрі підписано мир.договір з Туреччиною, за яким відбувся поділ колишньої Османської імперії. Туреччина відмовлялася від арабських володінь, визнавала англ..протекторат над Єгиптом, а фр.—над Марокко і Тунісом. Туреччину позбавляли прав на Судан, вона визнавала анексію Кіпру, втрачала володіння на Аравійському півострові та Європі. Цей договір так і не набув чинності. В результаті нац..-визвольного руху Туреччина зуміла відстояти свій суверенітет і відвоювати частину території. 24липня1923р. було підписано Лозанський договір, за яким юрид.закріплювався розпад Осман.імперії і визначались нові кордони Туреччини. За цим договором ліквідувався режим капітуляції та фінан.контроль з боку іноземного капіталу.