Світова економічна криза (1929-1933 pp.): причини, перебіг та наслідки для Зх.світу

Криза почалась з паніки на Нью-Йоркській біржі 24 жовтня 1929 p., коли за один день акції впали в ціні на мільйони доларів. Це був крах ринку цінних паперів. Так неодмінно мав завершитись спекулятивний бум і штучне завищення їх курсу. Але крах на біржі був лише зовнішнім проявом кризи в економіці. За крахом фондового ринку настав спад виробництва. У провідних країнах падіння сягало 38%.Ця криза завершила історичну еволюцію типу господарюван ня, притаманного кінцю XIX - початку XX ст. днією з головних причин економічної кризи, вважають невідповідність між виробництвом (пропозицією) і попитом, тобто на ринку вироблених товарів було більше, ніж попиту на них. Це криза відносного перевиробництва і перенакопичення капіталу. Щоб звільнитися від затоварювання, виробники під час кризи занижують ціну, скорочують виробництво, звільняють робітників, припиняють капіталовкладення. Коли виробництво товарів і попит на них вирівнюються, починається вихід з кризи в новий економічний цикл. Це була типова картина другої половини XIX - початку XX ст. Але економічна криза 1929-1933 pp. була не звичайною. Циклічна криза перевиробництва збіглася з структурною кризою і з нижчим щаблем так званої довгої хвилі розвитку капіталізму. Під довгими хвилями маються на увазі періодичні коливання економічної активності тривалістю 40-60 років. Такі коливання фіксуються з кінця XVIII ст. і на 1929-1933 pp. приходиться, як вважають економісти, четверта хвиля в найнижчій фазі. Новатехніка і технології, створені в 20-30-ті роки могли забезпечити масове виробництво, але цей процес оновлення не міг вийти на рівень піднесення без забезпечення умов масового споживання. Для масового виробництва потрібен був масовий покупець. Інша гостра проблема, виявлена кризою, - його небувало затяжний характер. Це свідчило про те, що традиційний ринковий механізм виходу з кризи повинен бути доповнений механізмами державного регулювання.Криза породила також небачене безробіття (у 1932 р. в 32 країнах зареєстровано 26,4 млн. безробітних), загрозу голоду для багатьох сотен тисяч людей, небезпеку стихійного виступу, повстання, тобто загострились соціальні проблеми, вирішення яких було можливе лише після зміни соціальних функцій держави. Криза 30-х років, на відміну від попередніх, охопила відразу всі країни світу і найбільшого удару зазнали країни, що були сировинними придатками індустріально розвинутих країн. Зрештою, це дало могутній поштовх до пошуку цими країнами шляхів забезпечення економічної незалежності. Єдина країна, якій вдалось уникнути руйнівних наслідків кризи, був СРСР, де саме в цей час розгорталась індустріалізація.Глибина і тривалість кризи визначались значною мірою тим ударом, якого завдали світовому господарству світова війна і ді держав-переможців після неї. Традиційні господарські зв'язки були порушені. Світова економіка була перевантажена борговя ми зобов'язаннями. Війна породила безпрецедентне зростанм американської економіки і перетворила США у світового кредитора. Американські позики дозволяли Німеччині сплачувати репарації, які своєю чергою поверталися в США у вигляді платежів Англії та Франції за воєнними боргами. Вся світова економіка стала залежною від благополуччя американської економіки, але саме цього не було. Криза відбилась і на міжнародних відносинах. Країни Заходи віддали перевагу діям, які перекладали труднощі кризи один на одного, а не пошуку спільного шляху виходу з кризи. Митні І торговельні війни загострили відносини між провідними країнаї ми і паралізували їх здібність підтримувати світовий порядок Цим скористалися агресивні держави. Першою з них була Японія, яка кинула відкритий виклик Версальсько-Вашингтонськія системі, порушила Вашингтонські домовленості щодо Китаю* захопивши Маньчжурію.

17. Радянсько-німецьке зближення. Рапальський договір 1922р. Рад.Росія та Нім., перебуваючи у між нар.ізоляції прагнучи вийти з неї підписали 16.кв 1922р. у місті Рапалло мир.договір. обидві держави відновлювали дипломатичні і консульські відносини, відмовлялись від взаємних фінан.претензій. ця подія означала остаточне скасування Брест-Литовського договору, кінець ізоляції Рад на екон.і політ.терені. Рапальський договір став результатом лінії, яку проводили в життя барон фон Мальтцан, керівник сх..відділу міністерства закордонних справ, і граф фон Брокдорф-Ранцау. Фон Сект зі свого боку започаткував політику неофіційних і таємних військових угод з Червоною армією. Росія прагнула одержати технічну допомогу нім.інженерів для своїх виробників озброєнь. В Росії було збудовано кілька нім.військових заводів. Було також організовано співпрацю штабів. Рапальський договір уразив союзників, і вони надіслали Нім.ноту, в якій звинуватили її в порушенні Канських домовленостей, оскільки вона уклала таємну угоду з Росією. Вони виключили Нім.з політ.комісії і заявили, що залишають за собою право вважати недійсними рапалльські пункти.

19. Внутрішньополітичне становище США після ПСВ 1918-1922 рр.

Після ПСВ США вийшли на перше місце в світі за виробництвом, обігнавши попереднього лідера світової економіки Британію. США пізно вступили у війну і мали значний зиск від військових поставок державам Антанти. 20-ті роки в США отримали назву ревучих в зв'язку зі швидким розвитком економіки, швидким зростання рівня добробуту й динамікою суспільного життя. При правлінні президентів Воррена Гардінга та Калвіна Куліджа були створені сприятливі умови для розвитку великого бізнесу. Капіталовкладення приносили значні прибутки, ціни акцій стрімко росли. Однак, швидкий ріст призвів до перегрівання економіки, що згодом вилилося в біржову катастрофу. Воррена Гардінга – до одних з перших його заходів відноситься створення бюджетного бюро, що відповідало за економне застосування бюджетних коштів. Економічне регулювання Вільсона було усунене скрізь, де тільки можна. Податкові закони понизили податкові ставки з високих доходів, митні закони підвищили мита на сільськогосподарські і промислові продукти. Перше загальне обмеження імміграції зафіксувало в 1921 році національну квоту і обмежило щорічну імміграцію 355 825 персонами. Уряд Гардінга надав більше 2 мільярдів доларів у кредит фермерам і законодавчо підтримав сільськогосподарські кооперації зі збуту. Також він вперше сприяв будівництву федеральних автомобільних доріг. Президент амністував засуджених до позбавлення волі супротивників війни, і публічно нагадав на Півдні країни про цивільні права для чорних американців. Він не зміг провести через Конгрес закон проти лінчування і створення міністерства суспільної добродійності, оскільки в 1922 році взагалі зросли проблеми у відносинах з Конгресом.Суперечливо складалися відносини уряду з профспілками. Гардінг і Гувер добилися восьмигодинного робочого дня в сталеливарній промисловості, але жорстокі дії міністра юстиції Доерті проти страйку залізничників привели у вересні 1922 року до відчуження багатьох профспілок від політики уряду. У листопаді 1922 року проміжні вибори в Конгрес принесли республіканцям явну поразку.Саме при Куліджі індіанці отримали повноправне американське громадянство, разом з тим проблема афро-американців була не розв'язана, і 1920-і роки відзначені різким сплеском діяльності Ку-Клукс-Клану і судів Лінча.

20. Доба проспериті і США.

У 1920-х роках економіка США перебувала на підйомі, з 1925-го по 1929 р. ВВП країни зріс на 14,3%. З'явилися нові, «інноваційні» види товарів - автомобілі, радіоприймачі, літаки та ін розвивалися автомобільна, хімічна, електротехнічна, радіотехнічна та інші галузі. Розвиток економіки призвів до зростання життєвого рівня населення, підвищення обсягу його заощаджень, що також позитивно вплинув на розвиток фондового ринку. Інфляція була незначною. В економічній ідеології того часу домінувала доктрина невтручання держави в економіку. Економічне процвітання породило теорію «просперіті» - вічного економ. процвітання, на ділі виявилася ілюзією. До 1928 р. економічне зростання стало сповільнюватися, що знайшло відображення в зниженні споживчого попиту і скорочення капіталовкладень в економіку. Незважаючи на стрімке зростання нових галузей промисловості, в деяких традиційних - легкої, вугледобувної промисловості, сільському господарстві - стали проявлятися ознаки надвиробництва. Найбільші проблеми були в аграрному секторі. Почалося падіння доходів фермерів, розорення та укрупнення сільських господарств. Тривав процес концентрації виробництва, при якому тисячі дрібних і середніх підприємств поглинали більш великими. Близько 200 найбільших корпорацій, серед яких виділялися фінансові групи Рокфеллера, Моргана, Меллона, Дюпон, контролювали до 50% національного багатства США. Біржовий кредит був досить доступний. Зростанню спекуляцій сприяла доступна процентна ставка по кредиту, що складала для брокерів близько 12%. Інвестори активно будували «піраміди»: закладаючи куплені акції, на отриманий кредит купувалися нові акції і т. д. Широкий масштаб взяло маніпулювання цінами і змови між спекулянтами, які, спираючись на потужну інформаційну і фінансову підтримку, роздувати ціни на потрібні їм папери. Перетворюючи ринок на інструмент отримання легких доходів, гравці поступово підривали його стабільність. У той же час відношення ціна - прибуток для більшості компаній було нормальним. У біржову лихоманку була залучена значна частина населення. В першу чергу, найбільш забезпечені прошарки. Зростання фондового ринку породжувало ілюзію економічного процвітання, Президент Гувер заявив, що у нього немає побоювань за майбутнє країни. Незважаючи на ряд попереджень, фінансова еліта того часу в основній масі давала позитивні прогнози. Наприклад, таким «оптимістом» був професор Єльського університету Ірвінг Фішер.