Внутрішньополітичний розвиток В.Б. у перші повоєнні роки 1918-1923 рр

Відразу після укладення перемир'я Лейбо­ристська партія заявила про свій вихід з урядової коаліції, до якої 1916-18 лейбористи входили разом із лібералами та консерваторами. На грудень 1918 було призначено парламентські вибори. На час виборів у Ліберальній партії, відбувся розкол. Частина партії. яку очолював Д. Ллойд-Джордж, виступила на виборах у коаліції з Консервативною партією. Програма коаліції містила заходи, спрямовані на поліпшення становища широких верств населення. Передбачалося, зокрема, розгортання житлового будівництва, надання допомоги с/г, а також провід­ним галузям пром-сті. Друга частина лібералів, яку очолював Г. Асквіт, а також Лейбористська партія взяли участь у виборах самостійно. Вибори прово­дилися за новим виборчим законом (ухвалений 1918), який надавав право голосу чоловікам (від 21 року) й жінкам (від 30 років) і збільшив кількість виборців від 8 до 21 млн осіб. Перемогу на виборах 1918 здобула консервативно-ліберальна коаліція, новий коаліційний уряд очолив Д. Ллойд-Джордж, причому міністерські портфелі між обома партіями було поділено порівну. Лідер Консервативної парні Е. Б. Лоу став заступником прем'єра. Після війни розпочалася галузева перебудова брит. пром-сті. Упродовж 1919-поч. 1920 країну охопив пром. бум, стимульований експортом устат­кування для відбудовних робіт у країнах континенту. Майже вдвічі зросла продукція машинобудування, ще більше хімічної пром-сті. Зростанню виробництва сприяли скасування 1919 золотого паритету фунта стерлінгів, а також пожвавлення ринку на предмети широкого вжитку. Вже із серед. 1920 окреслилось кризове падіння виробництва. На кін. 1921 випуск пром. продукції становив лише 61,5% довоєнного рівня. Кризові явища вплинули на активізацію робіт­ничого страйкового руху. Уряд і підприємці пішли на поступки шахтарям щодо підвищення зарплати і скорочення робочого дня, проте категорично відмовилися задо­вольнити вимогу щодо націоналізації галузі. Феде­рація була змушена задовольнитися компромісом. Іншою важливою проблемою було «ірландське питання».Різка критику кабінету Д. Ллойд-Джорджа з боку його союзників з урядової коаліції. У Консервативній партії сформува­лося два попиши на перспективи коаліції з лібералами: одна група консерваторів на чолі з Остіном Чемберленом виступала за її збереження, натомість ін. угру­повання на чолі з Е. Б. Лоу вважало, шо коаліція ви­черпала себе, і що внутр. і міжнар. умови дозволяють перейти до традиційного в мирних умовах одно­партійного уряду. Цей погляд узяв гору, і в жовтні 1922 консерватори оголосили про розрив коаліції. Кабінет Д. Ллойд-Джорджа пішов у відставку.Новий повністю консервативний уряд очолив лідер партії Е. Б. Лоу. У фавні 1923 у зв'язку з тяжкою хворобою Е. Б. Лоу пост прем'єр-міністра зайняв міністр фінансів С. Болдуїн. Ліберальна група Д. Ллойд-Джорджа одержала лише 57 мандатів, дещо посилила свої позиції ірупа Г. Асквіта (60 місць). Лейбористи збільшили свос представництво до 142 депутатів, що означало модифікацію брит. двопартійної системи -тепер Лейбористська партія зайняла в ній місце, яке досі належало лібералам.

25.Особливості економічної стабілізації у В.Б. 1924-1930 рр. В.грудні 1924року відбулися нові парламентські вибори. Перемогли консерватори; уряд очолив С.Болдуін, який перебував на посаді прем'єра до 1929 року.Завдання відродження англійської економіки залишалося пріоритетним. Великобританія належала до групи країн, для яких характерні були невисокі темпи розвитку в роки економічної стабілізаційна кінець 20-х років вона лише на 0,3 - 0,5 відсотка перевершила рівень довоєнного промислового виробництва.Серед причин - зниження на третину англійського експорту, відсутність стимулів для інвесту­вання вітчизняної економіки, оскільки інвестиції в колоніях давали високі дивіденди, повільний розвиток новітніх галузей та тех­ніки. За рівнем економічного розвитку ВелБ поступа­лася Нім..Подолати негативні явища в економіці мало допомогти відновлення золотого стандарту, тобто піднесення фунта до довоєнного золотого паритету і відновлення обміну банкнот на золото. Цією реформою курс фунта було штучно піднято, що викликало зни­ж. його реальної вартості а, отже, зниження реальної зарпла­ти. Реформа спричинила перший в історії Вел-ї загаль­ний страйк шахтарів.В червні 1925 року власники шахт оголосили про укладення нових угод з шахтарями на нових умовах: скорочення на 10 відсотків зарплати та скасування її мінімуму. Шахтарі не прийняли цих умов і почали готуватись до страйку. Проте консервативний уряд С. Болдуїна в липні цього ж року виділив субсидію в розмірі 230 млн. крб. золотом для підтрим­ки попереднього рівня зарплати. Державної субсидії вистачило на 9 місяців (по квітень 1926 року). Королівська комісія підтвердила катастрофічний стан вугільної галузі і визнала за необхідність скоротити фонд зарплати та запровадити 8-годинний робочий день.Шахтарі застрайкували 3 травня 1926 року. Страйк охопив усю вугільнута ряд інших галузей. Проте 12 травня Генеральна рада Британських тред-юніонів (провідна профспілка) оголосила припинення страйку шахтарів та виконання їхніх вимог. Частина шахтарів продовжувала страйкувати аж до грудня 1926 року. Уряд діяв рішуче: 1927року був прийнятий закон про забо­рону загальних страйків, страйків солідарності та масового піке­тування, а також закон 8-год. робочий день для шахтарів. З метою розширення електорату 1928 року був прийнятий новий виборчий закон, який надавав жінкам право голосу нарівні з чоло­віками з 21 року, замість ЗО за попереднім законом.

26. Великобританія в період світової економічної кризи Невдоволення населення політикою консерваторів призвело до поразки їх на парлам виборах 1929 р. Лейбористи здобули перемогу.Уряд знову сформував Макдональд. Під час передвиб кампанії вони обіцяли здійснити широкі соціальні програми! відновити дипломатичні відносини з СРСР.Лейбористи прийшли до влади у несприятливий момент. На початку 1930 р. Великобританію охопила економічна криза. Порівняно з США, Нім та Фр промислове виробництво в країні скоротилось ненабагато, оскільки брит економіка не знала "процвітання" у 20-х роках. Найбільше постраждали традиційні галузі промисловості. Експорт зменшився вдвічі! Занепад економ призвів до зниж життєвого рівня населення. У розпал кризи кожен четвертий трудівник не мав роботи.!Отже, лейбористам не вдалося виконати своїх обіцянок у галузі внутрішньої політики. А антикриз заходи (зниж зарплати, зменш доп по безробіттю, не було відновлено 7-год роб день на шахтах, зберігались антипрофспілкові закони) ще більше підірвали довіру виборців! У країні розпочалась нова хвиля страйків, демонстрацій, "голодних походів" безробітних.Не маючи єдиного погляду на вихід з кризи, в уряді відбувся розкол, який закінчився відставкою кабінету.У 1931 р. Макдональд сформував так званий "національний уряд" з лейбористів, консерваторів і лібералів. "Нац уряд" загалом проводив консервативну політику. Відбувалось подальше згортання соціальних програм.Щоб підняти авторитет своїх реформ, уряд поч. заощадження з себе. У 1931 р. був ліквідований золотий стандарт фунта стерлінга, утворено стерлінгову зону, що об'єднувала країни, які використ англ валюту для взаєморозрахунків. А в 1932 р. ВБ відмов від вільної торг і ввела протекціоністські закони. Ці заходи підвищили конкурентоспроможність англі товарів, допомогли уникнути значного падіння виробництва і фін кризи.З метою збити соц напругу і організувати адресну систему допомоги потерпілим від кризи, були прийняті Акт про страхування по безробіттю та закон про райони, потерпілі від лиха.

27. Утв Ірландської держави. На зламі 20-3-хх рр. відбулись важливі зміни у хар-рі відносин між ВБ та її домініонами. Останні, по суті, вже були самостійними щодо вирішення своїх внутрішніх проблем і тепер прагнули незалежності від Лондона в пит. Між нар зв’зків. Метрополія змуш була погодитись з вимогами. На імперській конференції 1926 р. було прийнято рішення,я ке оголошувало суверенітет домініонів як у внутр так і у зовн політиці., їх цілковиту юрид рівно прав з метрополією. ВБ зі своїми володіннями становила спільноту, яка одерж назву «Британська співдружність народів»(дотепер «Брит імп»). На наступній імперській конференції 1930 р. домініони домоглися права виходу із Співдружності.. ці рішення набрали чинності за законом, ухваленим брит парлам у 1931 р, під назвою «Вестмінстерський статут». Його затверд і парлам всіх домініонів.На імп конф в Оттаві 1932 між метроп і домініонами було укладено угоди про торгівлю. ВБ допускала на свій внутрішній ринок 80% імпорту домініонів Ірландці відмовилися засідати в британ.палаті громад, а зібравшись у січні 1919р. в Дубліні, оголосили себе ірланд.парламентом, а Ірландію незалежною республікою. Явочним порядком почалося створення адміністративних і судових органів, які мали заступити британські. Організовано зброєні сили-Ірландську республіканську армію, яка розгорнула активні бойові дії проти британських військ і поліції. Британський уряд був змушений у липні 1921р. піти на укладення перемир’я з ірландцями та переговори з ними, які в грудні того ж року завершилася підписанням англо-ірланд.договору. згідно з ним, на більшій частині території Зеленоо острова було утворено Ірландську Вільну Державу, яка одержала статус домініону. Ірландська Вільна держава ще не стала цілком суверенною: її зовн.політику контролював Лондон, в країні залишилися британські військові бази. У 1927 р. знову загострився англо-ірландський конфлікт. Ірлан парлам ухвалив нову конститраїну, яка оголосила країну «незалежною, суверенною, демократичною державою Ейре, що перебуває у зовн зв’язку з Англ». У квітні 1938 р. було укладено англо-ірлан угоди, які поклали край митній війні, що тривала до поч. 30-х рр.. на тер-ї Ірландії лік від брит військово-морські бази. Спірним лишилось пит. Ольстеру, він залиш під владою ВБ, але конят ірлан проголосила його «частиною нац. тер-ї Ейре».