Криза партійно-політичної системи в Італії та прихід до влади фашистів

3лис.1918 – італія вийшла з війни. На Паризькій мирній конференції вона не змогла відстояти свої територіальні бажання і обмежилась лише малою їхньою частиною. За Версальською мирною угодою(28чер. 1919) отримала право на незначне матеріальне відшкодування.Після війни – почалась криза у промисловості, яка була зумовлена переорієнтацією з військового виробництва, різке падіння виробництва, банкрутство дрібних і середніх підприємств, криза с/г та сильна інфляція охопили країну.У владі: король Віктор-Емануїл 3 не відігравав ніякої ролі, в парламенті часто змінювались уряди. 1919-1920 були роками революціїного піднесення серед лівих та правих, а не врегулювання питання у с/г сфері – призвели і до виступів серед селян.Було 3 виходи з ситуації:-проведення демократичної реформи держави: партії центру – (січ.1919) Італійська народна партія.-соціалістична революція: абсентиїсти, максималісти, реформісти, комуністи(лис. 1920).-фашисти – «Союз італійських воїнів»(бер.1919 у Мілані, на чолі Муссоліні).У лис.1919 –перші парламенські вибори – перемогли соціалісти, але уряд сформували ліберали на чолі з Джолтті.Наступні вибори були у трав. 1921 – перемогли ліберали Джоліття в союзі з комбатантами. Лист.1921 – у Римі створено Національну фашистську партію. З літа 1922 починається створення синдикатів, чисельність яких швидко зростала. Фашисти швидко здобули підтримку серед населення, промисловців, фінансистів і військових. 24жов. 1922 – на з’їзді в Неаполі фашисти заявили вимогу надати їм міністерські містця, а тим часом почали підготовку до походу на Рим. 28жов. фашистські війська були вже в Римі, а 29жов. король запропунував Мусолліні створити уряд. Він створив коаліційний уряд до якого увійшли фашисти, ліберали і соціалісти – парламен оголосив підтримку новому уряду.

30.Ідейно-політичні засади італійського фашизму. Італ. фашизм виріс із значно поширеного розчарування неефективним урядом, хаотичними екон. умовами, які душили Італію після І св. війни. Такі умови створили політичну атмосферу сприяння уславленню авторитарних і особливо військових цінностей. Основні прояви – фашистські орган., зокрема, ств. у 1919 р. «Союз боротьби», та в 1922 р. сторена і очолена Муссоліні фашистська партія. Серед провідних ідей італ. фашизму було наступне: італ. повинні пишатися своєю країною, монополія фашистської партії(всі інші партії заборонялись), жінки в Італії мають сидіти вдома і родити багато дітей – майбутніх вояків, демократія строго засуджувалась, комунізм і соціалізм – вороги фашизму, війна є благом для країни і вся молодь повинна бути до неї готова, утвердження Італії як імперії в Африці, проголошувався культ сили, як засіб розвязання нац. проблем., ідея провідництва – культивування волі особистості.

31. Створення системи фашистської влади в Італії. Корпоративна держава. Уряд став відповідальним лише перед королем і мав право видавати закони. Місцеві органи влади замінялись префектами, яких призначав дуче. Заборонялись всі профспілки і партії, крім фашистських. Створювались трибунал і таємна поліція. Вводилася смертна кара. Почались масові арешти (в один день було заарештовано 12 тис. комуністів).У 1929 р. Муссоліні уклав договір з папою римським, згідно з яким утворювалась держава Ватикан, католицька церква отримувала ряд привілеїв.В основу економічної політики фашистів було покладено ідею створення «корпоративної держави» на засадах «класового миру». Власне, її автором був поет Габріель д'Анунціо.Соціальний мир нібито настане тоді, коли в італійській економіці почнуть діяти фашистські картелі й синдикати, об'єднані в корпорації. Згодом він утворив спеціальне міністерство корпорацій для регулювання економічного життя країни. Для усунення конфліктів між робітниками і підприємцями 1927 р. було прийнято Хартію праці, за якою професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів і включено до галузевих корпорацій.Офіційно же курс на створення «корпоративної держави» було проголошено в 1934 р. В економіці почали діяти фашистські синдикати й корпорації, об'єднані в конфедерації. До їхнього керівництва входили партійні чиновники, представники фашистських профспілок і підприємці. Загалом в основних галузях економіки було створено 22 національні корпорації, а на середину 30-х рр. практично усі італійці стали їхніми членами. Корпорації схвалили заборону страйків і 40-годинний робочий тиждень, контролювали укладення колективних трудових договорів, розглядали конфліктні ситуації, надавали фінансову підтримку профспілкам. На середину 30-х рр. фашистські профспілки об'єднували 4 млн чол. і завдяки численним пільгам та успіхам в організації дозвілля робітників набули великої популярності. До того ж фашистам вдалося зробити те, на що не спромоглися попередні уряди - скоротити безробіття (з 240 до 100 тис).У галузі економіки та соціальних відносин фашисти вжили заходів для залучення капіталовкладень у промисловість, провели широке роздержавлення, провели вдалу грошову Проте корпорації не виконали покладених на н.их завдань. Для виховання молоді у фашистському дусі створювались масові молодіжні організації. Прищеплювався культ сили і волі. Насаджувався культ особи Муссоліні.

32. У зовн. політиці фашистська І. взяла курс на створення великої колоніальної імперії у басейні Середземного моря (Муссоліні любив називати його «наше море», мріючи перетворити Середземне море у внутрішнє море 1.) та в Африці. Протягом 1920-37 І. була членом Ліги Націй, а 1928 приєдналася до пакту Келлога-Бріана. 1923 І, спробувала окупувати острів Корфу (належав Греції), однак, зустрівши про-тидію В. Британії, була змушена евакуювати свої війська. 1924 до 1. перейшов порт Фіуме, 1926 підпи­саний албан.-італ. пакт про дружбу і безпеку. У серед. 1920-х років розпочалося зближення 1. з країнами Малої Антанти: був підписаний договір про дружбу з Чехословаччиною (1924) і Румунією (1926). На поч. 1924 І. встановила дипл. відносини з СРСР, а 1933 між Римом і Москвою був підписаний «Пакт про дружбу, ненапад та нейтралітет». 1925. уклала торговельний договір з Угорщиною, а наступного року - договір про дружбу. 1. не вдалося одержати після закінчен­ня війни вагомих компенсацій в колоніальному плані, що викликало невдоволення в урядових колах. Зовн. політика 1.1930-х років характеризувалась б-бою за національне «розширення» і посиленою агресив­ністю. Муссоліні планував створити угруповання держав під італ. економічним впливом у складі Австрії, Угорщини і Хорватії, що передбачало розчле­нування Югославії. У березні 1934 були підписані Римські протоколи 1934, за якими І., Австрія і Угор­щина робили одна одній значні екон. поступки, вигід­ні, зокрема, Австрії. У січні 1935 Б. Муссоліні підпи­сав із міністром закорд. справ Франції П. Лавалем низку угод (Римські угоди) про збереження статус-кво у Дунайському регіоні, розподіл сфер впливу в Африці. У жовтні 1935 італ. війська увійшли на тери­торію Ефіопії, а в травні 1936 вся територія країни була окуповано.. Королівським декретом створювалась Італ. Східна Африка (король отримував титул ефіоп, імпе­ратора), до складу якої увійшли Ефіопія, Еритрея і Сомалі. У квітні 1938 у Римі були підписані брит.-італ. угоди (відомі під назвою «Великодня угода»), за якими офіц. Лондон визнав окупацію Ефіопії. Італ.-ефіоп. війна привела до зближення 1. та Німеччини. На поч. Громадянської війни 1936-39 в Іспанії, Мус­соліні прийшов на допомогу ген. Ф. Франко. І. від­правляла на іспан. фронт добровольців (всього бл. 70 тис. осіб). У жовтні 1936 була підписана італ.-нім. угода, т. зв. Жовтневий протокол, що визначив спіль­ну політику стосовно СРСР, Іспанії та у басейні Ду­наю, і, яка започаткувала політ, і військову співпрацю нацист. Німеччини і фашист. І..6 листопада1937 1. приєдналася до Антикомінтер-нівського пакту 1936, і таким чином був створений троїстий блок Німеччини, Японії та Італії. У грудні 1937 1, вийшла з Ліги Націй. У березні 1938 Б. Муссоліні підтиском А. Гітлера погодився з аншлюсом Австрії. У вересні 1938 Б. Муссоліні взяв участь у Мюнхенській нараді, підтримавши вимогу Німеччини про передачу їй Судетської області Чехословаччини.Спираючись на підтримку Німеччини, Муссоліні 07.04.1939 почав захоплення Албанії. Вже наступного дня Албанія перейшла під протекторат І. й на прохання проітал. налаштованих албанців було. ухвалено об'єднання обох королівств. 22.05.1939 у Берліні був підписаний італ.-нім. договір про військ.-політ. союз, так зв. Сталевий пакт 1939. Обидві сто­рони домовилися консультуватися з усіх питань загального європ. становища, поглиблювати військ.-екон. співробітництво і надавати допомогу у випадку вступу однієї з сторін у воєнний конфлікт.