Створення Укрмету - Української державної гідрометеорологічної служби

Швидкий і цілеспрямований розвиток гідрометеорології на Україні почався після створення центральної української метеорологічної служби - Укрмету. Декрет Ради Народних Комісарів України про створення Укрмету був прийнятий 19 листопада 1921 року. Укрмет було створено на базі метеорологічної секції сільськогосподарського наукового комітету Наркомзему. Очолював цю секцію Микола Іванович Данилевський, він і став керівником новоствореного державного органу. Управління Укрмету знаходилось у Києві. В десятьох інших великих містах України на базі земських метеорологічних бюро одночасно були створені місцеві відділи Укрмету. Відомствам і установам заборонялось мати відокремлену від Укрмету службу погоди [13].

Укрмет поступово розвивався. Була створена радіостанція, почався прийом метеозведень з інших країн. Створили геофізичну бібліотеку, повірочну геофізичну лабораторію. Вживались заходи по закріпленню на станціях найбільш кваліфікованих фахівців та по залученню в метеорологічну службу нової місцевої інтелігенції.

Наприкінці 1921 року почав регулярно виходити “Інформаційний бюлетень Укрмету”.

У грудні 1921 року в Укрметі було створено підсекцію сільськогосподарської метеорології. З року в рік служба зростала як кількісно, так і якісно. В 1922 році у штаті Укрмету було вже 34 працівника. У 1924 році в складі Укрмету було створено організаційну підсекцію (М.І.Данилевський), підсекцію служби погоди (Б.І.Срезневський), підсекцію гідрології (Є.В.Опоков), підсекцію сільськогосподарської метеорології (М.М.Копачевська), кліматології, земного магнетизму і атмосферної електрики, а також бюро інспекції (І.К.Половко), видавниче бюро, геофізичний архів, лабораторію, бібліотеку, музей і склад.

Науково - адміністративну роботу виконував секретаріат (вчений секретар А.В.Кияшко). Ремонтна майстерня була фактично невеликим заводом, де виготовляли дощоміри, флюгери, психрометричні будки, гігрометри, евапорометри, ремонтували барометри.

Укрмет енергійно відновлював опорну мережу, створював мережу добровільних кореспондентів.

На початок 1925 року гідрометеорологічна мережа України складалась з 634 пунктів спостережень, у тому числі 153 станцій ІІ розряду, 227 станцій ІІІ розряду, 118 гідрологічних постів і 9 шаропілотних пунктів. У 280 пунктах проводились фенологічні спостереження, у 380 вимірювались атмосферні опади; за станом ґрунту і замерзанням води у ріках і водосховищах спостерігали у 490 пунктах [11].

У 1923 році Укрмет почав видавати “Щомісячну характеристику України” і “Декадний бюлетень”. У них друкувались огляди погоди, метеорологічні характеристики. З 1924 року почалось друкування “Геофізичних характеристик України” замість “Щомісячника характеристик”. У 1927 році у “Декадному бюлетені” приводились дані 185 станцій (проти 30 станцій у 1923 році). Було організовано міжнародний обмін виданнями з метеорологічними центрами у Відні, Празі, Гамбурзі, Вашингтоні і навіть у Ріо-де-Жанейро. У 1924 році співробітники Укрмету на громадських засадах почали видавати науково-популярний метеорологічний журнал “Провідник спостерігача - дослідника”, який з 1925 року називався “Погода і життя” (редактор В.І.Порицький). В 1927 році методична комісія Наркомосвіти України рекомендувала журнал бібліотекам сільських шкіл. З 1924 року почалось щорічне видання метеорологічного “Календаря Укрмету”. Він містив дуже важливі дані, які допомагали спостерігачам своєчасно виконувати ті чи інші роботи, надавали цікаву наукову інформацію. Періодично Укрмет скликав конференції, наради. У першій Українській геофізичній нараді брало участь понад 100 фахівців. На ній було заслухано більше 50 доповідей.

Тоді в країні гостро стояло питання щодо необхідності об’єднання багатьох відомчих мереж і установ. Станції оснащувались і працювали кустарно, результати спостережень зберігались у відомствах і були важкодоступні. В Україні методичне об’єднання мережі відбулося набагато раніше, ніж в інших республіках колишнього СРСР. Керівна роль Укрмету в цьому відношенні визнавалась усіма.

Варто відмітити добре поставлену видавничу діяльність Укрмету, яка охоплювала публікацію як наукових монографій і робіт, так і великої кількості службової і методичної інформації.

З 1 жовтня 1927 року, коли до Укрмету була приєднана Гідрометрична частина Наркомзему України, було створено “Управління метеорологічної і гідрологічної служби УРСР”. Після М.І.Данілевського у 1929 році Управління очолив М.К.Софотеров - вихованець Київського політехнічного інституту, в минулому агроном.

У 1930 році Службу очолив М.І.Начинкін, згодом І.І.Касяненко [7].