В.Н. Каразін - видатний гідрометеоролог Слобожанщини

Засновник і ректор Харківського університету В.Н. Каразін був різнобічно розвиненою людиною. Народився він 30 січня 1773 року у спадковому маєтку, в селі Кручик, що в Ахтирському повіті Слобідсько-Української губернії. Виховувався Каразін спочатку в своїй родині, потім у приватних пансіонах Бєлгорода і Харкова. В 1783 році він поступив на військову службу у гвардію. Одночасно він вперто вивчав науки. З цією метою майбутній вчений декілька років відвідував гірничий корпус. Він добре знав хімію, фізику, астрономію, ботаніку, володів німецькою та французькою мовами.

Перше свідоцтво його зацікавленості до метеорології знаходимо в “Записке, читанной в Императорском Московском обществе естествоиспытателей действительным членом оного 15 марта 1810г.”. У листі до Слобідсько-Українського цивільного губернатора В.Г. Муратова від 3-го листопада 1817 року він писав, що з моменту вказаного виступу у 1810 році “Я непосредственно затем начал метеорологические наблюдения, но начал их один, в моей деревне”. В “Записке...” викладені основні уявлення Каразіна щодо метеорології та її завдань.

Спочатку він визначає метеорологію як складову частину фізики, підкреслюючи, що до цього часу вона є на тому ж ступені розвитку, що і при Арістотелі. Також він відмічав, що окремі видатні вчені ще не створили вичерпний посібник по застосуванню метеорології у практиці, господарстві.

Користь метеорології як науки, явна, - писав Каразін. “Наука, которая бы руководя земледельцем в его работах, предотвращала неурожаи; наука, которая, видимо, содействовала бы развитию торговли, мореплавания и военного искусства; наука, наконец, которая могла бы указывать правительству время, когда ожидать скудных сборов земных произрастаний и принимать меры, если не к воспрепятствию их недостатка, то по крайней мере к отклонению голода, - такая наука не требует многоречивых похвал”.

В.Н.Каразін розумів, що явища погоди охоплюють всю земну кулю, тому для їх спостережень необхідно “объять все пространство наблюдательными точками”. Він наголошує на необхідності з’єднання всіх “спостережницьких” сил воєдино.

Варте уваги його зауваження про те, що “все частные наблюдения, если их даже производили ученейшие и неутомимейшие люди, не приведут ни к каким результатам, они умножат только, может быть, несколькими светлыми идеями массу наших познаний, возбудят наше любопытство и заставят воображение наше строить разные остроумные гипотезы, но не дадут нам данных для вывода точных правил”. Посилаючись на астрономію, Каразін заявляє: “нельзя не желать, чтоб подобные же наблюдения были уделом и метеорологии”.

Передбачення погоди, на його думку, можливе тільки шляхом порівняння “в разные времена года и в разных точках земного шара направления ветров, изменений магнитной стрелки, тяжести воздуха и количества в нем электричества; будем сопоставлять переодические перемены погоды с непериодическими, которые однако ж должны бы иметь также некоторую правильность, без влияния каких-нибудь посторонних причин”.

В.Н.Каразін пропонував організувати в Росії метеорологічний комітет.

Безпосередньо свої спостереження він почав проводити з 1810 року і продовжував їх до кінця життя. Організовані за визначеною програмою, ці спостереження разом із спостереженнями М.Ф.Берлинського в Києві, були першими системними спостереженнями на території України. Згідно з наведеної у “Выписке из метеорологических наблюдений в селе Кручике, отстоящим от Харькова на 60 верст к западу, которые по сей причине и могут почитаться за средние наблюдения Слободско - Украинской губернии вообще”, відомо, що він спостерігав за атмосферним тиском, температурою повітря в градусах Реомюра, напрямком вітру, загальним станом погоди: хмарно, погідно, дощ тощо. Кількість опадів - дощу або снігу - вимірювалось у вершках.

В.Н.Каразін пояснював відміни зимових температур повітря у Харкові, Москві і Петербурзі впливом повітряних мас різного походження. Він помилково вважав, що холодні північно-східні вітри йдуть від полюсу зверху, а потім опускаються і в наших широтах (тобто у Харкові) досягають землі, зумовлюючи значні похолодання.

Вже наприкінці життя в своїй праці “Известия о предвестиях погоды” (1839р.), на основі своїх багаторічних спостережень Каразін робить висновок про можливість передбачення погоди за кількома “предвестиями”, з яких - “Первое - явственнее прочих представляющееся состояние атмосферы, т.е. большая и меньшая ее прозрачность или тусклость, давление ея на ртутный барометр и направление ветров”.

В цій же праці він приділяє багато уваги фенологічним спостереженням, намагаючись з їх допомогою дати прогноз погоди на наступний сезон.

Отже, В.Н.Каразін займав провідне місце в гідрометеорологічній науці того часу [1].