Б. І. Срезневський

Згідно з рішенням секції науки Держплану України 29 грудня 1930 року на базі наукових секцій Укрмету і обсерваторій у Харкові, Києві та Одесі був сформований перший в Україні науково – дослідний гідрометеорологічний інститут (ГІМЕІН). Очолив інститут голова ГІМЕКОМу І.І.Касяненко, з 1934р.- В.О.Назаров. Дійсними членами ГІМЕІНу були Б.І.Срезневський, І.Я.Точидловський, М.А.Аганін, В.О.Назаров, Д.К.Педаєв та ін. Головна управа ГІМЕІНу з секцією кліматології знаходилась у м.Харкові, у Києві працювала секція загально-теоретичної метеорології, агрометеорології, аерології та атмосферної електрики, радіології, секції з водних ресурсів. В Одесі діяли секції актинометрії та земного магнетизму.

В ГІМЕІНі крім вже згаданих досліджень, які проводились в обсерваторіях, вивчались гідрометеори, розподіл гідрометеорологічних характеристик по території України, сонячна радіація, умови верхніх шарів атмосфери. Однак лише деякі з цих робіт були опубліковані.

Дослідження інституту в галузі гідрології пов’язані з проблемою Дніпра, освоюванням Полісся, обводненням Донбасу, Криворіжжя, благоустроєм малих водосховищ і рік України. У 1934 році ГІМЕІН організував перший випуск аспірантів.

ГІМЕІН і ГІМЕКОМ часто проводили різні наукові і організаційні наради. Так, у 1932 році було скликано гідрометеорологічний з’їзд у Одесі, на якому обговорювався п’ятирічний план заходів по більш ефективному обслуговуванню народного господарства України.

Академік Б. І. Срезневський — один з активних засновників Української метеорологічної служби (УкрМету) та перший науковий керівник відділу Служби погоди. Срезневський видний організатор метеорологічної служби в Україні, у 1920 року організував евапорометричні та поновив куле-пілотні (у тому числі й базисні) спостереження. У 1922 році розпочав роботи з вимірювання сонячної радіації, згодом — з атмосферної оптики, а з 1928 року — з атмосферної електрики. Науковий керівник бюро погоди з 1921 року. 1926 року організував при Укрнауці науково-дослідну кафедру геофізики та сільськогосподарської метеорології. Запровадив використання фронтологічного методу в оперативній роботі Укрмету. Зробив вагомий внесок у вивчення синоптичної і агрометеорології, теорії випаровування, гідрографії. Розробив теорію ознак посушливості клімату, а також одну з перших схем кліматологічного районування України. Вивчав розподіл тиску над європейською частиною Росії, шляхи циклонів, хуртовини, вплив погоди на людину. Винахідник метеорологічних та геофізичних приладів: психрометр-пращ, пластинчасті випарники, радіоінтегратори, випарна будка, полегшений випарник, сумарний зливомір, гіпсометрична лінійка, стереофотограмметри та інші. Ім'я Бориса Ізмаїловича стоїть у списку 107 осіб засновників та корифеїв російської метеорології.

Тільки за 4 роки (1920—1923) в Українській академії наук ним на засіданнях II Природничого відділу було зроблено 32 наукові доповіді.

Після створення Гідрометеорологічного інституту з 1931 року Б. І. Срезневський водночас завідував секцією загальної метеорології інституту і керував обсерваторією.

Колом основних наукових інтересів для академіка Б. І. Срезневського було питання посух та злив, особливо важливих для південного сходу України. На основі обробки багаторічних метеорологічних даних Придніпровської сітки станцій для Києва ним була напрацьована теорія «ознак посухи».

У своїх спогадах Борис Ізмаїлович писав, що отримані досягнення примусили УкрНауку розімкнути рамки університетської обсерваторії і надати їй самостійності, тому згодом з'являється назва магнітно-метеорологічна, потім геофізична обсерваторія (лише у 1996 році вдалося відновити цю назву). У складі обсерваторії діяла перша в Україні радіологічна лабораторія, проводилися електрометеорологічні вимірювання, дослідження верхніх шарів атмосфери, йде підготовка до визначення елементів земного магнетизму.

Зруйнування буревієм мосту через річку Прип'ять влітку 1929 року привертає увагу вченого, і за дорученням Народного комісаріату шляхів та інспекції праці Борис Ізмаїлович розробляє питання виникнення і передбачення ураганів і смерчів в Україні.

У 30-і роки XX століття він написав важливу працю про водний баланс Донбасу, зокрема про випаровування з замкнених водоймищ. Учений детально і глибоко розробив це питання, власноруч створив карту природного випаровування на території Європейської частини колишнього Радянського Союзу та склав звіт спостережень випаровування.

Крім редакційних обов'язків у різних часописах та посад голів різних товариств, Б. І. Срезневський виступає з доповідями про життя і діяльність Бера, Гельмгольца, Гоголя, Пушкіна, Жуковського, Верді, Гріга, про причини і наслідки місцевої малярії. У Києві вчений намагався ввести медичну метеорологію у коло інтересів Червоного Хреста. Тобто академік Б. І. Срезневський був компетентним у різних галузях знань [1].

У Київській обсерваторії Б. І. Срезневський зібрав колектив молодих науковців, створив наукову школу київських учених-метеорологів на чолі з Іваном Кириловичем Половком. Його учень, багаторічний декан географічного факультету Київського університету Михайло Ілліч Щербань на науково-педагогічній ниві продовжував кращі традиції метеорологічної обсерваторії Київського університету.

Помер 24 березня 1934 року. Похований у Києві, на 17-й дільниці Лук'янівського кладовища. Його могила з 2005 року перебуває під охороною держави. Доглядає її колектив гідрометслужби.