Історія і сучасні проблеми української термінології

У витоках творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В. Левицький, С. Рудницький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та ін. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнучи до того, щоб термінологія була “всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного”

Узагалі вся історія українського термінотворення пов’язана з вирішенням проблеми відбору національної чи чужомовної назви для того, щоб позначити конкретне наукове поняття. Вимоги творити терміни в дусі народної мови, зрозумілі, доступні, звучали ще наприкінці XIX ст. Один із авторів журналу „Основа” (1861) М.Левченко свого часу писав, що „терміни наукові треба складати в дусі народної мови” і пропонував словничок кількох десятків інтернаціональних слів та їх україномовний переклад,напр.: арифметика – щотниця, астрономія – зірниця, автомат – самодрук, амплітуда – розмах.

У 1918 р. українська мова стояла перед сумним фактором впливу російської мови. В умілих руках русифікаторів вона ставала часто макаронічною у науковій термінології та фразеології. Як відповідь на русифікацію виникає пуризм – російські слова замінюють на питомо українські, напр.: контрабанда – перемитництво, в діаметрі – поперечно, конус – стіжок, атом – неділка, масштаб – мірило, прес – чав, гіпотенуза – протипрямка, піраміда – гостриця, фільтр – цідило, контур – обрис, маятник – хитун, сплав – стоп, басейн – водозбір та ін. Тільки завдяки вагомим здобуткам наприкінці XIX – на початку ХХ ст., на думку науковців, 20-30-ті рр. ХХ ст. стали “золотим десятиріччям” українського словникарства.

Сьогодні скрупульозно зібрані з багатьох словників та інших джерел українські відповідники до запозичених слів-термінів з різних галузей є яскравим мовознавчим матеріалом, що засвідчує багатство українського мовного генофонду, напр.: реклама – вихвала, таблетка – пігулька, комп’ютер – зачислячка, бокс – стусан, волейбол – відбиванка, хокей – гаківка, карате – система самозахисту, баскетбол – кошиківка, трамплін – польотопристрій, басейн – спортивна водойма ^[3] . Вони мають характер “українських знадібок” та іноді з успіхом повертаються до вжитку, напр.: часопис,світлина, летовище, руханка.

Сучасний етап розвитку термінології, зазначають мовознавці, певною мірою подібний до періоду 20-х років саме пошуком того, як поєднати найкращі здобутки термінотворчості минулого, яка орієнтувалася не тільки на іншомовні джерела, а й на внутрішні ресурси української мови, із сучасною практикою широкого використання у науковій і технічній мові інтернаціональних термінів, запозичених за посередництвом російської мови.