Царство Боже в глибині сердець наших є

Хто істино шукає Бога, той здобуде Його в серці своєму. В Бозі ми знаходимо багатого і милосердного Отця, Красу в неосяжності та багатогранності Творця та Його творіння. Безмежну Любов та Знання всього сущого в Дусі Святому, та святу приязнь в жертовній любові Спасителя Ісуса Христа.

Знаходячи в собі це Божествене Джерело, ми набуваємо Божесвенного стану. Ми повністю захищені з середини, там є все: і знання і багатство і вічність, і сила, і щастя, і краса. Людина звернута в глибінь себе настільки притягуюча і приваблива, вона випромінює всі ці особливості. В кожному з нас вони є. Яскравий представник цієї святості є Серафім Саровський. Він пламенів з глибини цим Божественим світлом та силою любові, кожного зустрічав зі словами: «Христос воскрес, радість моя!» Моїсей просіяв цією славою... Ілія вознісся нею... Преображення Ісуса на горі Фавор, засвідчило нам всім, до якої слави покликаний кожний з нас.

Пошук істини – свобода, дух життя, занурення в себе. Всі ми шукаємо десь за межами, а Царсто Боже – істине щастя для людини, в глибині нас є. Душа сяє, більше сонячного світла, світла знання Бога, живого світла.

Джерело тіла – душа, з вдячністю молитовно закликає до Імені Бога живого, до Його милості. В молитві ми просимо: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене грішного.» Прохання помилуй має два значення: перше – прости мої гріхи, а друге: даруй мені Твою милість.

Ми знаходимо це поєднання і розуміємо його як саме головне та цінніше в своєму житті. В цій приязні ми розквітаємо, реалізуємося в повноті дарованих нам талантів, преображаємося в відносинах з ближніми, випромінюємо з себе світло, стаємо сіллю землі...

Ми вже готові повторювати за святим апостолом Павлом: «... Це вже не я живу, а живе в мені Христос...» В радості поєднуємось з Христом, переповнені радості виконувати Його волю, душа абсолютно все довіряє в рукі Його і набуває велику спрагу перебувати з Ним в вічності.

«...Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога...»

01.09.15г