Милість вища справедливості

Не жертви бажаю, а навернення грішника...

Коли вперше Господь дав пізнати своє Милосердя, Його особливу милисть, це так зворушило моє серце, що в одну мить з льодяної глиби зробилось теплим, живим та чуттєвим. Серце було омите гарячими сльозами каяття, яких не було вже декілька років, закам'яніло, що не могла плакати. І ще слова мого першого сповідника зробили такий резоананс навколо стін моєї пораненої душі, що та стіна вмить рухнула. «Щоб з вами не сталося в вашому житті, завжди пам'ятайте про Боже Милосердя. Нема такого гріха, який був би непрощеним, гріх не може бути вищим Божої Милості. І як би ви не плавали в океані вашого життя, завжди повертайтеся і ніколи не забувайте про те, що Милосердний Бог завжди чекає на вас з каяттям і ніколи не відштовхне.» - це ті слова, які скільки буду жити не забуду, я почула від свого першого священика.

Милість вище справедливості. Святі вищу ступінь Справедливості назвали Божим Милосердям.

Людське розуміння про справедливість і Боже є різними. Чому вчинки та слова Спасителя нашого Ісуса Христа в більшості зустрічали непорозуміння та опір Ізраїльского народу, фарисеїв та книжників. Не завжди могли вмістити Його і учні. Навчання Христа ломає мозгі, рушить установи і традиції, преображує душу, змінює світогляд.

Своїми гріхами людство заслуговує бути стертим з обличя Землі. Людина вже давно переступила грань немислимого, кожну мить знищує себе та все прекрасне створене Богом. Без Господа людство не може творити, берегти та збагачуватись в доброму і вічному. Гріх штовхає людину руйнувати. А Милисть Божа перевищує все наше розуміння.

Візміть тільки притчу «про блудного сина», не таке ж саме розуміння справедливості у людства, як в словах та реакції другого сина, який завжди був поруч з батьком. Бог - Отець навпаки прощає та щедро обдаровує блудного сина. А в притчі «про робітників», в який хозяїн заплатив однакову плату першому, наступному, та останьому працівнику, незалежно від часу який вони відпрацювали? Бог завжди щедрий на милостивий.

Слова, які сказав Спаситель на Хресті розбійнику, який покаявся: «Сьогодні будеш зі мною в раю...» зворушують всепрощенням, та збуджують уми: «...як же так грішник і першим в рай?»

Святі часто ствержують: «Кому більше проститься, той більше любить...» Не здорові потребують лікаря, а хворі. За ради грішників Ісус Христос воплотився, щоб своєю Спасительною Жертвою відкупити кожного з нас. Милосердя це передвічний задум. Це властивись Бога, те що Йому належить. Та по Його Милості всім Його послідовникам. Будьте милосердними, як Отець ваш милосердний!

В житті вчинок який продиктований людською справедливістю на перший погляд вірний, але без любові стає жорстоким та безкомпромісним. Господь ніколи не відбирає дорогу назад, завжди залишає людині можливість та шлях до покаяння та примирення.

А якщо б ми в повній мірі віддавали собі звіт за те, якою великою, дорогою ціною, Господь наш Ісус Христос відкупив нас із рабства гріха, та вічної смерті, то ніколи не змогли бути невдячними Йому. Бог - Отець Сина свого Єдинородного видав на смерть, на Хресну смерть, щоб спасти кожного самого заблудшого грішника. І Він чекає, терпеливий та багатий милосердям, біля дверей наших сердець. Стукає, хто відкриє браму серця свого, Бог великий і милосердний…

«Господи, слава Тобі, співайте митарі зі мною, будь нам милостивий та поклич знову іти за Тобою...»

04.01.2015г

16. Не бійся, мале стадо!

Тільки не бійтеся. Бог не залишить тих, які мають надію на Нього. Треба молитися, каятись, та палко молитися! Війна йде за наші душі! Каяттям, постом та молитвою виганяєтся цей звір. І тільки б нам в околиці Церковній бути. Сповідь дарує надію, Причастя випалює прихильність до гріха. Тільки залишаючись в Божій благодаті –спасемося! Господь наш Ісус Христос – Добрий Пастирь, ні однієї своєї овечки не залишить без опіки та захисту. Він Премудрість та Сила Божа.

Не станемо також осуджувати, надавати попередні оцінки, клеїти ярлики, гніватись та ненавидіти. Не будемо забувати, що люди та обставини це тільки знаряддя в руках люблячого та премудрого Промислу Божого, та діють тільки до того ступеня до якого дозволено з висоти і не більше. Пам'ятаємо з Євангелії, як Христос відповідає тим, які запитують Його коли впала вежа та причавила вісімнадцять чоловік: «Ви мислите, що вони були більш грішні за інших людей? Так само помрете, якщо не буде в вас каяття!»

Господь заохочує нас до діалогу, співпраці, вмикає нас в процес мислення сердцем. Вважаєтся, що Біблейським органом мислення є не розум, а серце людини! Орган пам'яті, орган роздуму, орган розуміння. Коли то вміщуєш, то дух захватує, страх Божий та радість розуміння! Метою Євангельської науки є переміна серця, людина повинна змінитися. Християнське життя своєю метою вважає переміну серця людини. А особливо в цей час, заради спасіння - це життєво необхідно.

Багато хто мені скаже: «Що ці ваши роздуми, слова, повчання в вірі, як що цим світом правлять гроші, влада, інформаційні потокі, тощо.» Ні, саме це гірчичне Євангельське зернятко стане деревом. «Мале стадо» - дванадцять апостоллів всей світ на коліна поставили перед воскреслим Господом! Поставили весь світ на молитву, змусили цілий світ вклонитися Хресту – символу ганебної казні, божевілля для Римлян! Вони змусили поцілувати Хрест міліони людей! Горстка людей Апостолів Господніх підкорили весь світ, колишні поганські імперії, завдяки проповіді святих та крові мучеників, робились святими містами та Християнськими Імперіями. Це те мале зерно, яке дає великій плід. Ми впевненні, що істина нікуди не пропаде. Імперії зникають, картина світу змінюєтся, але Євангельська істина в Христі Ісусі ні куди не дінется. Якщо проповідуємо її всім своїм життям, ми займаємося самою важливою справою!

Віра – це внутрішнє духовне бачення. Треба мати віру, щоб втішатися та радіти серед сьогоднішнього життєвого безладу. Щоб втішатися і радіти треба перебувати в зібранні віруючих і про це говорити. Віра від слухання, а слухання від Слова Божого.Слово Боже для читання в спільноті дано, для спасіння народу Божого. Коли навчаємо, любим та носимо немощі один одного, тільки тоді спасаємося!

Станемо вбогі духом, щоб збагатіти в Господеві. Навчи мене, Боже, молитися, святу віру даруй мені! Справи милосердя, взаємодопомоги, якими спасаємось моють цінність в житті тимчасовому і вічному. Складайте собі іспити, перевіряйте: чи в вірі ви? Апостол Павло писав до Коринфу: «Чи зможу я в страшний час покладатися на Господа і палко молитися? Коли біда прийшла, чи я готовий?» Біда перевіряє людину. Якщо в день біди віра твоя не спасає тебе, то вона несправжня.

Господь любить біженців, любить бездомних, любить гонимих, любить вдів та сирот. Подай же їм хліб та одяг, твої руки – посильну допомогу, твій час, твоє серце повне любові та співчуття. Милість, за ради Христа, дуже велику вартість має для спасіння твоєї душі. Не забудемо, що і ми духовно прокаженні були Господом помилуванні.

Віра без справ є мертва! Якщо віра вмирає, то залищає оболонку, а середину забирає і любий іспит показує в тобі пустоту.

Не упивайся вином, а наповнюйся духом, вправляйся в псалмах та піснях духовних, прославляючих та співаючих в серцях наших Господеві. Нерозкаяних та злих Бог у злі погубить. На Єлионській горі Господь плакав про Єрусалим, що не пізнав час відвідин його.

В часи смути головне нам бути з Христом, в лоні Церкви. Знаходитись у Таїнствах та благодаті. Тільки б нам не відпасти від істини, не спокуситися лжепророками! Постійно пребуваємо в молитві, пості, тілесній чистоті, негнівливості, стриманості, в послуху, в любові та вдячності.

25.02.15г