Тепер перебувають троє: Віра, Надія, Любов

але найбільша з них Любов.

Любов є досяжною абсолютно всім. Подивіться, як може любити нерозумне немовля, як воно світиться і радіє коли бачить обличчя своїх ближніх: маму або тата, сестричку чи братика, бабусю або дідуся, кожного хто наблизиться з опікою чи турботою, або просто з посмішкою. Не можливо не відповісти, ні проникнутись взаємністю, на цей потужний бескорисливий поклик.

Мову любові розуміє кожне творіння Боже: людина і тварина, рослина. Пам'ятаю, якось читала притчу про мудреців, які довго сперичалися, про те яка мова є рідною для Бога. Та після довгих дисскусій прийшли до єдиного висновку, що Бог говорить з кожним своїм створінням мовою Любові. Любов просвіщає, освячує та преображує, нашу особистість, наші серця.

Напевно випадало вам знати людей жорстоких, нечуттевих та дуже грубих, в серцях яких коли нечуванно приходить любов, від народження дитини, вибору своєї половинки або пізнання Істині - Божої Любові, то їх просто не впізнати. Вони змінюються, преображуються просто на очах, стають самі живими, виходячим з самого серця джерелом Любові.

Віра без вчинків є мертва, це так. Але вчинки без любові, як листи з адресою, а суть їх всередині порожні конверти. Не краса спасе світ, світ без нас прекрасно та гармонійно створенний Богом, а саме тільки Любов. Та від неї прощення можуть змінити світ на краще. Любов нарождує Милосердя – вищу ступінь справедливості, а також жертовність, його невід'ємну ознаку. Все це, як абсолют та приклад ми знаходимо, на початку в дитинстві, в наших батьках та предках, а пізніше в розумному віці в Господі нашому Ісусі Христі.

Бог дарує людині пізнати любов в родині та друзях, в своїх дітях та онуках, де обізнанно вчить нас жертовності: душу свою покласти за ближнього - бо немає більше тієї Любові! Пізнання щастя від того, що ти готовий віддати себе без залишку, жертвувати собою та всім що у тебе є.

Який же то потужний стимул, особливо коли в тобі живе жертовна, безкорислива, вдячна любов до Господа. Світським людям буває незрозуміло, як можно так беззавітно полюбити Бога, щоб вступити до монастиря, та все своє життя пожертвувати Господу та служінню людям. Так люблять Бога ангели, та на мою думку особливі ангельскі людські душі.

Ми створені з Любові та для любові. Таким є наш Творець - Бог є Любов. І ніяк по іншому, ми не зможемо удостоїтись, бути щасливими, як тільки в любові, жертовності та прощені. Отже будьте милосердні, як Отець ваш в Небі.

26.03.15 р.

ПСАЛОМ 22

1. Господь – Пастух мій; я не матиму нестатків.

2. Він леліє мене на буйнотравих пасовищах і водить мене на тихі води.

3. Відновлює душу мою, припроваджує мене на стежки праведности заради ймення Свого.

4. Якщо я піду навіть долиною смертної тіні, не злякаюся лиха, тому що Ти зі мною; Твій жезл і Твій посох – вони втішають мене.

5. Ти вчинив переді мною трапезу на очах ворогів моїх, намастив єлеєм голову мою; чаша моя виповнена ущерть.

6. То ж нехай щедроти і милосердя супроводжують мене упродовж усіх днів життя мого, і я житиму в домі Господньому вічно.