Знайомлення без посередника

Будьмо знайомі! Я хочу (хотів би) з Вами познайомитися! Мені конче треба з Вами познайомитися! Ви не проти, щоб ми познайомилися? Чому б нам не познайомитися? Дозвольте відрекомендуватися! Після цих формул ідуть фрази самоназивання: Моє ім’я...; Моє прізвище...; Мене звати...; Я-.... Знайомлення здебільшого відбувається у формі такого діалогу: – Будьмо знайомі! Моє ім’я Тарас (Бондаренко). -Андрій (Васильович; Шелудько). Дуже приємно! (Мені дуже приємно з Вами познайомитися! Радий знайомству з Вами!).

Знайомлення через посередника:

Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам...; Дозвольте познайомити Вас із...; Познайомтеся, це...; Познайомтеся, будь ласка, це...; Знайомтеся, будь ласка. Це мій... Особа, якій відрекомендовують, може висловити свої почуття такими фразами: Дуже приємно! Я вже чув про Вас; Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися! Я радий знайомству з Вами!

Комплімент

Комплімент – «це приємні, люб’язні слова, похвала, лестощі»25. Призначення компліменту зробити приємне співрозмовникові, викликати взаємну симпатію. Стиль, компліменту залежить, від статі, соціального становища адресати, від характеру взаємин із ним, від ситуації спілкування. Найчастіше хваліть людину за вчинки, за характер, за зовнішній вигляд, одяг, зачіску, дітей. Набір етикетних формул в українській мові стереотипний, наприклад:
вибір мовних одиниць у мовленні
Щоб спілкуватися на якійсь мові, потрібно володіти її фонетикою майже на 100%, граматикою – на 50-90%, лексикою – на 1%. Звичайно, володіння фонетикою і граматикою рідної мови в ідеалі повинно бути стовідсотковим, а лексикою – значно більше, ніж на один відсоток. Без цього говорити про культуру мовлення, його етікетність важко. Справа в тому, що мова – це завжди вибір з більшого або меншого числа альтернативних одиниць мови, які можуть бути використані мовцем для певної мети. Наприклад, прощаючись, ми можемо сказати: До побачення!; Поки (то) (здоров’я (і))!; Прощай (ті)!; Прощай (ті)!; До зустрічі!; Всього (Вам, тобі) найкращого!; Гуд бай; Чао! і т.д.,

– Але зупиняємо свій вибір на якійсь одній одиниці. Цей вибір і для нас, і для нашого партнера (ів) є значущим. Він виявляє взаємовідносини між мовниками. Але він може також показувати рівень володіння мовок). Якщо, припустимо, іноземець знає по-Української лише до побачення /, то він буде вживати цей вираз у всіх ситуаціях прощання.

Культура мовлення вимагає від мовця правильного, доречного вибору мовних одиниць, які «йшли б” в комунікативній ситуації, відповідали всім її параметрам. Але якщо у мовця обмежений запас лексики та фраземіка і він постійно повторює ті ж слова, приймає їх в невластивих їм контекстах і ситуаціях, надужівае діалектизмами, просторічними словами, суржікізмами, якщо мова синтаксично одноманітна, то він не може сподіватися, що його будуть за цікавого співрозмовника, висококультурну або просто освіченої людини.