Оцінка основних фондів підприємств (основного капіталу) на сучасному етапі розвитку економіки України

Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємств відіграє рівень забезпеченості підприємств робочим капіталом (частина оборотних активів, що фінан­сується за рахунок джерел власних коштів і довгострокових зобов'язань). Сума робо­чого капіталу та його маневреність визначають платоспроможність підприємств. Як не­стача робочого капіталу, так і його надлишок негативно позначаються на здійсненні нор­мальної виробничої та іншої їхньої діяльності. Якщо сума довгострокових зобов'язань більша за робочий капітал, це свідчить про те, що підприємство використовує частину довгострокових кредитів і позик на фінансування поточних операцій, тобто здійснює їхнє нецільове використання. Упродовж аналізованого періоду загалом по реальному сектору сума довгострокових зобов'язань перевищувала суму робочого капіталу і це перевищення мало тенденцію до збільшення. Так, у 2011 р. порівняно з 2001 р. сума перевищення загалом по реальному сектору була у 19,1 раза більшою, у тому числі у про­мисловості - у 26,1 раза. Причиною цього стала нестача власного оборотного капіталу для формування структури оборотних активів, що здатні забезпечити своєчасне вико­нання поточних зобов'язань. Упродовж 2001-2011 pp. загалом по реальному сектору коефіцієнт забезпечення підприємств власним оборотним капіталом при нормативному значенні понад 0,1 мав від'ємне значення, що свідчить про зменшення рівня забезпече­ності підприємств власними коштами. Абсолютне від'ємне значення коефіцієнта збіль­шилося в 2,3 раза, в тому числі в промисловості - у 3,4 раза, в будівництві - у 13,3 раза.

У сільському господарстві, починаючи з 2004 p., коефіцієнт забезпечення підприємств власними оборотними коштами мав позитивне значення, але нормативного значення він досягнув лише у 2007 і в 2010-2011 pp. У цій галузі упродовж 2005-2011 pp. сума довгострокових зобов'язань була меншою за суму робочого капіталу.

Обов'язковою умовою фінансової стійкості підприємств у коротко- і довгостро­ковому періодах є ефективне відтворення капіталу в процесі його кругообігу, що опосередковується грошовими потоками за різними видами їхньої діяльності - поточ­ної, інвестиційної, фінансової та іншими видами. Кругооборот коштів відображається у зміні форм капіталу, поступовому перетворенні первісних ресурсів на інвестиційні витрати і перетворенні авансованих коштів на приріст необоротних і оборотних ак­тивів, який є важливим показником нагромадження капіталу.

Первісним джерелом інвестування майна підприємства є його статутний капітал у формі суми грошей, що авансуються на купівлю засобів виробництва і робочої сили з метою отримання доданої вартості. В процесі функціонування підприємства авансовий капітал перетворюється на виробничий у формі валового випуску - сумарної вартості усіх матеріальних благ, створених на підприємстві, наданих послуг, виконаних робіт.

Завершальною стадією кругообороту капіталу є доход (виторг) від реалізації (робіт, послуг) та інших видів операційної і звичайної діяльності підприємств, який вклю­чає: всі авансовані у виробництво продукції (робіт, послуг) матеріальні затрати; ви­трати на інші види діяльності; частину відшкодування вартості (амортизацію) матеріальних і нематеріальних активів і додану вартість. Матеріальні витрати відшкодову­ються у вигляді грошових коштів, які знову вкладаються у виробництво, проходячи всі стадії кругообороту. Під час безперервного відновлення процесу виробництва розвивається капітал, його складові елементи, змінюється структура[19].

Додану вартість підприємство отримує від виробництва продукції (робіт, послуг) і від власності (фінансових інвестицій - дивіденди за цінними паперами і відсотки за довгостроковими фінансовими активами; операціями з валютою; відсотків за депози­тами і наданими позиками; орендної плати). Після розподілу доданої вартості (на опла­ту праці найманих працівників із нарахуваннями; інші податки і збори на виробництво за винятком субсидій на виробництво; валовий прибуток, змішаний доход) і сплати податку на прибуток, нерозподілений (чистий) прибуток, що залишається на підпри­ємстві, спрямовується на виплату дивідендів, створення резервного фонду, фонду споживання та фонду розвитку виробництва. Останній є заощадженням (капіталізаці­єю) чистого прибутку. Заощадження разом із амортизаційними відрахуваннями та залишком нерозподіленого прибутку минулих років становлять власний інвестицій­ний капітал підприємства. Одна частина інвестиційного капітал)' використовується на поповнення продуктивних активів - приріст основних засобів і запасів товарно-матеріальних цінностей, а інша - на приріст довгострокових і поточних фінансових активів. Власний інвестиційний капітал підприємства доповнюється позичковим ка­піталом (внутрішнім і зовнішнім), який також має інвестиційний характер.

Інвестиційний капітал у своєму русі на різних етапах інвестиційного процесу про­ходить усі стадії кругообороту капіталу, починаючи з моменту придбання інвестицій­них ресурсів і закінчуючи продажем готової продукції, і слугує джерелом розширеного відтворення капіталу підприємства. У традиційних методах аналізу фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств, який зазвичай проводиться на основі бухгалтерської звітності, відсутній зв'язок між двома структурами капіталу. Користуючись цією звіт­ністю, неможливо прослідкувати процес створення доданої вартості і нагромадження капіталу в реальному секторі економіки. Для цих цілей потрібно додатково залучати дані, що містяться в Системі національних рахунків (СНР), такі як: випуск продукції, проміжне споживання, додана вартість, валове (чисте) заощадження, валове (чисте) нагромадження, чисте кредитування, чисте запозичення по сектору нефінансових корпорацій. За допомогою цих даних можна проаналізувати тенденції формування капіталу та джерел його фінансування.

У табл. 2.3. наведені дані, що характеризують динаміку доданої вартості, валове за­ощадження і валове нагромадження.

Таблиця 2.3

Тенденції чистої доданої вартості, валового заощадження та валового нагромадження в секторі НФК в Україні за період 2005-2010 pp., млрд. грн.

Джерело: рахунки інвестиційних секторів економіки України [Електронний ресурс]. //www.ukrstat.gov.ua>.

За період 2005-2010 pp., як видно з даних табл. 2.3, валове нагромадження переви­щувало валове заощадження, а різниця покривалася за рахунок запозичень. Запози­чення виросли майже втричі - з 33,5 млрд. грн. у 2005 р. до 99,7 млрд. грн. у 2010 р. За даними фінансового рахунку і рахунку капіталу, що містяться у СНР, можна проана­лізувати формування капіталу та джерела його фінансування. В табл. 2.4 представлені результати такого аналізу.

За проаналізований період, як видно з табл.2.4, загальний приріст капіталу по сек­тору нефінансових корпорацій України становив 2334,9 млрд. грн., у тому числі чисте нагромадження матеріальних активів (оборотних і необоротних) - 418,2 млрд. грн. і чисте придбання фінансових активів - 1916,7 млрд. грн. Основними джерелами фі­нансування капіталу загалом за 2005-2010 pp. були зовнішні джерела фінансування на суму 2317,3 млрд. грн, що становило 99,2% від загальної суми приросту капіталу. На приріст капіталу шляхом зміни чистого багатства за рахунок заощадження та ка­пітальних трансфертів припадало лише 0,8%.

Таблиця 2.4

Формування капіталу та джерел його фінансування в нефінансових корпораціях України за період 2005-2010 pp., млрд. грн.

* Чисте нагромадження матеріальних активів визначене шляхом вирахування з валового на­громадження основного капіталу споживання основного капіталу; зміну запасів матеріальних оборотних коштів; придбання за винятком вибуття цінностей; придбання за винятком вибуття невироблених нефінансових активів.

Джерело: рахунки інвестиційних секторів економіки України [Електронний ресурс], — До­ступний з: <http://www.ukrstat.gov.ца>.

Капітал підприємства, з одного боку, характеризується загальною вар­тістю засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у фор­мування його майна (активів), а з іншого - капітал становлять джерела фінансових ресурсів, авансованих у фінансово-господарську діяльність підприємства і спрямова­них у формування його активів. Тому капітал слід розглядати як одне ціле, застосу­вавши до його дослідження відтворювальний підхід.

Сутність капіталу виявляється в поєднанні двох його структур - за формою влас­ності (власний і позиковий) і за формою втілення власності в різні види активів -нефінансові (продуктивні) та фінансові. Критерієм поєднання двох структур капіталу є фінансово-економічна рівновага, яка полягає, по-перше, у рівновазі власного капі­талу і нефінансових активів і, по-друге, в рівності позикового капіталу і фінансових активів. Упродовж 2001-2011 pp. у двох структурах капіталу підприємств позначилися та­кі негативні тенденції: наростання нестачі власного капіталу для забезпечення нефі­нансових активів, що пов'язане зі збитковістю і низьким рівнем капіталізації чистого прибутку підприємств; посилення боргової залежності підприємств за низької оборот­ності активів; зростання від'ємної різниці між активами та зобов'язаннями (за збіль­шення частки фінансових активів у загальній сумі активів підприємств), що свідчить про значну ризикованість роботи підприємств; перевищення суми довгострокових зо­бов'язань над робочим капіталом, що означає нецільове використання частини довго­строкових кредитів і позик на фінансування поточних операцій[18].

Для призупинення зазначених негативних тенденцій необхідно проводити системну державну фінансову політику, спрямовану на удосконалення механізмів формування і відтворення капіталу підприємств реального сектора із використанням досвіду євро­пейських країн і країн, що розвиваються.