Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємств відіграє рівень забезпеченості підприємств робочим капіталом (частина оборотних активів, що фінансується за рахунок джерел власних коштів і довгострокових зобов'язань). Сума робочого капіталу та його маневреність визначають платоспроможність підприємств. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок негативно позначаються на здійсненні нормальної виробничої та іншої їхньої діяльності. Якщо сума довгострокових зобов'язань більша за робочий капітал, це свідчить про те, що підприємство використовує частину довгострокових кредитів і позик на фінансування поточних операцій, тобто здійснює їхнє нецільове використання. Упродовж аналізованого періоду загалом по реальному сектору сума довгострокових зобов'язань перевищувала суму робочого капіталу і це перевищення мало тенденцію до збільшення. Так, у 2011 р. порівняно з 2001 р. сума перевищення загалом по реальному сектору була у 19,1 раза більшою, у тому числі у промисловості - у 26,1 раза. Причиною цього стала нестача власного оборотного капіталу для формування структури оборотних активів, що здатні забезпечити своєчасне виконання поточних зобов'язань. Упродовж 2001-2011 pp. загалом по реальному сектору коефіцієнт забезпечення підприємств власним оборотним капіталом при нормативному значенні понад 0,1 мав від'ємне значення, що свідчить про зменшення рівня забезпеченості підприємств власними коштами. Абсолютне від'ємне значення коефіцієнта збільшилося в 2,3 раза, в тому числі в промисловості - у 3,4 раза, в будівництві - у 13,3 раза.
|
|
У сільському господарстві, починаючи з 2004 p., коефіцієнт забезпечення підприємств власними оборотними коштами мав позитивне значення, але нормативного значення він досягнув лише у 2007 і в 2010-2011 pp. У цій галузі упродовж 2005-2011 pp. сума довгострокових зобов'язань була меншою за суму робочого капіталу.
Обов'язковою умовою фінансової стійкості підприємств у коротко- і довгостроковому періодах є ефективне відтворення капіталу в процесі його кругообігу, що опосередковується грошовими потоками за різними видами їхньої діяльності - поточної, інвестиційної, фінансової та іншими видами. Кругооборот коштів відображається у зміні форм капіталу, поступовому перетворенні первісних ресурсів на інвестиційні витрати і перетворенні авансованих коштів на приріст необоротних і оборотних активів, який є важливим показником нагромадження капіталу.
Первісним джерелом інвестування майна підприємства є його статутний капітал у формі суми грошей, що авансуються на купівлю засобів виробництва і робочої сили з метою отримання доданої вартості. В процесі функціонування підприємства авансовий капітал перетворюється на виробничий у формі валового випуску - сумарної вартості усіх матеріальних благ, створених на підприємстві, наданих послуг, виконаних робіт.
|
|
Завершальною стадією кругообороту капіталу є доход (виторг) від реалізації (робіт, послуг) та інших видів операційної і звичайної діяльності підприємств, який включає: всі авансовані у виробництво продукції (робіт, послуг) матеріальні затрати; витрати на інші види діяльності; частину відшкодування вартості (амортизацію) матеріальних і нематеріальних активів і додану вартість. Матеріальні витрати відшкодовуються у вигляді грошових коштів, які знову вкладаються у виробництво, проходячи всі стадії кругообороту. Під час безперервного відновлення процесу виробництва розвивається капітал, його складові елементи, змінюється структура[19].
Додану вартість підприємство отримує від виробництва продукції (робіт, послуг) і від власності (фінансових інвестицій - дивіденди за цінними паперами і відсотки за довгостроковими фінансовими активами; операціями з валютою; відсотків за депозитами і наданими позиками; орендної плати). Після розподілу доданої вартості (на оплату праці найманих працівників із нарахуваннями; інші податки і збори на виробництво за винятком субсидій на виробництво; валовий прибуток, змішаний доход) і сплати податку на прибуток, нерозподілений (чистий) прибуток, що залишається на підприємстві, спрямовується на виплату дивідендів, створення резервного фонду, фонду споживання та фонду розвитку виробництва. Останній є заощадженням (капіталізацією) чистого прибутку. Заощадження разом із амортизаційними відрахуваннями та залишком нерозподіленого прибутку минулих років становлять власний інвестиційний капітал підприємства. Одна частина інвестиційного капітал)' використовується на поповнення продуктивних активів - приріст основних засобів і запасів товарно-матеріальних цінностей, а інша - на приріст довгострокових і поточних фінансових активів. Власний інвестиційний капітал підприємства доповнюється позичковим капіталом (внутрішнім і зовнішнім), який також має інвестиційний характер.
Інвестиційний капітал у своєму русі на різних етапах інвестиційного процесу проходить усі стадії кругообороту капіталу, починаючи з моменту придбання інвестиційних ресурсів і закінчуючи продажем готової продукції, і слугує джерелом розширеного відтворення капіталу підприємства. У традиційних методах аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, який зазвичай проводиться на основі бухгалтерської звітності, відсутній зв'язок між двома структурами капіталу. Користуючись цією звітністю, неможливо прослідкувати процес створення доданої вартості і нагромадження капіталу в реальному секторі економіки. Для цих цілей потрібно додатково залучати дані, що містяться в Системі національних рахунків (СНР), такі як: випуск продукції, проміжне споживання, додана вартість, валове (чисте) заощадження, валове (чисте) нагромадження, чисте кредитування, чисте запозичення по сектору нефінансових корпорацій. За допомогою цих даних можна проаналізувати тенденції формування капіталу та джерел його фінансування.
У табл. 2.3. наведені дані, що характеризують динаміку доданої вартості, валове заощадження і валове нагромадження.
Таблиця 2.3
Тенденції чистої доданої вартості, валового заощадження та валового нагромадження в секторі НФК в Україні за період 2005-2010 pp., млрд. грн.
Показник | ||||||
Чиста додана вартість | 217,0 | 264,8 | 355,0 | 451,0 | 411,6 | 501,9 |
Чистий прибуток, змішаний доход | 59,1 | 76,8 | 114,9 | 140,3 | 122,8 | 140,8 |
Валове заощадження | 41,4 | 53,4 | 77,2 | 78,0 | 56,9 | 39,5 |
Валове нагромадження основного капіталу | 76,6 | 104,4 | 151,7 | 184,7 | 134,1 | 146,2 |
Чисте кредитування (+) | - | - | . | _ | - | . |
Чисте запозичення (-) | -33,5 | -47,0 | -71,8 | -109,6 | -38,8 | -99,7 |
Джерело: рахунки інвестиційних секторів економіки України [Електронний ресурс]. //www.ukrstat.gov.ua>.
|
|
За період 2005-2010 pp., як видно з даних табл. 2.3, валове нагромадження перевищувало валове заощадження, а різниця покривалася за рахунок запозичень. Запозичення виросли майже втричі - з 33,5 млрд. грн. у 2005 р. до 99,7 млрд. грн. у 2010 р. За даними фінансового рахунку і рахунку капіталу, що містяться у СНР, можна проаналізувати формування капіталу та джерела його фінансування. В табл. 2.4 представлені результати такого аналізу.
За проаналізований період, як видно з табл.2.4, загальний приріст капіталу по сектору нефінансових корпорацій України становив 2334,9 млрд. грн., у тому числі чисте нагромадження матеріальних активів (оборотних і необоротних) - 418,2 млрд. грн. і чисте придбання фінансових активів - 1916,7 млрд. грн. Основними джерелами фінансування капіталу загалом за 2005-2010 pp. були зовнішні джерела фінансування на суму 2317,3 млрд. грн, що становило 99,2% від загальної суми приросту капіталу. На приріст капіталу шляхом зміни чистого багатства за рахунок заощадження та капітальних трансфертів припадало лише 0,8%.
Таблиця 2.4
Формування капіталу та джерел його фінансування в нефінансових корпораціях України за період 2005-2010 pp., млрд. грн.
Показник | Усього за 2005-2010 | ||||||
Приріст капіталу | 162,3 | 210,8 | 390,9 | 738,0 | 418,5 | 414,4 | 2334,9 |
у тому числі: | |||||||
- чисте нагромадження матеріальних активів (оборотних і необоротних)* | 40,0 | 60,5 | 99,2 | 124,8 | 33,8 | 59,9 | 418,2 |
- чисте придбання фінансових активів | 122,3 | 150,3 | 291,7 | 613,2 | 384,7 | 354,5 | 1916,7 |
Джерела фінансування | 162.3 | 210,8 | 390,9 | 738,0 | 418,5 | 414,4 | 2334,9 |
у тому числі: | |||||||
- зміна чистого багатства за рахунок заощадження та капітальних трансфертів | 6,2 | 13,5 | 27,3 | 15,3 | -4,9 | -39,8 | 17,6 |
- зовнішні джерела фінансування капіталу | 156,1 | 197,3 | 363,6 | 722,7 | 423,4 | 454,2 | 2317,3 |
* Чисте нагромадження матеріальних активів визначене шляхом вирахування з валового нагромадження основного капіталу споживання основного капіталу; зміну запасів матеріальних оборотних коштів; придбання за винятком вибуття цінностей; придбання за винятком вибуття невироблених нефінансових активів.
|
|
Джерело: рахунки інвестиційних секторів економіки України [Електронний ресурс], — Доступний з: <http://www.ukrstat.gov.ца>.
Капітал підприємства, з одного боку, характеризується загальною вартістю засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його майна (активів), а з іншого - капітал становлять джерела фінансових ресурсів, авансованих у фінансово-господарську діяльність підприємства і спрямованих у формування його активів. Тому капітал слід розглядати як одне ціле, застосувавши до його дослідження відтворювальний підхід.
Сутність капіталу виявляється в поєднанні двох його структур - за формою власності (власний і позиковий) і за формою втілення власності в різні види активів -нефінансові (продуктивні) та фінансові. Критерієм поєднання двох структур капіталу є фінансово-економічна рівновага, яка полягає, по-перше, у рівновазі власного капіталу і нефінансових активів і, по-друге, в рівності позикового капіталу і фінансових активів. Упродовж 2001-2011 pp. у двох структурах капіталу підприємств позначилися такі негативні тенденції: наростання нестачі власного капіталу для забезпечення нефінансових активів, що пов'язане зі збитковістю і низьким рівнем капіталізації чистого прибутку підприємств; посилення боргової залежності підприємств за низької оборотності активів; зростання від'ємної різниці між активами та зобов'язаннями (за збільшення частки фінансових активів у загальній сумі активів підприємств), що свідчить про значну ризикованість роботи підприємств; перевищення суми довгострокових зобов'язань над робочим капіталом, що означає нецільове використання частини довгострокових кредитів і позик на фінансування поточних операцій[18].
Для призупинення зазначених негативних тенденцій необхідно проводити системну державну фінансову політику, спрямовану на удосконалення механізмів формування і відтворення капіталу підприємств реального сектора із використанням досвіду європейських країн і країн, що розвиваються.