Усний двосторонній переклад

1. Сучасний підхід до визначення перекладу як міжмовної та міжкультурної комунікації. Типи усного перекладу: усний послідовний та усний синхронний переклад, визначення цих типів перекладу, спільні риси та різниця між ними. Сфери практичного застосування усного послідовного та синхронного перекладу.

2. Лексичні труднощі у сприйнятті тексту на слух: поняття ключових слів, їх роль у здійсненні перекладу тексту на слух. Актуалізатори змісту – інформаційні піки повідомлення. Сприйняття та усний переклад повідомлення за його рематичними точками.

3. Лексичні труднощі у сприйнятті тексту на слух: галузеві терміни та специфічні професіоналізми (галузевий жаргон), абревіатури, акроніми та засоби їх перекладу.

4. Лексичні труднощі усного перекладу, які спричиняються такими важкими для сприйняття одиницями, як власні імена та назви, числівники (прецизійна лексика), безеквівалентна лексика, та «оманливі слова» («misleading words»): «хибні друзі» перекладача, пароніми, омоніми тощо.

5. Поняття лакун (пропусків) у сприйнятті тексту усним перекладачем на слух. Природа та типи лакун. Способи заповнення лакун перекладачем-тлумачем.

6. Семантична надмірність усного повідомлення як фактор, що допомагає перекладачеві заповнювати лакуни у сприйнятті усних повідомлень. Лексична когезія усного повідомлення як засіб реалізації його семантичної надмірності.

7. Універсальний перекладацький скоропис. Основні принципи застосування УПС з метою швидкого реферування усних повідомлень під час здійснення усного послідовного перекладу.

8. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям і відтворенням безособових форм дієслова та іменників, утворених від дієслів.

9. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям та відтворенням безсполучникових іменникових конструкцій.

10. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям і відтворенням форм висловлення нереальності дії.

11. Граматичні проблеми усного перекладу: труднощі, пов’язані із сприйняттям та відтворенням стверджувальних та заперечних конструкцій іноземної та рідної мов.

12. Функціональна система усного синхронного перекладу. Імовірнісне прогнозування (anticipation) в процесі синхронного перекладу як механізм забезпечення успішного відтворення повідомлення.

13. Компресія та експансія або розширення змісту в усному синхронному перекладі, основні типи компресії та експансії.

14. Контекстуальні зв’язки усного повідомлення (анафоричні, катафоричні, екзофоричні) та вплив цих зв’язків на процес сприйняття усних повідомлень та їх перекладу (послідовного та синхронного).

15. Проблеми синтаксису, специфічні для усного послідовного та синхронного перекладу: порядок слів та актуальне членування висловлювання, застосування синтаксичних трансформацій в усному перекладі.

16. Методика виконання усного послідовного або синхронного перекладу в умовах ускладненої комунікації (занадто високий темп мовлення, наявність сильного регіонального акценту у мовця, відсутність когезії та логіки в оригінальному повідомленні, психологічно напружена ситуація, в якій відбувається переклад тощо).

Б. Зміст другого питання

Перекладацький аналіз тексту передбачає стисле висвітлення таких питань:

1. Дискурсивні параметри тексту:

1) визначення екстралінгвістичних факторів, що визначають тип дискурсу, до якого належить текст (малюнки, фотографії, схеми, формули тощо);

2) визначення типу дискурсу, до якого належить текст: юридичний, адміністративний, діловий, військовий, науковий, політичний; дискурс засобів масової комунікації; художній, розмовний типи дискурсу тощо.

2. Комунікативні характеристики тексту:

1) складові комунікативної ситуації тексту, що належить до певного типу дискурсу, зокрема дейктичні параметри тексту – хто, кому, де, коли передає текстову інформацію;

2) визначення комунікативної інтенції тексту (мета комунікативного акту).

3. Прагмалінгвістичні характеристики тексту:

Визначеннякатегоріальної ієрархії тексту на таких рівнях:

1) структурний рівень: засоби забезпечення лексико-семантичної та граматичної когезії тексту, що передбачає визначення основних моделей лексичного повторення в тексті (просте та складне лексичне повторення, простий та складний парафраз, кореференція, субституція тощо; граматична та синтаксична структура тексту (моделі узгодження видо-часових форм дієслова, вживання артиклів, вживання складносурядних та складносурядних та складнопідрядних речень тощо);

2) семантичний рівень: визначення макропропозиції тексту та її референційних стосунків з іншими сегментами тексту.

4. Стилістичні характеристики тексту:

1) аналіз лінгвальних засобів передачі інформації в тексті:

а) визначення «сильних» позицій в тексті: автор тексту, заголовок тексту, абсолютний початок та кінець тексту, будова параграфів та над фразових єдностей тексту, які містять центральну текстову інформацію тощо;

б) визначення «слабких» позицій в тексті, тобто тих позицій, які містять аргументацію щодо «сильних позицій»;

2) аналіз тропів та фігур мовлення (стилістичних прийомів та експресивних засобів мови), вжитих в тексту (метафори, ідіоми, епітети, прийоми метонімії, іронії, гіперболи, літоти, гри слів, порівняння, оксиморону тощо);

3) аналіз спеціальних літературних та розмовних елементів словникового запасу, вжитих в тексті (власні імена, безсполучникові словосполучення іменників, галузеві терміни, поетичні, застарілі слова, неологізми, варваризми, інтернаціоналізми, акроніми, національно-культурні реалії, лексичні одиниці, що відносяться до «текстомови» (мова SMS-повідомлень та електронного листування), одиниці сленгу, жаргонної та вульгарної лексики тощо.

5. Основні перекладацькі трансформації, які доречно вжити в перекладі тексту:

1) лексичні трансформаціїl: формальні лексичні трансформації (практична транскрипція, транслітерація, відтворення за усталеною традицією, калькування); лексико-семантичні трансформації (узагальнення, диференціація, модуляція); ідентифікація гендерних маркерів, вжитих в тексті, та вибір найбільш еквівалентних відповідників для їх відтворення у перекладі;

2) граматичні трансформації (транспозиція, граматична або синтаксична заміна, додавання, випущення);

3) лексико-граматичні трансформації (антонімічний переклад, компенсація, трансформації ідіоматичних виразів у перекладі).

В. Зміст третього питання

Орієнтовна тематика фонограм текстів для усного перекладу, які пропонуються студентам в межах вивчення курсу «Усний двосторонній переклад»[5]:

1. Становлення України як держави:

• державний устрій України;

• Конституція – основний закон України;

• пріоритетні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики України;

• пріоритетні напрямки економічної та соціальної політики України (приватизація, ринкові реформи в економіці, розвиток фондових та фінансових ринків, земельна реформа тощо);

• національна політика: українська нація та національні меншини, проблеми мігрантів, шукачів притулку та біженців;

• боротьба з бідністю, забезпечення соціальної єдності та злагоди;

• українська мова як важливий чинник духовного відродження українського суспільства;

• найважливіші політичні партії та рухи в Україні, їх роль у вирішенні головних проблем суспільно-політичного життя країни;

• роль жінки в сучасному суспільстві, забезпечення рівних прав жінок та чоловіків у суспільно-політичній та економічній сферах (гендерна політика).

2. Міжнародна політика України:

• міжнародні контакти України з країнами близького та далекого зарубіжжя; стосунки України з країнами Європейського Союзу;

• стосунки України з міжнародними міжурядовими організаціями (ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, Рада Європи, НАТО тощо) та міжнародними фінансовими організаціями (Світовий банк, Міжнародний валютний фонд тощо);

• міжнародні угоди, учасником яких є Україна;

• процеси глобалізації та європейської інтеграції; їх вплив на зовнішню і внутрішню політику України.

3. Державний устрій України та країн, мова яких вивчається.

4. Найважливіші політичні партії та рухи країн, мова яких вивчається, їх роль у вирішенні проблем суспільно-політичного життя відповідних країн.

5. Засоби масової комунікації (преса та електронні ЗМІ) в Україні та у країнах, мова яких вивчається, їх роль та функції в сучасному суспільстві.

6. Географія та історія України; духовні цінності українського народу.

7. Географія, історія, державний устрій та духовні цінності країн, мова яких вивчається.

8. Проблеми екології; завдання охорони здоров’я людини в Україні та в світі:

• екологічна небезпека у глобальному та місцевому масштабах;

• заходи щодо припинення руйнування навколишнього середовища та збереження біорозмаїття;

• організації, які займаються захистом довкілля в Україні та у країнах, мова яких вивчається;

• боротьба з епідемією ВІЛ/СНІД та іншими небезпечними хворобами в Україні та в світі;

• боротьба з бідністю, соціальною нерівністю, безробіттям – виклики людству у ХХІ столітті;

• пропаганда здорового образу життя.

9. Людина і закон. Права та обов’язки громадян України відповідно до Конституції України;

• законодавство України та його практичне втілення;

• розбудова правової держави в Україні;

• боротьба з правопорушеннями та корупцією в Україні та у країнах, мова яких вивчається;

• захист національної безпеки України;

• боротьба з міжнародною злочинністю та тероризмом;

• боротьба з відмиванням брудних грошей, контрабандою наркотиків та торгівлею людьми;

• захист основних прав та свобод людини.

10. Виборча система в Україні та в країнах, мова яких вивчається.

11. Традиції, звичаї і свята України та країн, мова яких вивчається.

12. Культурне життя в Україні та у країнах, мова яких вивчається:

• освіта;

• наука;

• література;

• мистецтво;

• архітектура;

• кіно;

• театр;

• релігія.

13. Проблеми студентства та молоді в сучасному світі:

• молодіжні і студентські організації в Україні та у країнах, мова яких вивчається;

• участь молоді в суспільно-політичному та культурному житті України та країн, мова яких вивчається.

14. Особистість і суспільство:

• видатні політичні та громадські діячі, письменники, поети, актори, вчені України та країн, мова яких вивчається;

• роль неурядових та благочинних організацій в житті сучасного суспільства.

Критерії оцінювання:

Перше питання:

«Відмінно» («5»):

студент вичерпно і повністю засвоїв теоретичний матеріал відповідних курсів (дає вичерпне визначення тих чи інших перекладознавчих категорій та перекладацьких прийомів) та вільно ілюструє вивчені мовні або перекладознавчі явища та закономірності практичними прикладами.

«Добре» («4»):

студент добре володіє теоретичними знаннями та без суттєвих труднощів ілюструє засвоєні мовні або перекладознавчі явища та закономірності практичними прикладами.

«Задовільно» («3»):

студент має певні прогалини у теоретичних знаннях з відповідних курсів та недостатньо ілюструє вивчені мовні або перекладознавчі явища та закономірності практичними прикладами.

«Незадовільно» («2»):

студент не оволодів теоретичними знаннями відповідних курсів та не може навести практичні приклади.

Друге питання:

«Відмінно» («5»):

після вичерпного перекладацького аналізу тексту студент демонструє вміння вірного перекладу «з аркуша» незнайомого тексту з іноземної на українську мову (допускає 1 – 3 незначні помилки, які суттєво не змінюють зміст тексту, що перекладається).

«Добре» («4»):

після недостатньо вичерпного перекладацького аналізу тексту студент демонструє вміння загалом вірного перекладу «з аркуша» незнайомого письмового тексту з іноземної на українську мову, але допускає 4 – 5 незначних помилок, які суттєво не змінюють зміст тексту, що перекладається.

«Задовільно» («3»):

після поверхневого перекладацького аналізу тексту студент демонструє навички задовільного перекладу незнайомого письмового тексту «з аркуша» з іноземної на українську мову, тобто допускає пропуски та відхилення від змісту оригіналу, граматичні та стилістичні помилки (від 6 до 10 помилок).

«Незадовільно» («2»):

студент не вміє робити перекладацький аналіз тексту та демонструє навички незадовільного перекладу незнайомого письмового тексту «з аркуша» з іноземної на українську мову, тобто допускає багато пропусків та відхилень від змісту оригіналу, граматичні та стилістичні помилки, що спотворюють зміст тексту оригіналу.

Третє питання:

«Відмінно» («5»):

студент вільно демонструє на практиці набуті вміння та практичні навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівні 90 – 95%[6] та здійснює переклад, що повністю відбиває зміст оригіналу.

«Добре» («4»):

студент без суттєвих труднощів демонструє набуті вміння та практичні навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівні 75% та здійснює переклад, що відбиває зміст оригіналу але з певними прогалинами.

«Задовільно» («3»):

студент задовільно демонструє набуті вміння та навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівне не менш ніж 60%., але здійснює переклад, що цілковито не спотворює зміст оригіналу.

«Незадовільно («2»):

студент не в змозі продемонструвати набуті вміння та навички усного послідовного двостороннього перекладу, тобто досягає достовірності перекладу на рівні менш ніж 60% та здійснює переклад, що цілковито спотворює зміст оригіналу.