Структура та види спілкування

Спілкування в нашому житті відіграє дуже велику роль, а його психологічна природа надто складна. Людині важко бути щасливою, успішно працювати,самовдосконалюватися, самоутверджуватися не контактуючи з іншими. Спілкування,на думку вчених, є однією з нагальних потреб людини, яка живе в суспільстві. Більшість психологів називають таку потребукомунікативною і вважають, що вона проявляється через прагнення людини до розуміння її іншими. До структури спілкування можна підійти по-різному, у даному випадку вона буде охарактеризована шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної. Сторони спілкування: Ø Комунікативна сторона спілкування (або комунікація у вузькому смислі слова) - обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток. Ø Інтерактивна - організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями. Ø Перцептивну - процес взаємного сприймання й пізнання співрозмовників, та встановлення на цій основі взаєморозуміння. Всі три сторони спілкування тісно переплітаються між собою, органічно доповнюють один одного і складають процес спілкування в цілому. Але вживання цих термінів умовно, іноді в аналогічному смислі вживають і інші: у спілкуванні виділяють три функції - інформаційно-комунікативну, регулятивно - комунікативну, афективно-комунікативну. Функції ділового спілкування: 1 1 Інформативно - комунікативна. З нею пов’язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача - прийом інформації, відповідна реакція. 2 2 Регулятивно - комунікативна. Відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету, програму прийняття рішень. 2 3 Афективно - комунікативна. Відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. 3.2 Комунікативна сторона спілкування Під час акта спілкування має місце обмін інформацією між двома індивідами - суб'єктами спілкування. Але люди при цьому не просто обмінюються значеннями, вони прагнуть при цьому виробити загальний смисл. А це можливо лише в тому випадку, якщо інформація не тільки прийнята, але й осмислена. Для передачі будь-яка інформація повинна бути відповідним образом закодована, тобто вона можлива лише за допомогою використання знакових систем. Найпростіший розподіл засобів комунікації: - вербальні засоби; - невербальні, які використовують різні знакові системи. Вербальна комунікація використовує людське мовлення. Мовлення є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мовлення менше усього губиться зміст повідомлення. Модель вербального комунікативного процесу включає 5 елементів ХТО? (передає повідомлення) – комунікатор; ЩО І ЧОМУ? (передається) - повідомлення (текст); ЯК? (здійснюється передача) - канал; КОМУ? (спрямоване повідомлення) – адресат; ДЕ І КОЛИ? (передається інформація) – місце і час.

Можна виділити три позиції комунікатора під час комунікативного процесу:

У сучасній комунікації прийнято виділяти 3 види мовних актів, у залежності від очікуваної реакції адресата.

Повідомлення - якщо з боку співрозмовника не передбачається ніякої реакції, крім прийняття до відомості" інформації. Воно повинно формулюватися ясно, коротко, бути правдивим.

Спонукання - – інформація, яка розрахована на те, щоб стимулювати якусь дію (наказ, прохання, порада). Особливістю ділових взаємовідносин є те, що накази, розпорядження віддаються ввічливим тоном. Краще використовувати такі види спонукання, як прохання, порада.

Запитання - висловлення, спрямоване на те, щоб отримати відповідь (вербальну реакцію).

У залежності від установки того, що говорить розрізняють:

· звичайні запитання - комунікатор сам не знає правильної відповіді;

· т.зв. "учительські" запитання - комунікатор хоче перевірити адресата розмови.

Будь-яке твердження, особливо категоричне, викликає дух протиріччя. Якщо додати повідомленню форму запитання, то можна зм'якшити, нейтралізувати протест співрозмовника. Питальна форма знижує можливість суперечки, конфлікту в службовому спілкуванні.

Запитання дозволяють діловій людині:

- направити процес передачі інформації в потрібне русло,

- перехопити й утримати ініціативу,

- активізувати слухача.

На основі цих функцій виділяють 5 типів запитань:

1 "Закриті" - це запитання,на які можна відповісти "так" або "ні". Довіру співрозмовника можна завоювати, задаючи на початку контакту запитання, що потребують твердження "так". "Закриті" запитання позбавляють іншого можливості висловити свою думку, ними не можна зловживати.

2 "Відкриті" запитання потребують якогось пояснення, задаються для отримання додаткових відомостей, з'ясовування реальних мотивів. Вони починаються словами "Що, хто, як, скільки, чому, яка ваша думка... "

3 Риторичні не потребують відповіді, їхня мета - викликати нові запитання, зазначити на невирішені проблеми, забезпечити підтримку позиції комунікатора шляхом мовчазного схвалення.

4 Запитання для обмірковування змушують міркувати, коментувати сказане, вносити поправки у викладене.

5 Переломні запитання утримують бесіду у встановленому напрямку або піднімають нові проблеми, переключають на інше.

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями: