2015-09-06
1662
Механізм державного регулювання інноваційної діяльності представлено двома групами методів, що відрізняються типом свого впливу:
1. Методи прямого регулювання – особиста участь держави в інноваційному процесі (пряма державна фінансова підтримка, фінансування наукової сфери, надання права на використання нових технологій, розроблених у держсекторі й ін.). Як правило, носять адресний характер і орієнтовані в основному на досягнення певних мет держави й пріоритетів промислової політики.
2. Методи непрямого (непрямого) регулювання – здійснюються шляхом формування економічних і правових умов для прискорення інноваційного розвитку, формують інвестиційний клімат. Надають вибір пріоритетів інноваційної діяльності приватному сектору, є більш прозорими й зрозумілими для бізнесу, суттєво звужують можливість корумпованості розв'язків, вимагають менших адміністративних витрат. До непрямих методів стимулювання інноваційного розвитку відносять: податкові пільги, амортизаційну політику, патентну політику, зовнішньоторговельну політику, антитрестовську політику.
|
|
|
У цей час державне управління й регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється за галузевим принципом. Разом з тим, у систему в систему всіх органів державної влади доцільно впровадити функціональний принцип державного регулювання науково-технічним і інноваційним розвитком. У зв'язку із цим, у Верховній Раді пропонується створити Комітет з питань науки й інноваційного розвитку. У його функції повинні ввійти не тільки підготовка законодавчої бази, але й забезпечення здійснення в повному обсязі державного регулювання в сфері науково-технічної й інноваційної діяльності.
Для надання об'єктивної інформації й обґрунтованих пропозицій, які будуть сприяти виконанню Президентом України своїх законодавчо певних повноважень у сфері наукової й інноваційної діяльності доцільно сформувати при Президентові України Рада з питань наукової й інноваційної політики.
На рівні Кабінету Міністрів під безпосереднім керівництвом прем'єр-міністра пропонується сформувати Координаційну раду із проблем підвищення конкурентоспроможності економіки.
Центральним органом управлінської структури, побудованої по функціональному принципу, повинен стати Державний комітет з питань науки й інноваційного розвитку (або міністерство), наділений широкими міжвідомчими функціями й реальними важелями впливу на всі міністерства й відомства. У його функції й повноваження повинні входити:
- відповідальність за розробку державної наукової й інноваційної політики;
|
|
|
- координація наукової й інноваційної діяльності в державі;
- керування основною частиною (60 – 70%) бюджету досліджень і розробок, які здійснюються за рахунок держави;
- організація міжнародного співробітництва;
- забезпечення учасників інноваційного процесу сучасною науково-технічною інформацією;
- координація діяльності всіх державних структур, які беруть участь у реалізації науково-технологічної й інноваційної політики, залучення до її реалізації підприємницьких структур;
- на конкурсних підставах формування державних науково-технічних і інноваційних програм і після затвердження їх Кабміном організація й контроль їх фінансування.
Схема керування науково-технічних і інноваційним розвитком України за участю даним органів представлена на мал. 1.
 |
Рис. 4.1. Схема керування науково-технічним і інноваційним розвитком України
3. Методи державного фінансового стимулювання інноваційної діяльності
До методів державного фінансового стимулювання інноваційної діяльності відносять:
1. Пряме бюджетне фінансування (у т.ч. на основі грандів, контрактів (держзамовлення), пільгових позик та ін.).
2. Непряме стимулювання за рахунок відмови держави від частини податкових надходжень у формі податку на доходи (прибуток) приватних підприємств в обмін на інвестування в сферу НДДКР із врахуванням установлених державою пріоритетів.
Економетричні дослідження, які проводилися фахівцями ОЕСР показали, що дані два методи в приватному секторі не дають сумарного ефекту: ріст використання державою одного з механізмів веде до зниження ефективності іншого з погляду залучення в сферу НДДКР додаткових приватних інвестицій.
До методів прямого державного фінансування відносять:
- адміністративно-організаційний метод (адміністративно-бюджетний) фінансування;
- програмно-цільовий метод фінансування.
Адміністративно-організаційний метод використовується для відшкодування організації-розроблювачеві понесених видатків відповідно до плану. На основі даного методу здійснюється переважно фінансування більшість фундаментальних і окремих прикладних досліджень у вузах, науково-дослідних інститутах, лабораторіях і некомерційних організаціях.
Програмно-цільовий метод фінансування – надання фінансових і матеріально-технічних засобів на дослідження й розробки під проектну документацію, яка містить опис цілей наукових досліджень, плани їх досягнення, розрахунки матеріальних, фінансових і трудових витрат. Кошти при цьому надаються не окремим установам, а колективам виконавців і їх об'єднанням. У США приблизно 70% державних видатків на наукові розробки й дослідження здійснюються за допомогою даного методу.
Державне замовлення в науково-технічній сфері здійснюється відповідно до науково-технічних програм на контрактній основі шляхом проведення конкурсу. Державний контракт на дослідницьку діяльність являє собою цивільно-правовий документ, який визначає економічні й правові відносини між замовником-урядом і виконавцем-колективом.
Переваги контрактної форми:
- підкоряє науково-дослідну діяльність комерційним цілям і принципам рентабельності;
- с її допомогою забезпечується інтеграція науки й виробництва;
- допомагає об'єднати більші пріоритетні програми з невеликими дослідницькими проектами.
Необхідно відзначити, що фундаментальні дослідження у всіх країнах переважно фінансуються за рахунок держави (до 80%). Разом з тим, наступні етапи інноваційного процесу все більшою мірою переносяться в приватний сектор.
Таблиця 4.4
Джерела фінансування НДДКР у розвинених країнах, 1997 р., %
| Джерело | США | Японія | Германія | Франція | Великобританія | Італія | Канада |
| Компанії | 74,5 | 98,6 | 90,1 | 75,5 | 68,8 | 78,2 | 72,6 |
| Уряд | 15,5 | 1,3 | 7,8 | 13,1 | 9,6 | 13,2 | 7,1 |
| Закордонні інвестиції | 10,5 | 0,1 | 2,1 | 11,4 | 21,6 | 8,6 | 20,3 |
До кінця 90-х рр. у порівнянні з початком 80-х доля державного фінансування НДДКР у промисловості в цілому по країнах ОЕСР скоротилася більш, ніж в 2 рази.
|
|
|
Методи непрямого фінансового (податкового) стимулювання різняться:
1) за адресатом (наприклад, орієнтація на малий бізнес або великий);
2) цілям (зниження собівартості наукомісткої продукції, залучення в бізнес кваліфікованого дослідницького персоналу, амортизація наукового устаткування, стимулювання інноваційної діяльності в пріоритетних напрямках і ін.);
3) формам (зменшення оподатковуваної бази, зниження податку на прибуток за допомогою податкового кредиту);
4) тимчасовим рамкам (можливості перенесення податкових пільг на минулі або майбутні податкові періоди).
5) видам податків або податкових платежів, стосовно яких застосовуються пільги (податок на прибуток, зниження патентних зборів для індивідуальних винахідників, звільнення від імпортних митних тарифів на ввіз майна, яке ввозиться в країну з метою проведення наукових розробок).
Основним податком, до якого застосовуються пільги з метою стимулювання інноваційної діяльності, є податок на прибуток. До нього застосовується головним чином 2 виду пільг:
1) податкові кредити, що знижують нарахований податок на прибуток;
2) податкові списання, що зменшують базу для нарахування податку на прибуток.
Податкові списання, що зменшують базу для нарахування податку на прибуток – це величина вироблених цього року кваліфікованих (тобто, що відповідають установленим державним критеріям) видатків, у ряді держав величина, що перевищує такі видатки (Австралія – 150% величини таких витрат, Сінгапур – 200% - у результаті витрати на НДДОКР тут виросли за 10 років в 6 раз; Великобританія – 150% для малого й середнього бізнесу, 125% для великого).
Податковий кредит дозволяє знизити нарахований податок на прибуток на величину, рівну певному відсотку від зроблених кваліфікованих видатків на НДДКР (пільга може бути приростною і об'ємною). При цьому об'ємні пільги відносяться до всієї суми видатків на НДДКР за поточний податковий період – тобто податкова пільга росте пропорційно обсягу витрат на НДДКР (Канада, Нідерланди), приростні – до приросту таких видатків у порівнянні із середніми витратами в законодавчо встановленому відрізку часу в попередні роки (США – 20% приросту видатків на певні види НИОКР у порівнянні із середніми витратами в базовому періоді), Японія, Франція – 50% приросту кваліфікованих витрат на НИОКР у порівнянні із середніми видатками за попередні 2 року).
|
|
|
Прикладом використання змішаної пільги служить Іспанія, де податковий кредит надається в розмірі 30% від обсягу видатків цього року й 50% від перевищення середніх видатків за останні 2 року.
Таблиця 4.5
Податкові пільги в сфері НДДКР (2001-2002г)
| Об'ємні пільги | Приростні пільги | Змішані пільги | |
| податкові кредити, що знижують нарахований податок на прибуток | Канада, Італія Корея Нідерланди | Франція Японія Мексика США | Португалія Іспанія |
| податкові списання, що зменшують базу для нарахування податку на прибуток | Данія Великобританія | Норвегія Бельгія | Австралія Австрія Угорщина |
Часто також передбачається можливість перенесення права скористатися податковими пільгами на майбутнє (від 1 року до 15 років) у випадку, якщо підприємство в даному періоді не має достатньому прибутку (і, отже, не може скористатися пільгою зараз). Така необхідність обумовлюється циклічністю економіки – саме в періоди спаду й відсутності прибутки підприємства випробовують необхідність у підвищенні витрат на НДДКР.
Використовуються також особливий механізм пільг з метою стимулювання в залученні висококваліфікованого наукового (дослідницького) персоналу (Нідерланди – фірми можуть віднімати зі своїх податкових зобов'язань і зобов'язань по соціальнім страхуванню частина витрат на виплату заробітної плати працівникам, що берете участь у НДДКР; Швеція, Данія, Нідерланди й Фінляндія за допомогою таких пільг стимулюють залучення в приватний сектор висококваліфікованих закордонних фахівців).
Разом з тим, від таких податкових дослідницьких пільг відмовилися такі країни, як Польща, Німеччина, Фінляндія.
У цілому прослідковується тенденція до збільшення масштабів використання механізму податкового стимулювання в науково-технічній політиці розвинених країн. Разом з тим, немає однозначної точки зору на їхню роль у забезпеченні інноваційного росту.
Недоліками такого механізму є:
- у ряді випадків, промислові підприємства не мають достатнього оподатковуваного доходу, який дозволяв би розраховувати на одержання відчутних переваг від податкових пільг, що звужує рамки дії податкових стимулів;
- нерівномірність розподілу між великим і дрібним бізнесом (більші можливості у використанні пільг мають великі підприємства).
Практичні завдання до теми:
4.1. Завдання по нормативно-законодавчій базі:
4.1.1. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» назвати критерій відповідно до якого інноваційний проект можна віднести до пріоритетного.
4.1.2. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» перелічити основні принципи державної інноваційної політики.
4.1.3. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» перелічити методи державного регулювання інноваційної діяльності.
4.1.4. На основі Закону України «Про державне прогнозування й розробці програм економічного й соціального розвитку України перелічити принципи державного прогнозування й розробки програм економічного й соціального розвитку.
4.1.5. На основі Закону України «Про наукову й науково-технічну діяльність» перелічити суб'єктів наукової й науково-технічної діяльності.
4.1.6. Відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» перелічити особливості формування й затвердження стратегічних пріоритетних напрямків інноваційної діяльності.
4.1.7. Відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» перелічити особливості формування й затвердження середньострокових пріоритетних напрямків інноваційної діяльності.
4.1.8. Відповідно до Закону України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» перелічити стратегічні пріоритетні напрямки інноваційної діяльності, певні Верховної Радою України на 2003 – 2013 роки.
4.2. Глосарій:
Дати визначення наступним термінам:
4.2.1. Науковий результат
4.2.2 Наукова діяльність
4.2.3 Науково-технічна діяльність
4.2.4. Інноваційна структура
4.2.5. Інноваційний проект
4.2.6. Спеціальний режим інноваційної діяльності
4.2.7. Стратегічні пріоритетні напрямки інноваційної діяльності
4.2.8. Середньострокові пріоритетні напрямки інноваційної діяльності
4.2.9. Моніторинг інноваційної діяльності
4.2.10. Державне прогнозування економічного й соціального розвитку
4.2.11. Програма економічного й соціального розвитку України
4.3. Логіко-структурні схеми:
4.3.1. На основі Закону України «Про наукову й науково-технічну діяльність» у схематичному виді оформити структуру повноважень суб'єктів державного регулювання й управління в сфері наукової й науково-технічної діяльності.
4.3.2. На основі Закону України «Про інноваційну діяльність» у схематичному виді оформити структуру повноважень суб'єктів державного регулювання й управління в сфері інноваційної діяльності.
4.4. Тести:
4.4.1. До повноважень Верховної Ради України в сфері наукової й науково-технічної діяльності відносяться:
а) визначення системи органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління в сфері наукової й науково-технічної діяльності в Україні;
б) забезпечення здійснення контролю над формуванням і функціонуванням системи державного керування в сфері наукової й науково-технічної діяльності;
в) здійснення науково-технічної політики держави;
г) визначення основ і напрямків державної політики в сфері наукової й науково-технічної діяльності.
4.4.2. До повноважень Президента України в сфері наукової й науково-технічної діяльності відносяться:
а) затвердження пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки й загальнодержавних (національних) програм науково-технічного розвитку України;
б) створення консультативно-дорадчої ради з питань науки й науково-технічної політики, яка сприяє формуванню державної політики розвитку науки, визначенню пріоритетних науково-технічних напрямків;
в) подача Верховній Раді України пропозицій щодо пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки і їх матеріально-технічного забезпечення;
г) затвердження державних (міжвідомчих) науково-технічних програм відповідно до певних Верховної Ради України пріоритетними напрямками розвитку науки й техніки.
4.4.3. До повноважень Кабінету Міністрів України в сфері наукової й науково-технічної діяльності відносяться:
а) подача Верховній Раді України пропозицій щодо пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки і їх матеріально-технічного забезпечення;
б) створення консультативно-дорадчої ради з питань науки й науково-технічної політики, який сприяє формуванню державної політики розвитку науки, визначенню пріоритетних науково-технічних напрямків;
в) визначення системи органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління в сфері наукової й науково-технічної діяльності в Україні;
г) створення консультативно-дорадчої ради з питань науки й науково-технічної політики, який сприяє формуванню державної політики розвитку науки, визначенню пріоритетних науково-технічних напрямків;
4.4.4. Бюджетне фінансування наукових досліджень в Україні, здійснюване шляхом базового фінансування, надається для забезпечення:
а) найважливіших для держави напрямків досліджень, у тому числі в інтересах національної безпеки й оборони;
б) проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються по державному замовленню;
в) проектів, які виконуються в границях міжнародного науково-технічного співробітництва;
г) науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки.
4.4.5. Бюджетне фінансування наукових досліджень в Україні, здійснюване шляхом програмно-цільового фінансування, надається для забезпечення:
а) фундаментальних наукових досліджень;
б) розвитку інфраструктури наукової й науково-технічної діяльності;
в) підготовки наукових кадрів;
г) проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються по державному замовленню.
4.4.6. Виділити, що не є характерною рисою державних наукових і науково-технічних програм:
а) є основним засобом реалізації пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки за допомогою концентрації науково-технічного потенціалу країни для розв'язку найважливіших природніх, технічних і гуманітарних проблем;
б) даний статус можуть мати також окремі складові загальнодержавних (національних) програм економічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;
в) обсяги фінансування загальнодержавних (національних) науково-технічних програм щорічно визначаються Верховною Радою України при прийнятті Закону України про Державний бюджет України;
г) державні наукові й науково-технічні програми формуються центральним органом виконавчої влади в сфері наукової, науково-технічної й інноваційної діяльності на основі цільових проектів і розробок, відібраних на директивній основі.
4.4.7. До повноважень Верховної ради України в сфері інноваційної діяльності відносять:
а) у границях Державного бюджету України визначення обсягу асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності;
б) контроль фінансування регіональних інноваційних програм за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів;
в) затвердження місцевих інноваційних програм;
г) затвердження порядку формування й використання коштів комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ.
4.4.8. До повноважень Кабінету Міністрів України в сфері інноваційної діяльності не відносять:
а) підготовка й подача Верховній Раді України пропозицій щодо пріоритетних напрямків інноваційної діяльності як окремої загальнодержавної програми або в рамках загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;
б) підготовка й подача Верховній Раді України як складеної частини проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозицій щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваційних проектів за допомогою спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ;
в) контролювання діяльності комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;
г) затвердження положень про порядок державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів.
4.4.9. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності не здійснюється:
а) Верховною Радою України;
б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим;
в) органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень;
г) спеціально вповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері інноваційної діяльності.
4.9.10. Виділіть характеристику, не властиву процесу розробки й впровадження пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки в Україні відповідно до чинного законодавства:
а) пріоритетні напрямки розвитку науки й техніки формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки й техніки і є складовою частиною прогнозу економічного й соціального розвитку України на середньостроковий період;
б) реалізація пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки здійснюється через систему державних наукових і науково-технічних програм, а також державне замовлення на науково-технічну продукцію;
в) формування переліку державних наукових і науково-технічних програм забезпечується Верховною Радою України;
г) Кабінет Міністрів України на підставі затверджених Верховною Радою України пріоритетних напрямків розвитку науки й техніки організує розробку державних наукових і науково-технічних програм.
4.5. Ситуаційні завдання й завдання:
4.5.1. Визначити розмір податкової пільги для підприємства у випадку використання державою однієї із систем податкового стимулювання:
1) шляхом надання можливості застосування податкового кредиту у вигляді:
а) об'ємної пільги в розмірі 25% видатків на НДДКР;
б) приростної пільги в розмірі 50% приросту видатків на НДДКР у поточному податковому періоді в порівнянні із середньою їхньою величиною за попередні 2 року;
2) шляхом надання можливості зменшення бази оподатковування для нарахування податку на прибуток.
Видатки підприємства на НДДКР в 2005 році склали 1500 тис.грн.; в 2004 р. – 1050 тис.грн.; в 2003 р. – 740 тис.грн.
Прибуток підприємства до оподатковування склала в 2005 р. 3850 тис.грн. Ставка податку на прибуток підприємства – 25%.
Ґрунтуючись на отриманих результатах, вибрати найбільш вигідну для підприємства систему податкового стимулювання.
4.4.2. Визначити період, за який доходи держави при наданні податкової пільги стануть рівними його доходам, які б одержало держава без такої податкової підтримки інноваційної діяльності підприємства. При цьому пільга становить 50% від діючої ставки податку на прибуток – 25%. Період пільгового оподатковування – 3 року з моменту реєстрації інноваційного проекту.
Відомо, що підприємство до впровадження інноваційного проекту випускало 680 одиниць устаткування в рік, відпускна ціна якого становила 16550 грн. за одиницю, питомі валові видатки – 14500 грн. Після освоєння нової технології з метою задоволення зрослого попиту підприємство планує провадити 750 одиниць устаткування в рік, його ціна складе 18000 грн., питомі валові видатки – 15200 грн.
4.5. Творчо-аналітичне завдання:
4.5.1. На підставі матеріалів періодичної преси й учбово-методичної літератури проаналізувати методи й особливості державного регулювання інноваційної діяльності США.
4.5.2. На підставі матеріалів періодичної преси й учбово-методичної літератури проаналізувати методи й особливості державного регулювання інноваційної діяльності Німеччини.
4.5.3. На підставі матеріалів періодичної преси й учбово-методичної літератури проаналізувати методи й особливості державного регулювання інноваційної діяльності Японії.
4.5.4. На підставі матеріалів періодичної преси й учбово-методичної літератури проаналізувати методи й особливості державного регулювання інноваційної діяльності країн ЄС.
