2015-09-06
2617
Різноманіття джерел і умов пропозиції позикового капіталу визначає необхідність здійснення порівняльної оцінки ефективності формування позикових інвестиційних ресурсів у розрізі окремих їх видів і форм. Основу такої оцінки складає визначення вартості залучуваного позикового капіталу у розрізі окремих його елементів.
Оцінка вартості позикового капіталу має низку особливостей, основними з яких є:
· відносна простота формування базового показника оцінки вартості (таким базовим показником є вартість обслуговування боргу у формі відсотку за кредит, купонної ставки за облігацією тощо);
· урахування в процесі оцінки вартості позикових коштів податкового коректора (податковий коректор представляє собою множник (1–Снп), де Снп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом);
· вартість залучення позикового капіталу має високий ступінь зв’язку з рівнем кредитоспроможності підприємства, який оцінюється кредитором;
· залучення позикового капіталу завжди пов’язане зі зворотним грошовим потоком не тільки з обслуговування боргу, але і з погашення зобов’язання за основною сумою цього боргу.
Розглянемо особливості оцінки та управління вартістю позикового капіталу у розрізі базових його елементів:
1. Вартість банківського кредиту, незважаючи на різноманіття його видів, форм і умов, визначається на основі ставки відсотку за кредит, яка формує основні витрати з його обслуговування:
Управління вартістю банківського кредиту зводиться до виявлення таких його пропозицій на фінансовому ринку, які цю вартість мінімізують як за ставкою відсотку за кредит, так і за іншими умовами його залучення (за незмінності залучуваної суми кредиту і терміну його використання).
2. Вартість позикового капіталу, залучуваного за рахунок емісії облігацій, оцінюється на базі ставки купонного відсотку за нею, що формує суму періодичних купонних виплат. Якщо облігація продається на інших умовах, то базою оцінки виступає загальна сума дисконту по ній, сплачувана при погашенні.
У першому випадку оцінка здійснюється за формулою:
У другому випадку розрахунок вартості здійснюється за наступною формулою:
Управління вартістю залучуваного капіталу в цьому випадку зводиться до розробки відповідної емісійної політики, що забезпечує повну реалізацію емітованих облігацій на умовах не вище середньо ринкових.
3. Вартість товарного (комерційного) кредиту оцінюється у розрізі двох форм його надання:
а) по кредиту в формі короткострокової відстрочки платежу розрахунок вартості товарного (комерційного) кредиту здійснюється за формулою:
Враховуючи, що вартість залучення цього виду позикового капіталу носить прихований характер, основу управління цією вартістю складає обов’язкова оцінка її у річній ставці по кожному надаваному товарному (комерційному) кредиту та її порівняння з вартістю залучення аналогічного банківського кредиту.
б) вартість товарного (комерційного) кредиту в формі довгострокової відстрочки платежу з оформленням векселем формується на тих самих умовах, що й банківського, однак має враховувати при цьому втрату цінової знижки за готівковий платіж за продукцію:
Управління вартістю цієї форми товарного кредиту, як і банківським, зводиться до пошуку варіантів поставок аналогічної продукції, що мінімізує розміри цієї вартості.
4. Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства при визначенні середньозваженої вартості капіталу враховується за нульовою ставкою, оскільки представляє собою безкоштовне фінансування підприємства за рахунок цього виду позикового капіталу.
З урахуванням оцінки вартості окремих складових елементів позикового капіталу та питомої ваги кожного з цих елементів у загальній його сумі може бути визначена середньозважена вартість позикових інвестиційних ресурсів підприємства.
2. Управління залученням банківського і комерційного кредиту
У складі фінансового кредиту, залучуваного підприємствами для розширення інвестиційної діяльності, пріоритетна роль належить банківському кредиту.
Під банківським кредитом розуміють грошові кошти, що надаються банком у позику клієнтові для цільового використання на встановлений термін під певний відсоток.
Багатогранність видів та умов залучення банківського кредиту визначають необхідність ефективного управління цим процесом на підприємствах з великим обсягом потреби в цьому виді позикових фінансових коштів. У цьому випадку цілі й політика залучення позикового капіталу конкретизуються з урахуванням особливостей банківського кредитування, виділяючись за необхідності у самостійний вид політики формування інвестиційних ресурсів підприємства.
Політика залучення банківського кредиту представляє собою частину загальної політики формування позикових інвестиційних ресурсів підприємства, що конкретизує умови залучення, використання та обслуговування банківського кредиту. Розробка політики залучення банківського кредиту здійснюється за наступними основними етапами (рис. 37).
Рис. 37. Основні етапи формування політики залучення підприємством банківського кредиту
У процесі оцінки умов здійснення банківського кредитування у розрізі видів кредитів використовується спеціальний показник – «грант-елемент», що дозволяє порівнювати вартість залучення фінансового кредиту на умовах окремих комерційних банків із середніми умовами на фінансовому ринку (відповідно на ринку грошей або ринку капіталу в залежності від тривалості кредитного періоду). Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:
Оскільки грант-елемент порівнює відхилення вартості залучення конкретного кредиту від середньо ринкового (виражене у відсотках до суми кредиту), його значення можуть характеризуватись як позитивною, так і негативною величинами. Ранкуючи значення грант-елементу можна оцінити рівень ефективності умов залучення підприємством фінансового кредиту у відповідності до пропозицій окремих комерційних банків.
У банківській сфері є поняття комунікаційного бар’єра між фінансистами (інвестиційними банкірами) і трейдерами. Цей бар’єр зводиться щоб уникнути витоку внутрішньої інформації, якою можуть володіти банкіри, і одержав назву “Велика китайська стіна”. http://www.k2kapital.com/glossary/c.html
Товарний (комерційний) кредит, що надається підприємством у формі відстрочки платежу за надані ним сировину, матеріали або капітальні товари, одержує все більше розповсюдження у сучасній комерційній і фінансовій практиці. Залучаючи до використання позиковий капітал у формі товарного (комерційного) кредиту, підприємство ставить своєю основною метою максимальне задоволення потреби у фінансуванні за цей рахунок виробничих запасів сировини і матеріалів (у торгівлі – запасів товарів) і зниження загальної вартості залучення позикового капіталу. Ця мета визначає зміст політики залучення товарного (комерційного) кредиту, яка розробляється на підприємствах.
Розробка політики залучення підприємством товарного (комерційного) кредиту здійснюється за наступними основним етапами (рис. 38).
Рис. 38. Основні етапи розробки політики залучення підприємством комерційного кредиту
Політика залучення товарного (комерційного) кредиту представляє собою частину загальної політики залучення підприємством позикових інвестиційних ресурсів, що заклечається у забезпеченні максимального задоволення потреби у фінансуванні формування його виробничих запасів і зниження загальної вартості залучення позикового капіталу.
Механізм мінімізації вартості залучення товарного (комерційного) кредиту може бути представлений наступною формулою:
Мінімізуючи вартість залучення товарного (комерційного) кредиту необхідно керуватися наступним критерієм – по жодному товарному кредиту вартість залучення не повинна перевищувати рівень ставки відсотку за короткостроковий банківський кредит з аналогічним періодом (інакше більш вигідним виявиться залучення банківського кредиту для розрахунку з постачальником).
У процесі залучення комерційного кредиту мають бути виключені поза фінансові форми впливу з боку кредиторів (нав’язування непотрібного асортименту товарів, продукції низької якості, вимоги припинення господарських відносин з конкурентами продавця тощо).
