Тема: Історія кафедри

Актуальність теми. Відомості про видатних вчених Харківської гістологічної школи, які зробили значний внесок у розвиток гістології. необхідні для студентів ХНМУ; у підручниках гістології цей матеріал висвітлений недостатньо.

Мета навчання. Висвітлити і довести до відома студентів дані про великі наукові досягнення та відкриття провідних науковців – завідувачів кафедри гістології ХНМУ, про їх роль у підготовці медичних кадрів, що сприяє формуванню у студентів почуття гордості за видатних науковців alma mater.

Структура змісту теми. Перша в Україні кафедра гістології, цитології й ембріології Харківського національного медичного університету заснована у квітні 1867 року, коли в неї був перетворений кабінет гістології, відкритий на медичному факультеті Харківського університету восени 1866 року. Гістологія як окремий предмет, обов'язковий для студентів першого й другого курсів, також була уведена в університеті в 1867 році.

Засновником кафедри є випускник Казанського університету, доктор медицини, професор Ніканор Адамович Хржонщевський (1836-1906), що завідував кафедрою гістології медичного факультету університету з 1867 по 1869 рік.

Внесок професора Н.А. Хржонщевського в розвиток вітчизняної гістології:

· перший вивчив гістоструктуру наднирника (в дисертації);

· розробив метод вітального забарвлення та фізіологічної ін’єкції нирок та печінки з використанням індиго-сірчанокислого натрію;

· перший довів, що альвеоли легень вистелені одношаровим епітелієм;

· встановив зв’язок між прямими та звивистими канальцями нирок;

· довів, що жовчні шляхи печінки починаються в середині печінкових трабекул сіткою тонких капілярів;

Під його керівництвом за два роки були захищені 4 докторські дисертації.

Після переводу проф. Н.А. Хржонщевського до Київського університету кафедрою гістології медичного факультету Харківського університету завідували проф. І.П. Щелков (з 1869 по 1870 рік, по сумісництву із завідуванням кафедрою фізіології) та проф. І.К. Вагнер (з 1870 по 1871 рік, по сумісництву із завідуванням кафедрою нормальної анатомії).

В 1871 році на завідування кафедрою був обраний за конкурсом проф. Костянтин Захарійович Кучін, випускник Казанського університету, на цій посаді він працював до 1890 року.

З 1891 по 1911 рік кафедрою керував талановитий гістолог Микола Костянтинович Кульчицький – випускник медичного факультету Харківського університету доктор медицини, заслужений професор, член-кореспондент Військово-медичної академії (м. Санкт-Петербург), почесний член товариства наукової медицини й гігієни при Харківському імператорському університеті, після закінчення викладацької діяльності сенатор, таємний радник.

Наукова та методична діяльність проф. М. К. Кульчицького:

· перший виявив та описав ентерохромафінні клітини в епітеліальному вистеленні тонкого кишечнику, що у світовій науковій літературі отримали назву “клітини Кульчицького”

· підготовив 10 докторів наук

· написав і видав такі підручники:

1. “Учение о микроскопе и технике микроскопического исследования” (1885 р.)

2. “Основы гистологии животных и человека” (1900 р.)

3. “Основы практической гистологии” ч.1 (1889 р.) та ч.2 (1890 р.)

Історія кафедри в цей період також пов'язана з ім'ям талановитого вченого й педагога професора Миколи Феофановича Кащенко, випускника Харківського університету. В1884 році Н. Ф. Кащенко одержав ступінь доктора медицини й звання приват-доцента для викладання порівняльної анатомії, а також вів теоретичний і практичний курс по гістології й ембріології при медичному факультеті. Наукові досягнення М. Ф. Кащенка за період його перебування у Харкові:

· перший вивчив гістоструктуру патологічно змінених зародків людини на серійних зрізах, застосовуючи метод ембріологічної реконструкції;

· перший виявив та описав темні круглі клітини які знаходились у великій кількості в тканинах патологічних ембріонів, припустив, що джерелом їх утворення є мезобласт;

· сформував критерії, згідно яких можна вважати зародок людини патологічним;

· встановив порядок розвитку пальців у зародка людини;

· описав двохшарову структуру трофобласту хоріона людини, довів їх загальне плідне походження;

· перший описав в стромі ворсинок хоріону людини макрофаги, що згодом отримали назву “клітини Кащенко-Гофбауера”.

З 1912 по 1917 рік кафедрою завідував проф. Петро Андрійович Поляков. П. А. Поляков – випускник Петербургської воєнно-медичної академії, ординарний професор по кафедрі гістології імператорського Харківського університету.

Наукова та педагогічна діяльність професора П.А.Полякова:

· -вивчив особливості мікроструктури пухкої сполучної тканини (дисертація);

· -видав підручники та навчальні посібники:

1. “Сравнительная анатомия позвоночных животных с атласом рисунков” (руководство для студентов – медиков (1907р.).

2. “Основы гистологии с элементами эмбриологии” (підручник)(1908-1909рр)

3. “Основы эмбриологии и гистологии зубов и полости рта” в співавторстві з проф. В. П. Воробйовим (1912р).

З 1923 по 1932 рік кафедру очолював відомий гістолог професор Володимир Якович Рубашкін (1875-1932), випускник Петербургської воєнно-медичної академії, учень видатного гістолога О.О. Максимова.

Наукова діяльність заслуженого професора В. Я. Рубашкіна:

· перший вивчив гістогенез нейроглій та епендими (дисертація);

· перший розробив методику ідентифікації гоноцитобластів ссавців, та дослідив шляхи їх міграції до гонад;

· перший виявив локалізацію гоноцитобластів в ентодермі жовткового мішка;

· заснував і очолив Український протозойний інститут;

· створив періодичний журнал “Кровяные группы и переливание крови”.

Навчально-педагогічна діяльність:

· Розробив першу республіканську програму для викладання гістології.

· Видав перший в Україні підручник з гістології українською мовою для студентів медвузів Елементи гістології ч.1,2 (1929-1933рр).

· Підручник з гістології російською мовою “Основы гистологии и гистогенеза человека” (ч.1,1931р., ч.2,1933р.).

З 1933 по 1936 рік кафедрою завідував професор Микола Сергійович Часовніков, випускник Томського університету. Видатний науковий діяч, відомий дослідженнями по цитології (структура та функції комплексу Гольджі у різних секреторних клітинах різних залоз). Великий внесок зробив професор М. С. Часовніков у дослідження гістоструктури та функції тимусу. У 1928 році був нагороджений премією ім. Леніна за наукову діяльність у цьому напрямі. Наряду з викладацькою діяльністю на посаді завідувача кафедрою гістології Харківського медичного інституту у 1933 році він очолив відділ мікроморфології Всеукраїнського інституту експериментальної медицини, звідки за короткий період вийшло багато наукових праць.

Наукова діяльність професора М. С. Часовнікова:

· вивчив будову комплексу Гольджи та мітохондрій у секреторних клітинах;

· вивчив зміни гістоструктури тимусу в процесі інволюції;

· перший встановив джерела розвитку строми тимусу з 3 - 4 пар зяберних кишень;

· вивчив мікроструктуру тілець Гасаля та їх утворення.

З 1937 по 1974 рік кафедрою завідував видатний гістолог, заслужений діяч науки, лауреат Державної премії УРСР професор Борис Володимирович Альошин (1901-1991). Науково-дослідна діяльність Б.В.Альошина й численного колективу його учнів була присвячена рішенню кардинальних проблем сучасної ендокринології. Успішна розробка ряду теоретичних проблем сучасної нейроендокринології дозволила Б.В. Альошину розкрити деякі закономірності, що визначають діяльність щитовидної залози й висунути оригінальну теорію, що пояснює патогенез зобної хвороби. Розкритий роботами Б.В. Альошина і його учнів тісний зв'язок між щитовидною залозою й жіночою половою системою дозволили зрозуміти механізми високої частоти тіреопатій у жінок у порівнянні із чоловіками. Огляд і аналіз досліджень, проведених Б.В. Альошиним і його співробітниками по секреторному процесу в щитовидній залозі, її регуляції й патогенезу зобної хвороби, представлений у монографіях «Розвиток зоба й патогенез зобної залози» (1954 рік), «Зобна хвороба й тиреотоксикоз» (1965рік), а також у колективній монографії «Захворювання щитовидної залози» (1970 рік). Багато років їм розроблялася проблема нервової регуляції ендокринних функцій. Роботами Б.В. Альошина чітко показане існування прямої секреторної дії нервового сигналу на залозисту клітку ендокринного органу. Результатом численних робіт з'явилася монографія Б.В. Альошина «Гістофізіологія гіпоталамо-гіпофізарної системи» (1971 рік). Проф. Б.В. Альошин взяв активну участь у створенні підручника «Гістологія», що вийшли за редакцією В.Г. Єлисєєва в 1963 році. Цей підручник перевидавався 5 разів (1971, 1983, 1989, 1999 роки). Видання 1989 року перекладено на іспанську мову. У допомогу студентам були видані «Лекції по цитології» (1970 рік), методичний посібник для практичних занять по гістології для студентів-іноземців (1968 р.).

Під керівництвом Б.В. Альошина за період його роботи на кафедрі виконано 19 докторських і 68 кандидатських дисертацій. Створено оригінальний напрямок у вивченні гістофізіології ендокринної системи.

Внесок професора Б. В. Альошина в розвиток вітчизняної гістології та ендокринології:

· досконально вивчив секреторний процес в тироцитах щитовидної залози;

· створив теорію патогенезу зобної хвороби;

· обоснував причини високої частоти тиреопатій у жінок;

· вивчив вплив нервової системи на процес гормоноутворення в ендокринних залозах;

· довів існування двох механізмів регуляції для периферійних ендокринних залоз: трансгіпофізарного та парагіпофізарного;

· підтвердив участь нейросекреторних ядер медіобазального гіпоталамусу в регуляції гормоноутворення в аденогіпофізі;

· створив наукову школу на базі кафедри гістології ХМІ та відділу гістофізіології в Харківському інституті ендокринології та хімії гормонів;

· видав 7 монографій;

· підготував 19 докторів та 68 кандидатів наук;

Навчально-методична робота професора Б. В. Альошина:

· співавтор головного підручника Радянського Союзу та Росії, глави “Ендокринна система” та “Статева система”, їх постійне оновлення (роки видання 1963, 1973, 1983, 1999 рр.).

· методичні посібники “Цитологія” (1970) “Навчальний посібник для студентів іноземців” (1968), “Завдання до практичних занять по гістології”(1963 р).

З 1974 по 1976 рік кафедрою завідував доцент Станіслав Григорович Гнідаш (1935 - 1999), учень професора Б.В. Альошина. Після навчання в аспірантурі при кафедрі гістології ХМІ в 1966 році він захистив дисертацію на тему «Роль ендокринних факторів у регуляції гіпоталамічної нейросекреції івпливу брому на гіпоталамус». С.Г. Гнідаш був автором 46 наукових праць.

З 1976 по 1995 р. кафедрою завідував професор Євген Якович Панков (1932 - 1995). Його наукові дослідження знайшли відбиття в його основних працях «Фиброзная дисплазия», (1971р.), «Репаративная регенерация кости» (1971 р.), «Экзогенные нуклеиновые кислоты и восстановительные процессы» (1974 р.), «Комплексное лечение опухолей костей»(1979 р.), «Ультраструктура клетки при низких температурах» (1978 р.), «Цитохимия костного мозга при криоконсервировании» (1989 р.), «Приборная реализация методов рефлексодиагностики и терапии» (1994 р.). Його педагогічний талант дозволив йому стати одним із кращих лекторів ХДМУ. Під його керівництвом і при особистій участі було видано два навчальних посібники: «Мікроморфологія людини», Ч.1 і 2 (1993 - 1994 рік), а також численні методичні рекомендації для студентів. В 1995 році академік Є.Я. Панков і професор О.В. Мірошніченко інтенсивно працювали над монографією, присвяченій концепції структурно-функціональних одиниць органів.

Крім наукової й педагогічної роботи, Є.Я. Панков вів всебічну громадську діяльність, був активним членом трьох спеціалізованих рад: у Харківському державному медичному університеті, Інституті проблем кріобіології й кріомедицини АН України й НДІ ортопедії й травматології. Євген Якович багато уваги приділяв проведенню наукових конференцій. Він був організатором і активним учасником таких наукових конференцій: «Структурно-функціональні одиниці органів: теоретичні й прикладні аспекти» (1989 р.), «Нові додатки морфометрії й математичне моделювання в медико-біологічних дослідженнях» (1990 р.), «Структурно-функціональні одиниці і їхні компоненти в органах вісцеральних систем у нормі й патології» (1991 р.), «Фундаментальні й прикладні аспекти нетрадиційної медицини» (1992 р.).

Проф. Є.Я. Панков був членом редакційних колегій журналів «Проблеми кріобіології» і «Ортопедія й травматологія», головним редактором заснованого їм академічного журналу «Вісник проблем сучасної медицини», що видається з 1993 року. В 1994 році Є.Я. Панков був обраний дійсним академіком Української академії наук національного прогресу.

Внесок професора Є.Я. Панкова у розвиток вітчизняної морфології, травматології, кріобіології та кріомедицини:

· проведені дослідження по морфологічній діагностиці, передпухлинних захворювань та пухлин кісток;

· вивчено процес репаративного остеогенезу та методів його корекції;

· вивчалась ультраструктура клітин при низьких температурах;

· розроблена концепція структурно-функціональних одиниць органів;

· створена школа опорно-рухового апарату;

· отримане 21 авторське свідотство;

· організація наукового журналу «Вестник проблем современной медицины».

Навчально-педагогічна діяльність:

Навчальний посібник «Микроморфология человека» ч. 2 1993р.;

Методичні вказівки до практичних занять для студентів 1-2 курсів ХМІ

Із січня 1996 року по теперішній час кафедру очолює академік Міжнародної академії інтегративної антропології, доктор медичних наук, професор Сергій Юрійович Масловський. На посаді завідувача кафедрою він розгорнув активну наукову й педагогічну діяльність. З 1996 по 2005 рік результати наукових досліджень були відбиті їм в 115 публікаціях, повідомлені на багатьох конгресах, з'їздах і конференціях. С.Ю. Масловський і очолюваний ним колектив організували наукові конференції, присвячені знаменним датам історії кафедри, у роботі яких взяли участь гістологи всієї України й ближнього зарубіжжя. Професор С.Ю. Масловский за цей період одержав 8 патентів на винаходи, їм була реорганізована гістологічна лабораторія. Під його керівництвом захищені сім кандидатських дисертацій. З 1998-2002р. був експертом Вищої атестаційної комісії України.

З 2008р. призначений головою спеціалізованої вченої ради з прийомом до захисту кандидатських та докторських дисертацій за фахом нормальна анатомія та патологічна фізіологія

Протягом 1996 - 2005 років відбулися прогресивні зміни в методиці викладання гістології. Проф. С.Ю. Масловський разом з О.Г. Авруніним створив навчальну й контролюючу програму по всіх розділах курсу гістології (1997 р.), а також комп'ютерну програму по вивченню виживаності знань по гістології для студентів старших курсів «Крок-1» (1999 р.). З його ініціативи доцент І.І. Шестітко й О.М. Гавриляка зняли відеофільм «Атлас мікроскопічних препаратів по цитології, ембріології й загальній гістології й мікроскопічній анатомії».

Перероблений, удосконалений й доповнений навчальний посібник «Мікроморфологія людини», ч. 1 і 2, на українською, російською та англійською мовами (2000 — 2001 роки). Видано малюнки й схеми до цього видання (2002 р.). Створено комп'ютерний клас, збільшено кількість комп'ютерів.

З ініціативи й під керівництвом професора С.Ю. Масловського було виготовлено 11 барел’єфів і 5 погрудь видатних вітчизняних і іноземних учених-морфологів.

Професор С.Ю. Масловський бере активну участь у суспільному житті університету, є куратором Ради молодих учених.

Внесок професора С.Ю. Масловського в розвиток вітчизняної морфології:

Наукові праці:

· Одним з перших показав, що n. pudendus бере участь в іннервації передміхурової залози.

· Створив перший у країні стереотаксичний атлас проміжного мозку дітей і підлітків.

· Створив новий науковий напрямок «Стереотаксична нейроморфологія».

· Організував видання наукових журналів «Медицина сьогодні й завтра» та «Експериментальна та клінічна медицина».

· Підготував 7 кандидатів наук.

· Одержав 8 патентів на винаходи.