Іменники цієї групи виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Вони могли б мати потенціально повну парадигму відмінювання, але практично для них характерна лише однина.
До singularia tantum належать такі основні групи іменників:
1. абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття | сміливість, гордість, боротьба, щастя, далечінь, розвиток, любов, гнів, мудрість |
2. збірні іменники, що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле | козацтво, рідня, піхота, прокуратура, деканат, комашня, колосся, листя, молодь, студентство |
3. іменники, що становлять категорію речовинності | молоко, масло, кисень, азот, папір, руда, солома, борошно, нафта, вода, золото, сніг, пісок, асфальт |
4. власні назви людей, тварин, планет, географічні та інші поняття | Наталія, Віктор, Марія, Пірат, Сірко, Київ, Полтава, Дніпро, Земля, Марс, кінотеатр "Дружба" |
Іноді від названих іменнників може утворюватись форма множини, але при цьому відбувається зміщення у лексичному значенні. Зокрема через форму мнножини конкретне зачення може протиставлятися більш загальному, тоді форми множини набувають спеціалізованих значень, а саме:
|
|
1. сортів або різновидів речовин і матеріалів: мед - мед и, вод а - в о ди, сталь - ст а лі, м а сло - масл а;
2. різних проявів абстрактних ознак: шв и дкість - шв и дкості;
3. співвідношення величин за масою, розміром або інтенсивністю вияву: піс о к - піск и, сніг - сніг и, ж и то - жит а, біль - б о лі;
4. однойменних осіб або предметів: Привіт вам, Петрики, Марусі, Олі, Гриці (М. Рильський);
5. номінанацій, узагальнених на основі характеристичних ознак, пов'язаних з відповідними власними назвами: Давайте нам літературу. Давайте Байронів, Шекспірів, Гете (М. Коцюбинський);
6. сукупності осіб, пов'язаних родинними стосунками: родина Королів.