Іменники, вживані лише у множині, також охоплюють кілька семантичних груп. Найголовнішими серед них є такі:
1. назви будівель, їх частин, споруд | сіни, ворота, сходи, двері |
2. назви предметів упряжі, засобів пересування | шори, наритники, сани, бігуни |
3. назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку | граблі, вила, ваги, триноги, ночви, носилки |
4. назви парних предметів і парних частин тіла | окуляри, ножиці, кліщі, терези, тиски, лапки, в'язи, груди |
5. назви музичних інструментів | цимбали, літаври |
6. назви одягу і взуття | штани, труси, бриджі, бутси, панталони |
7. назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування | хімікалії, парфуми, помиї, дрова, вершки, дріжджі, прянощі, консерви, макарони, |
8. назви залишків речовини чи матеріалу | висівки, вичіски, недоїдки |
9. назви відрізків часу, свят, традиційно-побутових обрядів та дій, що повторюються | сутінки, будні, канікули, іменини, роковини, заручини, зажинки, обжинки, переговори, перегони |
10. назви сукупності предметів зі значенням збірності | надра, гроші, фінанси, джунглі, хащі, люди |
11. назви ігор | шахи, городки, жмурки |
12. назви дій і процесів | посиденьки, витребеньки, відвідини, дебати, хвастощі, пустощі |
13. назви на позначення почуттів, емоцій, станів | радощі, молодощі, гордощі, жалощі, веселощі, труднощі, ревнощі, скупощі, мудрощі, ластощі |
14. власні географічні назви | Альпи, Афіни, Суми, Черкаси, Карпати, Дарданелли |
Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогою контексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди.
|
|
22.3. Стилістичні особливості категорії числа іменників
Однією із словозмінних морфологічних (граматичних) категорій, яка містить у собі вказівку на кількість осіб, предметів, явищ, позначуваних іменниками, є категорія числа.
Категорія числа іменників має здебільшого дві форми вияву — однинну й множинну. їх стилістична сутність майже адекватна, пор.: Навчаю учня і Навчаю учнів. Ці речення розрізняються своїм змістом і морфологічно. Йдеться про навчальні зусилля суб’єкта, які зорієнтовані тільки на одного об’єкта, особу (учня — одн.) і на двох, кількох чи багатьох об’єктів (учнів — множ.), тому й стилістика обох речень неоднакова: сприймання мовцем змісту сказаного в обох реченнях пов’язане з його ставленням до кількісного вияву об’єкта тієї самої дії.
Стилістична місткість категорії числа найочевидніша тоді, коли слова вживаються переважно або тільки в однині (читання, мислення, запровадження, вдосконалення, орієнтація, м’ясо, сміх та ін.), або тільки в множині. До іменників із значенням множності, множинності найчастіше належать такі іменники:
|
|
— назви предметів одиничних, парних або таких, які утворилися з кількох частин: вила, ворота, ночви, сани, терези, граблі, ноші, посилки, лапки, кліщі, панталони, сіни, шахи, в’язи, баки та ін.;
— іменники, лексичне значення яких матеріально- речовинне: вершки, дріжджі, прянощі, висівки тощо;
— назви тих реалій, які мають значення збірності і вказують на сукупність предметів: гроші, надра, фінанси, копалини, джунглі, хащі та ін.;
— найменування дій, процесів: заходеньки, походеньки, витребеньки, дебати, відвідини, жмурки, пересміхи, хвастощі, пустощі, гульбища тощо;
— найменування певних відрізків часу, свят, обрядів: сутінки, канікули, іменини, роковини, заручини, входини, вхідчини, жнива, обжинки і т. ін.;
— найменування почуттів, емоцій, станів: радощі, гордощі, жалощі, веселощі, мудрощі, прикрощі тощо;
— власні назви, що мають лише форму множини: Прилуки, Суми, Афіни, Альпи, Карпати, Гімалаї та ін.
Деякі з цих іменників з певною видозміною в семантиці й емоційному забарвленні можуть уживатись і у формах однини: Ця кадра неперспективна (в розмовно- побутовому мовленні — із зниженим, іронічним відтінком). Іноді «стилістична» множина може замінювати собою граматичну однину: Лежали битих м’яс копиці (І. Котляревський); Забери з собою всі лиха, всі зла (Т. Шевченко).
Такі іменники, як сіль, сталь, дим, масло, вода, глина, кукурудза, гречка, пшениця, крейда, світ і под., уживаються в множині тоді, коли ними потрібно позначати різні види, ґатунки того, що виражається одниною: мінеральні води, солі мікроелементів, різні жири, напр.: На той год [рік] ми хочем знов їхати куди-небудь на води (Леся Українка); Він вже пив валер’янку, нюхав солі — нічого не допомогло (Ю. Смолич); Стоять сухі кукурудзи… (М. Вінграновський); Менше вживати жирів — це для здоров’я (3 газети).
У художньому і розмовному стилях вживаються іменники в обох числах: Гладжу рукою соболину шерсть ячменів (М. Коцюбинський); О, земле юрб і добр, о, земле сил і дій!.. (М. Бажан); Є любов до сестри, і до матері, і до дружини, Є багато любовей (В. Сосю- ра). Однинна форма іменника може вказувати на збірність чи множинність, сприймаючись при цьому з деякою метафоричністю: Багацько трупа там палилось (І. Котляревський); У темнім лісі за горами Зібравсь усякий звір (Л. Глібов).
Множинної форми можуть набувати й власні од- нинні назви, чим завжди привноситься у мовлення значеннєво-стилістичний відтінок узагальненості, легкої іронії чи й недоброзичливого ставлення до особи, явища: Семени, Івани, Надівайте жупани (Т. Шевченко); дві Ганни, три Оксани; чотири Петренки; Ви …побачили усякого начиння по тих Італіях (Леся Українка); Щоб більше не з’являлись ні гітлери, ні Сталіни (3 газети).
Однинні іменники типу шляхта, братія, мишва, маючи значення збірності, здебільшого тільки своєю семантикою надають висловленому негативної оцінки, зневаги, сарказму тощо: Понура шляхта, мов хорти, За двері вийшла (Т. Шевченко); А братія мовчить собі, Витріщивши очі (Т. Шевченко); Задумала мишва вчинить велике діло (Л. Глібов).
Окреме явище становлять випадки числової неузгодженості присудка в реченні з підметом, що нерідко стилістично відображає давню традицію (характерну для українців) шанобливого ставлення до своїх батьків, родичів, старших за віком друзів, товаришів і т. ін.: Встали мати, встали й татко, Де ластовенятко? (П. Тичина); Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський).
У художніх текстах, у яких відображається минуле, можна натрапити й на числові форми колишньої двоїни, які в наш час перебувають поза межами сучасної літературності, нормативності: дві колесі, дві яйці, дві руці, три відрі та ін.; Перед хатою стоять дві грушці (В. Стефаник).
|
|
Отже, категорія числа іменників вагома також і стилістично, бо нею суттєво розгортаються виражальні можливості іменників у їх числовій формі.
[1] Виноградов В. В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Избр. труды: Лексикология и лексикография. — М.. 1977. — С. 140-161.
[2] Виноградов В. В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке. — С. і40-161.
[3] Пор.: Мокиенко В. М. Славянская фразеология. — М., 1989. — С. М-16.
[4] Біяоноженко В. М, Гнатюк і С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. — К., 1989. — С. 110-і ІЗ.
[5] Пор. обмежену кількість іменників чоловічого роду на (ц') без наведеного суфікса: коць, місяць, герць.
[6] George Y. Shevelov. A Tendency in Language Development: A Remark on the Erosion of the Feminine i-stem Substantives in Slavic, especially in the Ukrainian Language // In and around Kiev. — Heidelberg, 1991. — F. 342.
[7] Уточнимо сам термін модальний — модальність: крім значення відношення мовця до висловленої думки з погляду її імовірності, можливості, необхідності, модальність у синтаксисі виражає характер віднесеності змісту речення до дійсності, тобто вказує на наявність чи відсутність зв’язку між змістом речення і дійсністю. Отже, думка виражається в плані реального та ірреального способу. Виявити значення слова ірреально.
[8] Розрізняйте м’які й напівм’які звуки Позначаємо так: м’які — [д'), напівм’які — [б*].