Правопис префіксів

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. Їх пишуть за певними орфографічними правилами, й вони є орфограмами.

1. Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з -: згаяти, зорати, зв 'язати, зробити.

2. У словах, корінь яких починається звуками [к], [п], [т], [х], [ф], вимовляється і пишеться префікс с-; сказати, спитати, стер­піти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається двома чи трьома приголос­ними, то вживається префікс зі- (варіант префікса з -): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4. Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розвиднілось, безсистемний, возвеличити, черезсідельник.

5. Префікси пре-, при; прі- різняться значенням:

а) префікс пре- в українській мові виражає збільшену міру ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже: пре­добрий, премудро, пречудова;

б) префікс при- має значення приєднання, наближення: при­писати, прилетіти, приклеїти, частковості дії: присісти, причи­нити; результату дії: приборкати, прив 'язати,

в) префікс прі- вживається у кількох словах: прізвище, прі­звисько, прірва.

6. У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний ве змінюється: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходити, чадрізати.