Для дитячих хорів і невеликих гуртів слід використовувати народні пісні, які функціонально являються природними для дитячого віку. В українському фольклорі є багато ігрових пісень зокрема із жанру веснянок, колядок і щедрівок, забавлянок, небилиць тощо. Серед таких: «Горобейко», «Воротарик», «Перепілонька», «Подоляночка», «Просо», «Заїнька». Для обробок використовуються вузькоамбітусні наспіви, переважно одноголосся., ритмізована декламація. Більш розвинуті наспіви запозичуються з пісень для дорослих – тих же веснянок, купальських, танцювальних пісень тощо.
В обобці необхідно враховувати діапазони дитячих тголосів, що розподіляться на дисканти й альти. Можливі обробки для трий чотириголосного однорідного дитячого хору колядок і щедрівок, що є вже у доробку кращих дитячих хорів музичних школах і дитячих аматорських співочих осередках.
Завдання для самостійної роботи
1. Опрацювати літературу: 1, 2, 5.
2. Здійснити аналіз фольклорних транскрибованих зразків весняних ігрових пісень.
3. Виконати практичні завдання з обробки фольклорних зразків для дитячих хорів.
Питання для самоперевірки
1. Які пісенні зразки фольклору слід вживати для дитячих осередків?
2. Яких принципів необхідно дотримуватись в аранжуванні народних пісень для дітей?
ЛІТЕРАТУРА
1. Горохов П. Загрецький Д. Хорове аранжування. К., 1982.
2. Іваницький А. І. Українська народна музична творчість. К., 1990, С. 32-46.
3. Калугина Н. В. Методика работы с русским народным хором. М., 1977.
4. Медведева М. Методика хоровой аранжировки для руководителей песенных фольклорных коллективов. М.,1982.
5. Павленко І. Я. «Пісенна традиція села Лука». К., 2010. С. 7-26.
6. Щуров В. Особенности многоголосной фактуры песен южной России. М.,1971.
7. Ященко Л. І. Українське народне багатоголосся. К.,1962.