Стилі сучасної української літературної мови

У своєму повсякденному житті люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на занятті від­різняється від виступу на зборах. Коли студент пише твір, він добирає слова й будує речення старанніше, ніж коли пише приватного листа. Залежно від змісту і мети вислов­лювання, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінуван­ня найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів слів, форм, словосполучень, конструкцій речень тощо. Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, про­токол, написані однією мовою, відрізняються набором мов­них засобів, специфічними особливостями мовного оформ­лення. Таке розрізнення називається стилістичною ди­ференціацією мови.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово «стиль» (від лат. stilus — паличка для письма, тобто письмове зна­ряддя, яке використовувалося в часи античного Риму й се­редньовіччя) багатозначне. В літературі й у мистецтві вза­галі воно означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження, а також спосіб, прийом, метод певної діяль­ності.

Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вира­ження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В укра­їнській літературній мові зазвичай виокремлюють п'ять функ­ціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистич­ний, стиль побутового мовлення і художній. Кожний зі стилів має свої характерні особливості й реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різнять­ся насамперед метою мовлення, сферою спілкування та інши­ми ознаками.

Основні ознаки стилів та їх жанрів можна подати у ви­гляді таблиці (с. 9—10).

Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль — це мова ділових паперів: роз­поряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резо­люцій, протоколів, законів, актів, наказів, анкет, розписок тощо. Це один із найдавніших стилів. Його ознаки знаходимо в документах XI—XII ст. (Мстиславова грамота 1130 р.), в українсько-молдавських грамотах, українських грамотах XIV—XV ст., українських літописах (офіційні листи, угоди тощо). Сфера вживання офіційно-ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. Обслуговуючи потреби дер­жавного, громадського, економічного та політичного життя суспільства, тексти офіційно-ділового стилю мають помітні відмінності й у межах того самого жанру. Однак усім їм притаманні дуже виразні спільні мовні ознаки.