Українська мова — державна мова українського народу

Конституцією України, прийнятою Верховною Радою 28 червня 1996 р., українську мову проголошено держав­ною. Державна мова — «закріплена традицією або зако­нодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах дер­жавного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах осві­ти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики».

Історична доля українського народу склалася так, що його мова не завжди функціонувала як державна, хоча вона вхо­дить до двадцяти найпоширеніших мов світу. У 60—80-х ро­ках XIX ст. розвиток української літературної мови гальму­вався царськими заборонами (Валуєвський циркуляр 1863 р., Ємський акт 1876 р.). У роки більшовицького лихоліття та­кож робилося все можливе, щоб зупинити процес розвитку української мови. Новий наступ на неї здійснено в часи застою: українська мова зникала із навчальних закладів, науки, культури та інших сфер суспільного життя. І тільки завдяки зусиллям державно-патріотичних сил вдалося збе­регти за нею статус державної.

Попри всі негаразди українська мова розвивається й по­сідає належне їй місце, що закріплено статтею 10 Консти­туції України: «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».