Поняття літературної мови

Українська мова належить до слов'янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови — сучасній ук­раїнській літературній мові;

б) у нижчих формах загальнонародної мови — її терито­ріальних діалектах.

Літературна мова — це унормована, відшліфована фор­ма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності: державні й громадські устано­ви, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут. Вона характеризується уніфікованістю, стандартністю, ви­сокою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній фор­мах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовлен­ні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має свої особливості, зумовлені специфікою функціо­нування літературної мови в кожній з форм.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспіль­ства.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський — автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «На­талка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Він першим вико­ристав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше «своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно-роз­мовні форми народної мови». Традиції Т. Шевченка у розвит­ку української літературної мови продовжували у своїй твор­чості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцю­бинський та інші письменники.

Українська літературна мова постійно розвивається та збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шлі­фуванням обов'язкових для всіх літературних норм.