2015-09-06
796
Центральною енергетичною ланкою агроекосистем є зелені рослини, які трансформують сонячну енергію у зв'язану енергію органічних речовин. Ефективність цього процесу невисока. У помірних широтах, в яких знаходиться Україна, кількість сонячної енергії, що надходить до поверхні ґрунту за рік, дорівнює приблизно 14 109 ккал. З урахуванням розмірів отримуваного врожаю, за розрахунками Д.Піментела (1987), ефективність зв'язування сонячної радіації в найбільш урожайної культури кукурудзи на зерно складає 0,5%, у картоплі - 0,4%, а в пшениці - усього 0,2%.
Теоретично рослинництво має бути енергетичне прибутковим, оскільки воно базується на зв'язуванні сонячної енергії. Але це справедливо лише для примітивних землеробних систем, в яких застосовувалася тільки м'язова праця. У сучасних агроекосисте-мах додаткові витрати енергії при виробництві сільськогосподарської продукції перевищують за обсягами ту енергію, яка акумульована в ній. Таким чином, сучасні агроекосистеми збиткові, а сільське господарство є найбільшим енергоспоживачем. У США воно забирає 17% енергії, що виробляється в країні, в Індії - 29%. Енергетичне найдешевше зерно виробляється в Англії.
|
|
|
Усе сучасне сільськогосподарське виробництво таке, що в агроекосистеми вкладається додаткова антропогенна енергія. Так називають усю енергію, що вноситься в агроекосистеми при виробництві продуктів рослинництва і тваринництва у вигляді м'язової енергії та енергії трудових затрат, необхідних при виробництві, транспортуванні й використанні добрив, пестицидів та інших речовин, а також при зрошуванні.
Витрати антропогенної енергії поділяються на три основні види:
1) витрати на підтримку високої життєздатності й продуктивності рослин і тварин в агроекосистемах у період їх вирощування;
2) витрати на підтримку екосистеми в стані, придатному для використання;
3) витрати на відшкодування речовин, що вилучаються з агроекосистем з урожаєм та продукцією.
Основні канали витрачання енергії в енергетичному бюджеті агроекосистем наведені в табл. 2.
Таблиця 2
