Типи промислового виробництва

У взаємодії суспільства і природи техніка відіграє, як правило, подвійну роль. З одного боку, за її допомогою людина задовольняє свої потреби, але з іншого - вона є головною причиною змін, що відбуваються в природі (антропогенні зміни), які є небажаними для всього живого у біосфері.

Промислові підприємства перетворюють майже всі компоненти природи (повітря, воду, ґрунт, рослинний і тваринний світ тощо). У біосферу (атмосфера, водойми і ґрунт) викидаються тверді промислові відходи, небезпечні стічні води, гази, різні за розмірами й хімічним складом аерозолі.

Знаходячись в органічному зв'язку з природою, сучасне суспільство перетворює її за допомогою техніки, причому в таких обсягах, що обумовлюють формування штучного середовища існування людини, яке все більше набуває рис певної цілісної оболонки, трактованої як техносфера Землі.

Промислове виробництво базується на переробці різноманітних видів природних ресурсів з отриманням або засобів виробництва, або корисних для людини продуктів. Звичайно промисловість поділяють на дві основні галузі - видобувну та переробну.

Видобувна промисловість включає в себе видобування рудних та нерудних корисних копалин, лісову промисловість і деякі інші види.

Переробна працює на сировині, яка надходить від видобувної промисловості й сільського господарства. Переробна промисловість поділяється на металургійну, машинобудівну, деревообробну, текстильну, електротехнічну та інші види промисловості.

Будь-яке промислове виробництво включає три етапи:

1) виявлення та освоєння природних ресурсів;

2) розгортання виробництва з переробки цих ресурсів і отримання корисної продукції;

3) накопичення відходів та їх видалення.

Усі ресурси промислового виробництва є речовинами, що вилучені з планетарного кругообігу або з їх природного депо.

Для будь-якого промислового виробництва характерна тенденція до концентрації. Вона випливає з нерівномірного розподілу ресурсів, а також пов'язана з тим, що територіальна сконцентрованість видобувної та переробної галузей дає економію транспортних засобів. Виникають територіально-виробничі комплекси - групи технологічно та економічно зв'язаних виробництв і підприємств. Розташовуються промислові підприємства переважно в містах. При розміщенні за межами міста вони швидко перетворюються в міста або населені пункти міського типу.

Суперечності між природним середовищем і промисловим виробництвом почали формуватися від самого початку виникнення виробництва, оскільки за своєю суттю воно більш відчужене від природних процесів порівняно з сільським господарством.

Екологічна оцінка типів промислового виробництва базується на оцінках виду та розмірів речовин, що вилучаються з природного середовища, та характеру й кількості відходів. Вилучаються з природного середовища у першу чергу гірські породи, що містять руди металів, нафта, газ чи інші необхідні для промислового виробництва речовини. Обсяги такого вилучення досить великі. Так, наприклад, при розробці Курської магнітної аномалії був виритий кар'єр глибиною 500 м і завдовжки до 500 км. Аналогічні процеси відбуваються при промисловому виробництві на території України, тим більше що країна багата корисними копалинами; існує більше 7 тисяч родовищ і добре розвинутий гірничодобувний комплекс.

Але найбільші екологічні проблеми створюють відходи, які значною мірою властиві промисловому виробництву. Гірничодобувній промисловості притаманний особливий тип відходів - відвали гірської породи. Вони займають великі території і призводять до сильного запилення атмосфери. Металургійна промисловість додає до них гори шлаку й попелу. За даними X. Ши-могакі (1993), у світі внаслідок спалювання кам'яного вугілля за рік утворюється 3,91х10⁶ тонн вуглезольних відходів, які на 60% зберігаються у відкритих відвалах. Відвали гірничовидо-бувних і металургійних підприємств забруднюють природне середовище не тільки пилом, але й стоком поверхневих і ґрунтових вод. Такі території завжди вимагають дорогої рекультивації, але й вона не може повністю відновити природу таких “місячних ландшафтів”.

Залежно від типу промислового виробництва на його проміжних етапах до навколишнього середовища потрапляє чимало найрізноманітніших відходів. Це й оксид сірки, азоту та вуглецю, і фреони, фенол, сульфати, і речовини з поверхнево-активними властивостями. Загальновідома висока відходність хімічної промисловості, що виробляє азотну, сірчану, соляну кислоти, луги та пластмаси. Сильно забруднює навколишнє середовище виробництво паперу. Відбілювання супроводжується утворенням приблизно 1 тисячі токсичних речовин, у тому числі таких небезпечних, як діоксин, фурани і т.п.

Світове господарство щорічно викидає тільки в атмосферу 200 млн. т оксиду вуглецю, більше 50 млн. т вуглеводів, 120 млн. т золи, 150 млн. т діоксиду сірки, велику кількість оксидів азоту, фтористих з'єднань, ртуті та інших токсичних речовин. За наявними оцінками, загальний обсяг викидів забруднюючих речовин у 1970 р. склав 19 млрд. т, а до кінця нинішнього тисячоліття може зрости до 50 млрд. т.

Негативний вплив виробництва на навколишнє середовище обумовлений не тільки його нераціональною структурою, але й недосконалістю технологічних процесів. Про це свідчить уже той факт, що з величезної кількості речовини, що вилучається людьми з природного середовища для цілей виробництва, у кінцевий продукт перетворюється лише 1,5-2,0%. Основна ж його маса переходить у виробничі і побутові відходи. Таке положення склалося історично. Воно обумовлене, з одного боку, рівнем розвитку науки і техніки, а з іншого - характером виробничих відносин, що домінують у тому чи іншому співтоваристві.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника