І.Франко. Промова на 43-і роковини смерті Шевченка

// Зібр. тв..: У 50 т. – К., 1982. – Т.35. – С.173.

Навколо творів класика нагромадилися гори забобонів. Щоб звільнитися від них, треба читати твори як щось цілком нове, невідоме, ніколи не читане. Втім, у цьому, можливо, полягає провідний принцип правильного сприйняття художніх творів – не тільки словесних: ставитися до художніх творів як «нова людина», як наново народжений глядач і слухач… Треба духовно «знову народитися», щоб отримати право й можливість доступу до скарбниці мистецтва.

Д.Чижевський. Філософські твори: У 4-х т. –

К., 2005. – Т.3. – С.402.

Два типи читача творів Т.Шевченка

Міф про простоту і самозрозумілість Шевченкових поезій, який живе і досі, поставив під сумнів Б.Грінченко у книзі «Перед широким світом» (1907): на підставі свого педагогічного досвіду і читання селянам творів Шевченка та опитувань він дійшов висновку, що селянська маса дуже емоційно сприймала ранні Шевченкові твори і все, що пов’язане з колом селянського життя та почасти деякі прямі національні аспірації, але не пізніші твори зі складною структурою та універсальнішим змістом, де «багато незрозумілих слів» або ті, які торкаються історичних подій.

Український селянин – читач Шевченка	Освічений читач Шевченка
Розумів Ш., коли той говорив про його життя його мовою – мовою символів народної поезії.	Розумів його політичні ескапади й філософські рефлексії, бо жив у світі тих реалій, що були подразниками поетових чуттєвих вибухів.
Для адекватного сучасного розуміння Шевченка потрібен історизм мислення. Треба знати його життя, його час, його оточення, стан України, Росії й світу. Треба… знати… українську мову, його українську мову.

Шевченко – центральна постать українського літературного процесу ХІХ ст.

Шевченко – епоха в історії українського народу.

І.Франко

Глибина і велич Шевченкової творчості полягає

v у вираженні справді корінних інтересів як власне українського народу, так і всього людства,

v у відстоюванні громадянських прав народів і кожної окремо взятої людини.

Новий для української літератури тип митця: тісно пов’язаний з народною масою, служить своїм словом народові: „Думи мої, думи мої...”

Перенесені страждання не заглушили в ньому поетичної сили, не затемнили і не ослабили її світлих і гуманних поглядів. Людина з народу за самим походженням, він природно був прив’язаний до справи народу, відчував і вимовляв істину його становища без допомоги й прикрас штучної сентиментальності.

О.Пипін, В Спасович. Історія слов’янських літератур

Почуттям скорботи й протесту пройнята могутня спопеляюча сатира «Трьох літ», смутком самотності бринить глибока інтимна лірика доби вигнання, гострі екзистенційні переживання, зріла мудрість і передчуття близького кінця сповнюють пророчу революційну поезію, написану після повернення із заслання.