А онуки? Їм байдуже, -

Панам жито сіють.

Багато їх, а хто скаже,

Де Гонти могила, -

Мученика праведного, де похоронили?

Де Залізняк, душа щира,

Де одпочиває?

Тяжко-важко, кат панує,

А їх не згадають.

Це звернення до сучасників – заклик до опору, заклик наслідувати подвиги дідів великих. Поет закликав не тільки згадати славні народні повстання, але і повторити, адже цього постійно вимагали сучасні обставини, “де кат панує ”.

Поет відмовився від показу трагічного закінчення повстання.

Історична основа

Повстання відбулося у 1768 р. на Правоб. Україні[8][9], яка з ІІ пол. ХVШ ст. була під владою Польщі. Гніт соціальний, національний і релігійний (1720 р. собор у Замості проголосив католицьку церкву єдиною законною церквою в країні).

У травні 1768 р. повстання спалахнуло на Черкащині і швидко поширилося на Смілянщину, Корсунь, Канів, Чигирин.

Керував повстанням М.Залізняк, син селянина з с.Ведмедівки на Чигиринщині. На його заклик з’явилися сотні людей, озброєні вилами і сокирами. У кінці 1768 р. загони Залізняка вирушили на Умань – місто, яке вважалося тоді неприступною фортецею на Правобережжі. Потоцький послав назустріч гайдамакам значну частину свого війська – загони надвірних козаків. Але сотник Іван Гонта, який очолював загони Потоцького, перейшов з козаками на бік повстанців. Повстання охопило Київщину, Поділля, Волинь.

Поразка. В розгромі його допоміг царський уряд Катерини ІІ. Рос. війська[10] по-зрадницькому захопили керівників повстання Залізняка і Гонту. Залізняка покарав рос. уряд засланням до Сибіру, а Гонту як польс. підданого покарала польс. шляхта – йому повинні були зідрати 13 пас шкіри з спини і колесувати - поступово відрубувати частини тіла: руки, вуха, ніс, язик. Кара мала тривати 14 днів. На 3-й день Гонті відрубали голову і подальшу кару чинили над трупом.

Шевченко виступив не як коментатор, а як філософ історії. Робота над поемою супроводжувалась глибокими і напруженими роздумами про долю народів, над законами людських відносин, над тим, що було, і над тим, “що буде з нашими синами ”, тобто над майбутнім українського народу.

…гайдамаччина один з найбільш гарних прикладів, на якому можна дуже добре показати, що коли в народу віднімаються найперші громадянські права, дратують його безмежною панською сваволею, утискають економічно і в той же час не дають йому і найелементарнішої гуманної освіти, то революційний вибух неминуче мусить виявитися в кровавих, нелюдських формах. І одвічальність за це лягає поперед усього на ті панські класи, які самі призвели до того народ.